Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-10181/12/070/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2012 р. (12:17) Справа №2а-10181/12/070/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Залюбовської Л.В., за участю представників сторін

від позивача- Рижих О.В., паспорт НОМЕР_1, довіреність б/н від 12.09.12.,

від відповідача- не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Югагропродукт"

до Державна податкова інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Приватне підприємство "Югагропродукт" (далі-Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі-Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 02.08.2012 року № 1536 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт"; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт" в результаті якої був складений акт № 4275/22-3/36869135 від 07.08.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт" (ЄДРПОУ 36869135) з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Лайнер" у червні 2011 року"; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0003542204 від 03 вересня 2012 року про нарахування податкових зобов'язань ПП "Югагропродукт" з податку на додану вартість у сумі 45639,00 грн. за основним платежем, та 11410,00 грн. за штрафними санкціями, на загальну суму 570 49,00 гривень.

Враховуючи те, що Постановою КМУ від 21.09.20111 р. №981 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим перейменована на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, суд визначив, що саме до останньої повинні бути звернені вимоги позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення і проведення перевірки, а саме, не направлений наказ та повідомлення про проведення перевірки позивач не отримав; акт перевірки містить лише припущення відповідача, які не мають документального підтвердження, а винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення, не підтверджується матеріалами справи, що є суттєвим порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомив. Письмових пояснень, а також заперечень проти позову не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Югагропродукт" зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 03.12.2009 року, як юридична особа, про що видане Свідоцтво, та перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС з 04.12.2009 року (а.с. 10-11, 19).

Посадовими особами відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача на підставі прийнятого відповідачем наказу № 1536 від 02.08.2012 року та повідомлення від 06.08.2012 року № 381/22-3 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт".

За результатами перевірки, 07.08.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було складено акт № 4275/22-3/36869135 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт" (ЄДРПОУ 36869135) з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "Лайнер " (ЄДРПОУ 33184456) у червні 2011 року".

Висновками акту перевірки встановлені порушення :

1. ч. 5 ст. 203, п. 1,2 ст.215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Торговельний дім "Лайнер" при придбанні та продажу товарів (послуг).

2. п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 45 639 грн., у результаті чого донараховано основного платежу у сумі 45 639 грн. ПДВ.

23 серпня 2012 року позивач надав до ДПІ у м. Сімферополі ДПС письмові запереченя щодо акту перевірки, в яких зазначив той факт, що не отримував наказ та повідомлення щодо проведення перевірки, а також зазначив суттєві недоліки самого акту.

Так, відповідач, за вих. № 1850/10/22-3 від 31.08.2012 року надав відповідь на заперечення, в якій вказав, що висновки, зроблені в Акті перевірки ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ "Торговий дім "Лайнер" (при здійсненні його перевірки як суб'єкта оподаткування) не надав до податкової інспекції запитувані документи щодо формування податкового кредиту у червні 2011 року, а тому, як зазначило ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, ПП "Югагропродукт" безпідставно сформував свій податковий кредит по взаємовідносинах з цим контрагентом, укладені правочини мають ознаки фіктивності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом обумовлено здійсненням Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АРК ДПС функцій контролю за додержанням позивачем податкового законодавства, шляхом проведення невиїзної позапланової перевірки позивача, результати якої відображені в акті № 4275/22-3/36869135.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в рамках даної адміністративної справи необхідно з'ясувати, чи відповідають оскаржені дії відповідача приписам законодавства та чи впливають ці дії на права та інтереси позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 1536 від 02.08.2012 р. на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно наказу від 02.08.2012 року № 1536 відповідачем вирішено провести саме документальну невиїзну позапланову перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Суд звертає увагу, що норма п.п.78.1.1. ст.78 ПК України передбачає сукупність обставин, які надають право органам державної податкової служби проводити позапланові документальні перевірки, а саме:

