УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" квітня 2012 р. справа № 1170/2а-1330/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.
секретар судового засідання Ліпіна О.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі №1170/2а-1330/11 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_2.) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2011 року ФОП ОСОБА_2 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом В якому просила визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ: від 13.10.2010р. №0002221710/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ в сумі 6587,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3293,50 грн.; від 05.01.2011р. №0002221710/1, яким встановлено новий граничний термін сплати зобов'язання з ПДВ в сумі 6587,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3293,50 грн.; від 03.03.2011р. №0002221710/2, яким встановлено новий граничний термін сплати зобов'язання з ПДВ в сумі 6587,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3293,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та безпідставність висновків відповідача про порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.1 ст.203, п.1 п.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, оскільки реальність здійснення позивачем господарських операцій з ПП „Агромегапостач" підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог законодавства, які були надані при перевірці, господарські операції з вказаним контрагентом носили реальний характер, послуги та товари фактично придбані позивачем з метою їх використання у власній господарській діяльності
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.10.2010 року № 0002221710/0; від 05.01.2011 року № 0002221710/1; від 03.03.2011 року № 0002221710/2.
Відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення , а постанову суду без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані податкові -повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 03.03.1998р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
01.10.2010р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ складено Акт №127/1710/НОМЕР_1 про результати невиїзної документальної перевірки СПД -фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП „Агромегапостач" за період з 01.04.2008 року 30.04.2008 року, з 01.06.2008 року по 31.10.2008 року (а.с.11-24).
В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Так, відповідно до акта перевірки за період з 01.04.2008 року по 30.04.2008 року та з 01.06.2008 року по 31.10.2008 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 6587,00 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 1240,00 грн., за червень 2008 року на суму 1350,00 грн., за липень 2008 року на суму 1767,00 грн., за серпень 2008 року на суму 720,00 грн., за вересень 2008 року на суму 1160,00 грн., за жовтень 2008 року на 350,00 грн.. В перевіряємому періоді позивач мала господарські відносини з ПП „Агромегапостач, а саме позивач придбала у ПП „Агромегапостач" товар для використання його в своїй підприємницькій діяльності. На підставі акта від 05.08.2010 року №24/23-60/34813310 „Про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Агромегапостач" (код за ЄДРПОУ 34813310) з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період 22.01.2007 року по 30.06.2010 року" було встановлено, що ПП „Агромегапостач" безпідставно сформовано податкові зобов'язання (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року було скасовано державну реєстрацію ПП „Агромегапостач". Таким чином позивач, за перевіряємий період, включила до складу податкового кредиту податкові накладні, які були виписані ПП „Агромегапостач" по поставлених товарах. Податковим органом зроблено висновок, що вказані податкові накладні не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, так як виписані на підставі нікчемного правочину. Оскільки діяльність ПП „Агромегапостач" є фіктивною, відповідно правочини, укладені вказаним підприємством з позивачем є нікчемними правочинами в силу положень статей 203, 215, 228 ЦК України, а отже, позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит по господарським операціях з ПП „Агромегапостач".
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010р. № 0002221710/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 9880,50 грн. (з ПДВ -6587,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -3293,50 грн.).
В процедурі адміністративного оскарження, рішенням Кіровоградської ОДПІ №27069/10/25-018 від 24.12.2010р. податкове повідомлення-рішення №0002221710/0 від 13.10.2010 р. залишено без змін, а скарга позивача без задоволення. (а.с. (а.с.76-77, 78-80)
05.01.2011р. у відповідності до вимог п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідачем прийнято та направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011р. №0002221710/1 про встановлення нового граничного терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ. (а.с.82)
В процедурі адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Кіровоградській області № 519/10/25-014 від 21.02.2011 року та рішенням ДПА України №2886/3/25-0315 від 24.03.2011 року податкові повідомлення-рішення №0002221710/0 від 13.10.2010 р. (№0002221710/1 від 05.01.2011р. залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. (а.с.87-89,83-85)
03.03.2011р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002221710/2 яким встановлено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 9880,50 грн. (а.с.90),
Відповідно до 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", (чинного на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Частиною 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 статті 5 вказаного Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"(чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст вищенаведених норм права свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Наявність вищевказаних законодавчо-визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Наведені норми дають підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до статті1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до статті13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Досліджені судом первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з ПП „Агромегапостач" за змістом відповідають вимогам встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
Наявні у справі первинні документи, які складені позивачем та ПП „Агромегапостач" на виконання умов угоди, є підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку відповідних господарських операцій.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Колегія суддів критично оцінює твердження відповідача про порушення вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України по взаємовідносинах між позивачем та ПП „Агромегапостач" з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів, чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:
- вина суб'єктів підприємницької діяльності, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;
- такий умисел повинен виникнути до моменту укладення угоди;
- мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.
Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання учинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Відповідно до ст. 24 Кримінального кодексу України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачення його суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання.
Щодо наявності умислу суб'єкта підприємницької діяльності, то він визначається як умисел такої особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями частини першої статті 208 Господарського кодексу України.
Положення ст. 203 ЦК України передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.
Отже, передумовою для встановлення факту нікчемності господарської угоди є встановлення факту її фіктивності, тобто безтоварного характеру, укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.
Факт нікчемності господарської угоди повинен доводитись належними доказами, наприклад вироком суду, що набрав законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності осіб за відповідне злочинне діяння (фіктивне підприємництво, підроблення документів, тощо), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину в ухиленні від сплати податків.
Відповідно до приписів ст. ст. 6, 67 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 19, 58 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, чинним законодавством України не передбачено, що на одну із сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, покладено обов'язок з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це є підставою для індивідуальної відповідальності цієї сторони.
У разі фактичного здійснення господарської операції, порушення законодавства з боку контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента -це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.
Контрагент позивача - ПП „Агромегапостач" на час здійснення господарських операцій із позивачем (протягом 2008 року) був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перебував на обліку в органах податкової служби, мав свідоцтво платника податку на додану вартість від 15.03.2007 р. (а.с.70, 109-110, 115-зв., 116-зв.).
Податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентом, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним контрагентом було одержання позивачем податкової вигоди.
Товарність операцій з поставки позивачеві товару податковим органом не перевірялась та фактично не оспорюється, здійснення операцій з ПП „Агромегапостач" у вказаний період підтверджується наявними у справі копіями первинних документів.
З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі №1170/2а-1330/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: А.В. Шлай
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.04.2012 |
Оприлюднено | 24.10.2012 |
Номер документу | 26514412 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Ясенова Т.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні