Рішення

від 15.10.2012 по справі 5015/3261/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.12 Справа№ 5015/3261/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно -Український дім послуг», м. Львів про: стягнення 298 809,54 грн., Суддя О. Долінська При секретарі Н. Вашкевич За участю представників: позивача:не з'явився відповідача:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно -Український дім послуг»про стягнення 298 80954 грн. Ухвалою від 06.08.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.09.2012 р.

Ухвалою від 01.10.2012 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено.

Розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору № П 1862 від 09.02.2009 р. не повернув кошти позивачу за повернений товар, внаслідок чого виникла в відповідача перед позивачем заборгованість у сумі 218 368,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 19 295,40рн. - 3% річних, 22 621,40 грн. -пені, 39 560,98 грн. -інфляційних втрат.

В судове засідання 15.10.2012 р. представник позивача не з'явився. Після судового засідання через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання представника позивача.

В судове засідання 15.10.2012 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений, про час та місце розгляду справи судом, вимог ухвал суду не виконав. Поштове відправлення ухвал суду на адресу вказану в довідці юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: вул. Городоцька,174, м. Львів, повернулось з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Проте, будучи повідомленим належним чином про дати, час та місце проведення судових засідань (як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, ухвали вручені належним чином), Відповідач своїм правом на захист чи заперечення позову не скористався.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Між сторонами укладено Договір №П1862 від 09.02.2009 р. За умовами цього договору постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставляти покупцеві (позивач у справі) на склад покупця (надалі - «Об'єкт Покупця») продукцію перелічену в специфікаціях до договору та замовлену в обсягах і на умовах, передбаченим Договором, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію,.

Відповідно до п. 2.2. Договору, асортименти товарів, що поставляються, і ціни на товари встановлюються в «Специфікації»(Додаток №2 до даного Договору). Постачальник погоджується на заповнення форми специфікації Покупця.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товар, що підтверджується накладною №02/03-01 від 02.03.2009 р. (телевізор THOMSON 1475 в кількості 300 шт.) на загальну суму з ПДВ 208 800,00 грн, видатковою накладною №23/03-01 від 23.03.2009 р. (телевізор THOMSON 37МТ02Y1 в кількості 60 шт.) на загальну суму з ПДВ 270 000,00 грн. Загальна суму поставленого товару за вказаними накладними склала 478 800,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.5.2. Договору, момент прийому товарів підтверджується відповідною відміткою покупця в накладній на товари, що містять дату та час прийому товарів, що були поставлені.

09.04.2009 р. позивачем оплачено товар в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №16351 від 09.04.2009 р. на суму 478 8000,00 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

07.08.2009 р. за домовленістю сторін договору, позивач повернув відповідачеві частину товару, а саме телевізори THOMSON 1475 в кількості 183 шт. та телевізори THOMSON 37МТ02Y1 в кількості 20 шт., всього на загальну суму 217 368,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною (повернення) №070809 від 07.08.2009 р. (копія накладної міститься у матеріалах справи).

19.07.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №222 з вимогою виконати умови договору та усунути порушення умов договору, повернути кошти за повернутий товар.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, заборгованість в розмірі 217 368,00 грн. не погасив, доказів погашення вказаної заборгованості позивачу суду не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні, за домовленістю сторін 07.08.2012 р. по видатковій накладній (повернення) №070809 від 07.08.2009 р. позивач повернув відповідачу товар на загальну суму 217 368,00 грн., про що свідчать підпис представника відповідача на накладній (повернення) №070809 від 07.08.2009 р. на загальну суму 217 368,00 грн.

Однак, відповідач за цей товар коштів позивачу не повернув, на претензію не відповів, доказів оплати заборгованості суду не представив, у встановленому законом порядку проти заявленого позову не заперечив. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 217 368,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно до ч.1 ст. 230 ГК України, санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Пунктом 6 даної статті визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Виходячи з норми ст. 258 ЦК України, до позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності в один рік.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг як загальної, так і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Частина 3 ст. 267 ЦК України, в розвиток положення ст.ст. 3, 6 ЦК України щодо свободи договору та диспозитивності регулювання цивільних відносин передбачає правило, згідно якого позовна давність застосовується судом лише виключно при наявності відповідної заяви учасника провадження. Така заява має бути належно оформлена і заявлена до прийняття рішення, тобто на стадіях підготовки справи до судового розгляду, вирішення справи та удових дебатів. Як вбачається з матеріалів справи така заява про застосування строку позовної давності у даному спорі, стороною не подавалась.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 621,16 грн. -пені за період з 08.08.2009 р. по 08.02.2010 р. підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 39 560,98 грн. інфляційних втрат та19 259,40 грн. -3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий слід покласти на відповідача, так як спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно -Український дім послуг»(адреса: вул. Городоцька, 174, м. Львів, 79022; ідентифікаційний код 34668112 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»(адреса: проспект Московський, 15-А, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 34431547 ) 217 368,00 грн. заборгованості, 22 621,16 грн. -пені, 39 560,98 грн. -інфляційних втрат, 19 259,40 грн. -3 % річних та 5 980,00 грн. витрат понесених на сплату судового збору. 3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.