Рішення

від 02.07.2012 по справі 5016/1055/2012(9/22)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р. Справа № 5016/1055/2012(9/22)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА-К" /юридична адреса: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Свердлова, 67-Б; поштова адреса: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 70, а/с 42 /

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Южно-бугське кар'єроуправління" / 56445, Миколаївська обл., Доманівський район, с. Прибужжя, вул. Степова, 4 /

про стягнення 54095,08 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: Триколіч Д.В. (дов. від 26.06.2012р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 46000,00 грн. основного боргу, 415,38 грн. інфляційних нарахувань, 3079,70 грн. пені та 4600,00 грн. штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого позивачем за договором від 21.11.11р. № 08/11.

Ухвалою від 14.06.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 02.07.12р. о 17 год. 00 хв.

Відповідач свого представника в судове засідання 02.07.12р. не направив, вимоги ухвали суду від 14.06.2012р. не виконав, направлена на повідомлену суду позивачем адресу відповідача (збігається з даними державної реєстрації) ухвала суду про порушення провадження у справі повернулась з відміткою поштового відділення про повернення кореспонденції у зв'язку з відсутністю адресата за даною адресою.

За цих обставин, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, а тому згідно з ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011р. між сторонами був укладений договір № 08/11 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача дробарне обладнання та запчастини до нього, а також запчастини і матеріали до екскаватора ЕКГ-5А, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей товар протягом 3 банківських днів з моменту виникнення у нього права власності на цей товар. Моментом виникнення у відповідача права власності на товар сторони визначили момент отримання ним цього товару (пункти 1.1, 1.3, 3.2. договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність товар на суму 96000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.12.2011р. № РН-07/12, довіреністю від 17.12.2011р. № 150, поясненнями позивача та іншими доказами.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, сплативши позивачу за товар лише 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, поясненнями позивача та іншими доказами.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 46000,00 грн., що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

Відповідно до п. 4.4. договору у випадку прострочення оплати відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати без застосування шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Цим же пунктом договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати за поставлений товар понад 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Спір у справі виник з причин того, що відповідач не виконав власних зобов'язань по договору та частково оплатив отриманий від позивача товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 46000,00 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З розрахунку встановленого індексу інфляції вбачається, що позивач здійснив його нарахування з суми 46000,00 грн. за грудень - квітень 2012 року, що є невірним з огляду на наступне.

По-перше, право власності на товар у відповідача виникло 17.12.11р., повністю оплатити цей товар відповідач мав до 22.12.11р., що зазначає у позовній заяві сам позивач, а отже нарахування встановленого індексу інфляції за грудень 2011 року є неправомірним. Даний висновок суду підтверджується у листі Верховного суду України від 03.04.97р. № 62-97р.

По-друге, Індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення її купівельної спроможності. Саме тому, у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив, що нарахування встановленого індексу інфляції здійснюється за весь час прострочення, без обмежень певним вибірковим періодом.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом у червні 2012 року (12.06.12р.), індекс споживчих цін за травень 2012 року був повідомлений 07.06.12р., то дійсний розмір інфляційних втрат позивача можна встановити лише розрахувавши встановлений індекс інфляції з часу прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по час пред'явлення позову. Даний висновок суду, окрім іншого, підтверджується п. 3 роз'яснення ВАСУ від 12.05.99р. № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосування індексу інфляції».

З цих підстав, обґрунтованим розрахунком встановленого індексу інфляції є: з суми 46000,00 грн. за січень - травень 2012 року, що становить 183,77 грн., а отже в цій частині позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За цих підстав, враховуючи п. 4.4. договору, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3079,70 грн. та штрафу в сумі 4600,00 грн. підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южно-бугське кар'єроуправління" (56445, Миколаївська обл., Доманівський район, с. Прибужжя, вул. Степова, 4, код 37475236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА-К" (юридична адреса: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Свердлова, 67-Б; поштова адреса: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 70, а/с 42, код 33976649) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 46183 (сорок шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 77 коп., пеню в сумі 3079 (три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 70 коп., штраф в сумі 4600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 04.07.2012р.

Суддя Д.О.Бездоля