Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2а-5610/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5610/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Європейський консалтинговий центр "Євроконсалтинг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Європейський консалтинговий центр "Євроконсалтинг" до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення №2483 від 12 грудня 2011 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 125 990,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»(код за ЄДРПОУ 30215774) і в силу положень п.1 ст.1 та ст.14 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»є платником зазначеного збору, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду у Голосіївському районі м. Києва та відповідно до ст.ст.17, 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

ТДВ «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»було подано до управління Пенсійного фонду України розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2007 року, в яких товариством самостійно визначено суми страхових внесків, що підлягають сплаті.

ТДВ «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»перебуває на спрощеній системі оподаткування і має право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою.

У період з 08.12.2011 року по 12.12.2011 року працівниками УПФУ в Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку ТДВ «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду, за результатами якої перевіряючими було складено акт №755 від 12.12.2008р., яким зафіксовано порушення показників Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Під час перевірки підприємству донараховано своєчасно не обчислених страхових внесків.

На підставі матеріалів перевірки, якою виявлено підприємством вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідачем 12.12.2011 року прийнято рішення № 2483, яким на підставі п.4 ч.9 ст.106 вказаного Закону до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 125 990,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішення позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності -платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку, а тому оскаржуване рішення винесено відповідачем правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року, яким разом із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суд першої інстанції вірно зазначає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 3 липня 1998 року регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечать Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних втрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини та дійшов до правильного висновку, що рішення відповідача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування винесене в межах компетенції відповідно до норм законодавства.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Європейський консалтинговий центр "Євроконсалтинг" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 16 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.