Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а/0470/8019/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/8019/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_5 19 липня 2012 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Альянс 3» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 04.06.2012 року № 0007031701 повністю на суму 4698,00 грн. та № 0007041701 повністю на суму 57906,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18.06.2012 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. Про що, за результатами перевірки, складено Акт № 711/17-221/НОМЕР_3 від 18.06.2012р. в якому в встановлені наступні порушення норм законодавства ФОП ОСОБА_5, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215,216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах , здійснених між ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «ТД Альянс 3» та ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Інтерсервіс-Постач»;

- ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України 32755-IVвід 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями , у результаті чого знижено податок на доходи фізичних осіб на суму 4188, 52 грн.;

- пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.4.10 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 ВР чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 46325,00 грн.

Проте, на думку позивача, висновки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо порушення ним вищезазначених норм є безпідставними та неправомірними.

25.06.2012 року ФОП ОСОБА_5 було направлено заперечення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на акт перевірки від 18.06. 2012р. № 711/17-221/НОМЕР_3.

10.07.2012 року ФОП ОСОБА_5 отримано рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 04.07.2012 р. № 9087/10/17-228 про результати розгляду заперечення на акт документальної перевірки від 18.06. 2012р. № 711/17-221/НОМЕР_3, в якому зазначено, що висновки в акті перевірки від 18.06. 2012р. № 711/17-221/НОМЕР_3 є такими, що не суперечать вимогам діючого законодавства.

18.09.2012 року до адміністративної справи №2а/0470/8019/12 було долучено доповнення до адміністративного позову, в якому ФОП ОСОБА_5 просить суд при винесенні рішення звернути увагу на наведені ним в запереченні факти, оскільки на його думку вони є також підтвердженням необґрунтованості висновків ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська стосовно дотримання ФОП ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 18.09.2012 р. не з'явився, повідомлявся належним чином, що підтверджується відповідною розпискою, яка наявна в матеріалах справи, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності з урахуванням наданих заперечень по справі. Так, відповідно до ч. 4 ст. 128 КСА України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і розгляд справи може бити вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представником Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 09.08.2012р. було надано до суду письмове заперечення на адміністративний позов.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що під час документальної перевірки від 18.06.2012 р. встановлено, що ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Альянс 3» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» були укладені правочини, які направлені на надання додаткової вигоди третім особам, мають безтоварний характер та не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідно до вищевказаного визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Відповідач зазначає, що при здійсненні планової виїзної перевірки 18.06.2012 р. також були встановлені порушення вимог:

пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 46325,00 грн. у т.ч по періодах:

- жовтень 2009 року - 4592,00 грн.;

- квітень 2010 року - 27993,00 грн.;

- травень 2010 року - 12340,00 грн.;

- липень 2010 року - 333,00 грн.;

- жовтень 2010 року - 667,00 грн.;

- грудень 2010 року - 400,00 грн.

Ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», зі змінами та доповненнями, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України 32755-IVвід 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями , у результаті чого знижено податок на доходи фізичних осіб на суму 4188, 52 грн. у т.ч. по періодах:

- за 4 квартал 2009 року - 2656,25 грн.;

- за 2010 рік - 1532,27 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

18.06.2012 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., що підтверджується Актом № 711/17-221/НОМЕР_3 від 18.06.2012 р., наявним в матеріалах справи.

По виявленим правопорушенням під час здійснення планової виїзної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були складені та направлені ФОП ОСОБА_5 податкові повідомлення-рішення № 0007031701на суму 4698,00 грн. та № 0007041701 на суму 57906,00 грн. від 04.06.2012 року. В податковому повідомленні-рішенні № 0007031701 від 04.06.2012 року встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», зі змінами та доповненнями, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України 32755-IV від 02.12.2010 р., що полягає у заниженні податку на доходи фізичних осіб на суму 4188,52 грн. При здійсненні аналізу даного податкового повідомлення-рішення № 0007031701 та Акту № 711/17-221/НОМЕР_3 судом встановлено, що висновок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо безпідставного віднесення позивачем вартості отриманих послуг у сумі 17 708,33 грн., які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

01.04.2009 р. між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Видавництво Зоря» було укладено договір № 102-01/04 про надання транспортних послуг від 01.04.2010р., послуги отримані від ТОВ «Видавництво Зоря» одразу були надані замовникам ФОП ОСОБА_5 На підтвердження того, що позивачем була на законних підставах віднесена вартість отриманих послуг у сумі 17708,33 до складу витрат, ним були надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують існування господарських операцій між вищевказаними суб'єктами та спрямованість їх на отримання доходу від здійснення господарської діяльності.