- наявність інформації за результатами проведених перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10-ті днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Отже, обов'язковою умовою для проведення документальної невиїзної перевірки є наявність хоча б однієї з обставин, які перелічені у п.78.1 ст.78 ПК України, а тому прийняття керівником органу державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної невиїзної перевірки за відсутності таких обставин свідчить про неправомірність такого рішення.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на адресу ПП "Югагропродукт" від ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС за вих. № 13443/10/22-3 від 04 липня 2012 року було направлено запит про надання документальних підтверджень та пояснень стосовно виникнення розбіжностей з даними реєстрів виданих та одержаних податкових накладних з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у червні 2011 року щодо виявлення завищення податкового кредиту за рахунок ТОВ "Торговий Дім "Лайнер" (а.с.22).

Позивач зазначає, що на отриманий запит відповідача листом за вих. № 98 від 09.07.2012 року надав письмові пояснення та долучив необхідні документи стосовно контрагента ТОВ "Торговий дім "Лайнер" за червень 2011 року щодо суми податкового кредиту в розмірі 45638,80 гривень, що підтверджується змістом наданої контролюючому органу відповіді, та витребуваними судом письмовими поясненнями позивача з цього питання (а.с.28), з яких вбачається, що ПП "Югагропродукт" на вимогу ДПІ було надано податкову декларацію з ПДВ ТОВ "Торговаий Дім "Лайнер" за червень 2011 р. з додатками, яка була прийняття податковим органом без заперечень.

Разом з тим, відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 02.08.2012 року № 1536 передбачено проведення перевірки з 06.08.2012 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 8), проте згідно наданого позивачем акту про проведення перевірки за №4275/22-3/36869135 від 07.08.2012 р., а саме на другій сторінці документу (а.с. 26) зазначено, що перевірка проводилась з 01.08.2012 року.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що наказ про проведення перевірки № 1536 від 02.08.2012 року та повідомлення № 381/22-3 від 06.08.2012 року були зареєстровані у канцелярії відповідача та направлені на адресу позивача поштою з повідомленням про отримання лише 08.08.2012 року, що підтверджується вихідним штампом на розписці, та самому поштовому повідомленні (а.с. 27, 31), тоді як проведення перевірки призначено з 06.08.2012 року. При цьому, суд зазначає, що відповідач у відповіді направленій позивачу на заперечення до акту зазначає, що наказ та повідомлення про проведення перевірки були направлені на адресу 06.08.2012, а також зазначив, що, так як строк зберігання (1 місяць) у територіальному відділенні "Укрпошти" ще не сплив, корінець поштового повідомлення ДПІ у м. Сімферополі не отриманий (а.с. 25, 44).

З наведеного вище суд робить висновок, що на час початку проведення перевірки позивач не отримав ані наказ, ані повідомлення про проведення перевірки, а податковий орган розпочав перевірку без повернення поштового повідомлення про вручення адресату зазначених документів, що свідчить про суттєве порушення обов'язкових вимог п.79.2 ст.79 ПК України про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та підтверджуює твердження позивача про неотримання ним наказу та повідомлення на момент проведення перевірки.

Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. № 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 за № 1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової місцевої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) -день здачи на пошту + 2 дні (пріоритетний день здачі + 1 день). При цьому згідно п. 4.2. вказаних нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Аналізуючи приписи пункту 79.2 статті 79 ПК України слідує, що податковий орган може розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Аналізуючи вплив наказу № 1536 від 02.08.2012 р. на права та інтереси позивача, суд вважає, що видання цього наказу має безпосередній вплив на права та інтереси позивача і призводить до виникнення у ПП "Югагропродукт" певних обов'язків, передбачених Податковим кодексом України.