При вирішенні даного питання судом були взяті до уваги договір № 102-01/04 укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Видавництво Зоря» про надання транспортних послуг від 01.04.2010р., рахунки-фактури, акти прийому-передачі виконаних транспортно-експедиційних послуг (робіт) та податкові накладні, а також документи з контрагентами-замовниками цих послуг.

Вищевказані документи є достатніми та необхідними для підтвердження господарських операції та вказують на те, що витрати здійснені позивачем є документально підтвердженими та такими, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.

Відповідно до вимог ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» загальним оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Стосовно завищення витрат ФОП ОСОБА_5 за 2010р. на суму 7616,79 грн., судом встановлено наступне. З 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. ФОП ОСОБА_5 орендував приміщення для здійснення своєї діяльності у ТОВ «Агро-Інвест», та щомісячно сплачував оренду по безготівковому рахунку, даний юридичний факт підтверджується відповідними податковими накладними та рахунками на оплату оренди приміщення за 2010 рік, виданими ТОВ «Агро-Інвест» на ім'я покупця ФОП ОСОБА_5

Відповідно до договору оренди сума витрат за 2010 рік по оренді приміщення склала 32108,33 грн., проте в акті перевірки № 711/17-221/НОМЕР_3 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська відображена сума оренди в розмірі лише 13905,67 грн., однак судом при вивченні матеріалів справи не було знайдено підтвердження вказаної суми в розмірі 13905,67 грн., а відповідач в свою чергу належними доказами не обґрунтував зазначену суму оренди в Акті перевірки.

Аналізуючи дану ситуацію, суд приходить висновку, що сума оренди в розмірі 13905,67 грн., вказана ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в акті перевірки є помилковою та такою, що не знаходить підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що висновок, відображений в акті перевірки № 711/17-221/НОМЕР_3 та у податковому повідомленні-рішенні № 0007031701 щодо завищення витрат за 2010 рік на суму 7616,79 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Аналізуючи Акт № 711/17-221/НОМЕР_3 судом встановлено, що при здійсненні перевірки валового доходу за 2010 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було встановлено розбіжність на суму 2598,34 грн. (без ПДВ). Тобто, за даними перевірки валовий дохід ФОП ОСОБА_5 складав 5052538,79 грн. (без ПДВ), в результаті чого згідно висновків ДПІ ним було порушено норму ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Проте, надавши правову оцінку даному питанню, суд приходить висновку про те, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська помилково визначила порушення ФОП ОСОБА_5 норм ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оскільки згідно банківських виписок за 2010 р. сума валового доходу ФОП ОСОБА_5 за 2010р. становить 5049940,45 грн. (без ПДВ), а доводи відповідача не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Надавши правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0007031701 від 04.06.2012 р., яким донараховано податкові зобов'язання на податок з доходів фізичних осіб за основним платежем 4188,52 грн., та штрафними санкціями в розмірі 510,00 грн., суд приходить до висновку, що дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки сума донарахованого податкового зобов'язання є такою, що не відповідає дійсності та не знайшла свого підтвердження виходячи з матеріалів справи. А оскільки ФОП ОСОБА_5 не було порушено вимог податкового законодавства, то штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. підлягає скасуванню також.

Проаналізувавши податкове повідомлення-рішення № 0007041701 від 04 липня 2012 р., яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.4.10 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» судом встановлено наступне.

В жовтні 2009 р. ФОП ОСОБА_5 було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3541,67 грн. по податковим накладним, що отримані від ТОВ «Видавництво» Зоря». Однак, згідно висновку ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська дії позивача є неправомірними та безпідставними, стосовно включення даної суми до складу податкового кредиту, оскільки отримані послуги, на думку відповідача не призначені для використання позивачем у господарській діяльності.

Дані правовідносини між зазначеними суб'єктами були розглянуті судом вище та отримали правову оцінку та законодавче обґрунтування. На підставі цього, суд вважає, що висновки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська стосовно безпідставного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3541,67 грн. у жовтні 2009р. ФОП ОСОБА_5 є законодавчо необґрунтованими.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська під час здійснення планової документальної перевірки, було встановлено порушення пп.7.3.1 п.7.3. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», у результаті чого ФОП ОСОБА_5 було занижено податок на додану вартість.

В акті перевірки № 711/17-221/НОМЕР_3 зазначено, що ФОП ОСОБА_5 була виписана податкова накладна № 613 від 05.07.2010 року на загальну суму 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн. по наданим транспортно-експедиційним послугам ТОВ «Тендер Пак», однак до складу податкових зобов'язань за липень 2010 року не включена, чим порушені вимоги пп.7.3.1 п.7.3. ст. 7 вищевказаного Закону.

Проте, судом було встановлено, що податкова накладна № 613 від 05.07.2010 р. на суму 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн., не відповідає дійсності. Оскільки, за липень у контрагента ТОВ «Тендер-Пак» (ІПН 354226410312), не було в наявності вищезазначеного документу, даний факт пояснюється тим, що у липні позивач не надавав ТОВ «Тендер-Пак» транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується реєстром виданих податкових накладних за липень 2010 ФОП ОСОБА_5

У червні 2010 р. ФОП ОСОБА_5 надав транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Тендер-Пак» на загальну суму 8333,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 1666,67 грн., даний факт відображений в додатку № 5 до Декларації з ПДВ за червень 2010 р. У зв'язку з тим, що позивач не надавав у липні ТОВ «Тендер-Пак» транспортно-експедиційні послуги, тим самим ним не були порушені вимоги пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_5 виписана податкова накладна №1215 від 18.10.2010 р. на суму 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 666,67 грн. по наданим транспортно-експедиційним послугам від ТОВ «Трансмашсервіс» (ІПН 362761204179), але до складу податкових зобов'язань за жовтень 2010 року не включена, чим порушені вимоги пп.7.3.1 п.7.3. ст. 7 вищевказаного Закону.

Під час дослідження даного питання, судом встановлено наступне, у вересні 2010 р. ФОП ОСОБА_5 було надано транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Трансмашсервіс» на загальну суму 14916,67 грн. без ПДВ, ПДВ-2983,33грн., дане підтвердження відображене в додатку № 5 до Декларації про ПДВ за вересень 2010 р. Податкове зобов'язання було задекларовано 18.09.2010 р. під № 1215. Даний документ відображений в реєстрі виданих податкових накладних за вересень 2010 р. ФОП ОСОБА_5

У жовтні 2010 р. позивач надав транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Трансмашсервіс» за номерами актів № 1237 від 03.10.2010 р., №1239 від 05.10.2010 р., № 1247 від 08.10.2010 р. на загальну суму 11666,67 грн. без ПДВ, ПДВ-2333,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в Акті перевірки помилково зазначено податкову накладну №1215 від 18.10.2010 р. на суму 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 666,67 грн., контра не відповідає дійсності. Оскільки за жовтень 2010 р. у контрагента ТОВ «Трансмашсервіс» (ІПН 362761204179) не було в наявності такого документа, що підтверджується реєстром виданих податкових накладних за жовтень 2010 р.

27.12.2010 р. позивачем було виписано податкову накладну №1475 на загальну суму 2400,00 грн., в т.ч. ПДВ-400,00 грн. по наданим транспортно-експедиційним послугам на адресу ТОВ «Тендер-Пак» та акт виконаних робіт ВВ-0001475 від 27.12.2010 р., проте, згідно до висновків ДПІ відображених в Акті перевірки дана сума не була включена до складу податкових зобов'язань за грудень 2010 р.