Також суд звертає увагу на те, що у самому акті перевірки від 07.08.2012 року № 4275/22-3/36869135 в описовій та мотивувальній частині, інспектор з невідомих причин описує і вказує іншого платника податку - суб'єкта господарювання, щодо якого проводилася перевірка, а саме ПП "Ронат Крим", ЄДРПОУ 33267593, а також посилається на відомості про дану юридичну особу, його реєстрації платником ПДВ, і більш того використані первинні документи ПП "Ронат Крим", податкові декларації та договори з даним суб'єктом, і відповідно в Акті відображаються задекларовані податкові зобов'язання цього платника податку (а.с. 26-27). Також в описовій частині акту перевірки директором вказаний ОСОБА_1, в той час як відповідно довідки з ЄДРПОУ керівником юридичної особи вказаний Скрябін Олексій Олександрович (а.с. 17, 26).

На заперечення позивача з цього приводу відповідач у листі від 31.08.2012 за №1850/10/22-3 зазначив, що допущені помилки при складенні акту є орфографічними, та суттєвого впливу на формування висновків акту не мають та надав позивачу викладену у новій редакції сторінку 3 акту, хоча помилки були також і на сторінці 2 зазначеного акту (а.с. 44).

При зазначених обставинах в сукупності, суд прийшов до висновку про недотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України, що дає підстави суду для визнання оскаржуваного Наказу відповідача протиправним та його скасування, а також для висновку про протиправність дій щодо проведеної перевірки, оформленої актом від 07.08.2012року № 4275/22-3/36869135. Такі дії ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС мають безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки позбавили його можливості прийняти участь у проведеній перевірці та підтвердити правомірність своїх дій необхідними документами та поясненнями.

Щодо позовних вимогог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0003542204 від 03 вересня 2012 року про нарахування податкових зобов'язань ПП "Югагропродукт" з податку на додану вартість у сумі 45639,00 грн. за основним платежем, та 11410,00 грн. за штрафними санкціями, на загальну суму 57049,00 гривень суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до пп.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акту відмови відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З матеріалів справи вбачається, що па підставі висновків акту перевірки позивача ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003542204 від 03.09.2012 року.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими позивачем від ТОВ "Торговий дім "Лайнер" до складу податкового кредиту за червень 2011 року суд виходить з наступного.

ПП "Югагропродукт" включило суми ПДВ за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту, що відображено у деклараціях з ПДВ за червень 2011 року.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В акті перевірки зазначено, що контрагентом позивача у червні 2011 року був ТОВ "Торговий дім "Лайнер".

Судом встановлено, що між ТОВ "Торговий дім "Лайнер" та ПП "Югропродукт" укладено договір № 12 купівлі-продажу від 01.05.2011 року строком дії до 31.12.2011р., за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність, а покупець прийняти та сплатити на умовах договору товар. Відповідно до п.1.2 договору продавець поставляє товар згідно замовлення окремими партіями.

Позивачем, при проведенні господарських операцій з зазначеним контрагентом на усі поставки товару, належним чином оформлені первинні документи та відповідні податкові накладні, які не визнані недійсними, та не встановлено, що вони оформлені з порушенням відповідного порядку, у зв'язку з чим, позивач отримані суми податкового кредиту відобразив у своєму податковому обліку, що підтверджується декларацією з ПДВ за червень 2011 року та додатком № 5 до неї.

Зокрема внесена сума до податкового обліку підтверджується видатковою накладною (в/н) №224 від 13.06.2011р. на загальну суму 92114,48грн. та податковою накладною (п/н) №224 від 13.06.2011р. на суму ПДВ 15352,41грн.; в/н №258 від 14.06.2011р на суму 27823,01грн. та п/н №258 від 14.06.2011г. на суму ПДВ 4637,17грн.; в/н №274 від 15.06.2011р на суму 11731,22грн. та п/н №274 від 15.06.2011г. на суму ПДВ 1955,20грн.; в/н №297 від 16.06.2011р на суму 24482,81грн. та п/н №297 від 16.06.2011г. на суму ПДВ 4080,47грн.; в/н №309 від 17.06.2011р на суму 27795,02грн. та п/н №309 від 17.06.2011г. на суму ПДВ 4632,50грн.; в/н №334 від 18.06.2011р на суму 28054,92грн. та п/н №334 від 18.06.2011г. на суму ПДВ 4675,82грн.; в/н №335 від 18.06.2011р на суму 24200,86грн. та п/н №335 від 18.06.2011г. на суму ПДВ 4033,48грн.; в/н №337 від 19.06.2011р на суму 37630,48грн. та п/н №337 від 19.06.2011г. на суму ПДВ 37630,48грн.