Проте, судом встановлено, що даний висновок є безпідставний, оскільки даний документ був включений ФОП ОСОБА_5 до складу податкових зобов'язань у грудні 2010 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проаналізувавши дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позивачем не були порушені вимоги пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а висновки ДПІ у Красногвардійському районі м Дніпропетровська щодо даного правопорушення є безпідставними.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що при здійсненні перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було виявлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», оскільки ФОП ОСОБА_5 неправомірно були віднесені суми ПДВ у квітні 2010 р. сума ПДВ у розмірі 27175,75 грн., у травні 2010 р. сума ПДВ у розмірі 12340,00 грн. до складу податкового кредиту.

При дослідженні даного питання, судом встановлено наступне, що ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Еліт Клас-Груп» код за ЄДРПОУ 33863994 укладено договір поставки шроту № 23/04 від 23.04.2010 р. На підтвердження цього позивачем були надані всі необхідні документи по операціям з купівлі та постачання шрота, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Позивачем були надані: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

На момент укладення угод на здійснення вище наведених операцій ТОВ «Еліт Клас-Груп» був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100278376 та мав всі необхідні документи для здійснення даного виду операцій.

Із висновків ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська вбачається, що неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум в розмірі 27175,75 грн. за квітень 2010р. та 12340,00 грн. за травень 2010р. ФОП ОСОБА_5 пов'язані лише з тим, що його контрагентом ТОВ «Еліт Клас-Груп» за цей період було задекларовано 0,00 грн. податкових зобов'язань, відповідно до додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Суд зазначає, що висновок ДПІ стосовно порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість» є безпідставним та зроблений за відсутності належних доказів.

Оскільки, аналіз норми пп.7.4.1, пп.7.4.5, п. 7.4, ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не позбавляє права на формування податкового кредиту з підстав відсутності задекларованих зобов'язань у контрагента постачальника. При цьому, у позивача не виникає обов'язку контролювати дії свої контрагентів, стосовно декларування ними своїх податкових зобов'язань.

02.02.2011 ТОВ «Еліт Клас-Груп» був визнаний банкрутом, згідно Постанови Господарського суду Донецької області по справі № 45/232б, проте відносини між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Еліт Клас-Груп» виникли раніше, а саме 23.04.2010 р.

Стосовно висновків ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 816,67 грн. у квітні 2010р. без підтверджуючих первинних документів, судом встановлені наступні обставини.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем були надані документи від постачальника ПП «Агенція сучасних перевезень «Нова лінія», що підтверджують наявність господарських операцій між цими суб'єктами та правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 816,67 грн. у квітні 2010р., а саме: податкова накладна № 990 від 30 квітня 2010р., акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг)від 30 квітня 2010р. та реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 4.

Надавши правову оцінку даному питанню, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_5 на законних підставах та з додержанням норм та вимог чинного законодавства було включено суму ПДВ у розмірі 816,67 грн. від ПП «Агенція сучасних перевезень «Нова лінія» до складу податкового кредиту у квітні 2010р.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Постановою Господарського суду Луганської області від 10.05.2011р. по справі № 20/43б/2011 ПП «Агенція сучасних перевезень «Нова лінія» було визнано банкрутом, проте дана обставина не має правових наслідків щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5, оскільки взаємовідносини між цими суб'єктами виникли раніше наведеної обставини.

Згідно пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарі (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації грошових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що 01.04.2009 р. між позивачем та ТОВ «ТД Реал Дніпро» укладено договір № 4МЕ/09 від 01.04.2009 р. на транспортне експедирування вантажу за маршрутом Велике Буньково (Росія) - м. Дніпропетровськ (Україна). Вартість виконаних послуг по рахунку фактурі № ВВ-0000913 від 02.10.2009 р., та акту виконаних робіт № ВВ-0000913 від 06.10.2009 р. складає 5500,00 грн. З метою виконання договірних зобов'язань по наданню транспортно-експедиційних послуг, позивачем укладено договір № 12М від 01.10.2009 р. з ТОВ Фірма « Юністранс» на фактичне перевезення вантажу, транспортна послуга складає 5100,00 грн. та 100,00 грн. на транспортування вантажу від місця загрузки до місця митного оформлення, які включені до бази оподаткування ПДВ. Фактичний дохід позивача з надання вищезазначених послуг складає 300,00 грн.

В Акті перевірки № 711/17-221/НОМЕР_3 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська відображений висновок, відповідно до якого позивачем порушено норми пп. 3.1.3 п.3.1 ст.3, п. 4.10 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» , внаслідок не включення ним суми вартості перевезення вантажу в розмірі 5100,00 грн. до бази оподаткування ПДВ, що призвело до заниження ПДВ у жовтні на 1050,00 грн.

Проте, суд вважає такий висновок безпідставним та законодавчо не обґрунтованим, оскільки не віднесення позивачем суми в розмірі 5100,00 грн. до бази оподаткування, пов'язане із виникненням у нього права на застосування нульової ставки відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковується поставка послуг міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України.

У п. 1.22 ст. 1 «Про податок на додану вартість» наведено визначення терміну «суцільна (неподільна) послуга з міжнародного перевезення пасажирів, багажу, вантажів та міжнародних відправлень» - це послуга з перевезення (доставки) пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту відправлення (прийняття вантажу або міжнародного відправлення для перевезення) на території України до пункту митного оформлення, від пункту митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України та/або між пунктами за межами митного кордону України, а також від пункту відправлення (прийняття вантажу або міжнародного відправлення для перевезення) за межами території України до пункту митного оформлення у межах державного кордону України, від пункту митного оформлення до пункту призначення (доставки) у межах митного кордону України.

Тобто, при наданні суцільної (неподільної) послуги, послуга з міжнародного перевезення пасажирів, багажу, вантажів автомобільним транспортом частина, визначена пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, а частина маршруту, визначена пп. 6.2.4 п. 6.2 ст.6 Закону - за ставкою 0%.

Відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове-повідомлення № 0007041701 від 04.06.2012 р. яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 46325,00 грн., та штрафними санкціями у розмірі 11581,25 грн., підлягає скасуванню, оскільки сума донарахованого податкового зобов'язання є такою, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. А оскільки ФОП ОСОБА_5 не було порушено вимог податкового законодавства, то штрафна санкція у розмірі 11581,25 грн. підлягає скасуванню також.

Також, судом було надано правову оцінку діям ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська стосовно визнання правочинів недійсними в частині недодержання в момент чинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків між ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Альянс 3» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач».

Вивчаючи матеріали справи, судом встановлено, що 01.09.2010 р. між позивачем та ТОВ «Альянс 3» укладено договір № 01/09-1транспортного експедиціювання вантажним автомобільним транспортом, де позивач є замовником послуги.

На підтвердження того, що між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ТД Альянс 3» дійсно здійснювалися господарські операції, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме надання та одержання послуг транспортного експедиціювання, позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які є необхідними та достатніми для підтвердження дійсності господарських відносин між вищезазначеними суб'єктами, а саме:

- договір № 01/09-1 транспортного експедиціювання вантажним автомобільним транспортом від 01.09.2010р.;

- рахунки-фактури;

- податкові накладні;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно зі ст. 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 3 ГК України надано визначення господарської діяльності, відповідно до якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом.

Сферу господарських відносин становлять господарські-виробничі відносини які є майновими або іншими відносинами, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Стосовно визнання правочинів недійсними укладеними між ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Інтерсервіс Постач», судом встановлено, що підставою для такого висновку став факт відсутності останнього за його місцезнаходженням, зазначених у Акті документальної невиїзної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

На підставі цього суд приходить висновку, що дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська стосовно визнання недійсними вищезазначених правочинів є неправомірними, оскільки зроблені за відсутністю належних доказів, в зв'язку з неправильним застосуванням норм Цивільного кодексу України.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, зокрема будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочи ну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Пунктом 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, посилаючись на дану норму в Акті перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська нічим не аргументує, в чому саме виявляється порушення конституційних прав людини та громадянина, яке саме майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади було знищено або пошкоджено.

У відповідності з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Згідно Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст.6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового Кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04 червня 2012 року № 0007031701, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 4698 грн. 52 коп.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04 червня 2012 року № 0007041701, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 57906 грн. 25 коп.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів, укладених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Альянс 3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-Постач», на підставі акту № 711/17-221/НОМЕР_3 від 18.06.2012 року документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 626 грн. 05 коп. (шістсот двадцять шість грн. 05 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2012 року.

Суддя О.Б. Ляшко