Загальна сума поставки за червень склала 228194,00 гривень, сума ПДВ 45638,80 гривень. Вказана сума була сплачена з банківського рахунку позивача на користь контрагента декільками платежами відповідно до умов договору з можливості відстрочки платежу до 30 банківських днів з дня поставки. У червні 2011р. відповідно до банківської виписки перераховано 162162,00 гривень.

При цьому слід зазначити, що загальний обсяг поставок з зазначеним контрагентом на протязі з травня по 31 жовтня 2011 року 1415528,24 гривень, підтверджується банківською довідкою, та оборотно-сальдовими відомостями з рахунку 631, що маються у матеріалах справи.

Так, отриманий товар що є продуктами харчування (овочі), позивач реалізовував своїм покупцям відповідно до своєї господарської діяльності, що також підтверджується відповідними первинними документами, в тому числі податковими накладними, з отриманням оплати на банківський рахунок за поставлений товар, та включенням сум ПДВ до податкових зобов'язань (копії відповідних документів додається). Також слід зазначити, що ТОВ «Торгівельний дім «Лайнер» був належно зареєстрованим платником податку на додану вартість станом на червень 2011 року та мав свідоцтво за №100319879 (згідно інформації з офіційного сайту ДПА за ініціативою самого платника було анульовано тільки 06.09.2011р., про що свідчать документи, що маються в матеріалах справи).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання за договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ "Торговий дім "ЛАЙНЕР" та позивачем від 01.05.20211 року, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договір, укладений позивачем з метою використання зазначеного товару (овочів) у власній господарській діяльності, а податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців, а саме, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси необхідні підприємству для реалізації товару, що проданий ПП "Югагропродукт". По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. На підтвердження зазначеного позивачем надано додаткові докази, зокрема щодо наявності орендованих приміщень для зберігання товару відповідно до укладеного з ТОВ "КримАгро-Інвест" договору № 1 від 01.01.2011 р., та наявності орендованого вантажного траспорту, яким володіє директор-засновник ПП "Югагропродукт" та які передані підприємству в користування за відповідними договорами (копії свідоцтв про право власності та договори оренди а.с. 29-35). Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 45639 грн.

Відповідно до п. 185.1 «б» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України встановлено порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань, який говорить що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Суд зазначає, що відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також видаткових та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов'язання за вказаним договором виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, діючим законодавством передбачено індивідуальну, а не колективну відповідальність платників податків за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобов'язань, податкового кредиту, чистої суми зобов'язань, тому конкретний платник податку може нести відповідальність у тому числі й фінансову лише за достовірність податкової звітності та податкових документів, складених або отриманих ним особисто від іншого суб'єкта господарської діяльності. При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0003542204 від 03 вересня 2012 року про нарахування податкових зобов'язань ПП "Югагропродукт" з податку на додану вартість у сумі 45639,00 грн. за основним платежем, та 11410,00 грн. за штрафними санкціями, на загальну суму 57049,00 гривень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.10.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено 22.10.2012 року.

Керуючись ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 02.08.2012 року № 1536 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт".

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт", в результаті якої був складений Акт № 4275/22-3/36869135 від 07.08.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Югагропродукт" (ЄДРПОУ 36869135) з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Лайнер" у червні 2011 року ".

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0003542204 від 03 вересня 2012 року про нарахування податкових зобов'язань ПП "Югагропродукт" з податку на додану вартість у сумі 45639,00 грн. за основним платежем, та 11410,00 грн. за штрафними санкціями, на загальну суму 57049,00 гривень.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства "Югагропродукт" судовий збір у розмірі 602,69 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.