Постанова

від 12.10.2012 по справі 2а-11833/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2012 року № 2а-11833/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвін і К" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2012 №0000872305, №0000882305 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Алвін і К») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 10 квітня 2012 року № 0000882305 та № 0000872305.

У судовому засіданні 24 вересня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі»були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентами податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 24 вересня 2012 року позовну заяву не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача співпадають з висновками акту від 28 березня 2012 року № 284/22-500-31954089 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алвін і К»(код ЄДРПОУ 31954089) в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 21483505) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Враховуючи згоди представників сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд розглянув адміністративну справу № 2а-11833/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»(код ЄДРПОУ 31954089) зареєстровано як юридична особа за адресою: 02090, місто Київ, вул. Володимира Сосюри, 6.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС з 04 червня 2002 року за № 07206.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 15 березня 2012 року № 105, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, згідно з підпунктом 78.1.11 пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 березня 2012 року № 14 та виконання постанови старшого слідчого з ОВР ГСУ МВС України майора міліції ОСОБА_1 від 05 січня 2012 року, винесеної за розглядом матеріалів кримінальної справи № 24-258, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»(код ЄДРПОУ 31954089) в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 21483505) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28 березня 2012 року № 284/22-500-31954089, завірена належним чином копія якого міститься в матеріалах справи.

В акті перевірки зазначено, що позивач у період, який перевірявся, був платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення, а саме:

- пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України «Про оподаткування підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінам та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 354 157,00 грн., у тому числі: II квартал 2009 року на суму 28 301,00 грн.; III квартал 2009 року на суму 76042,00 грн.; IV квартал 2009 року на суму 29102,00 грн.; І квартал 2010 року на суму 40484,00 грн.; II квартал 2010 року на суму 125530,00 грн.; III квартал 2010 року на суму 54698,00 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями та пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року привело до заниження податку на додану вартість всього на суму 282276,00 грн., а саме: у червні 2009 року у сумі 9167,00 грн.; у липні 2009 року у сумі 53558,00 грн., у серпні 2009 року у сумі 7193,00 грн., листопаді 2009 року у сумі 6736,00 грн., грудні 2009 року у сумі 14001,00 грн., у січні 2010 року на суму 10960,00 грн., у лютому 2010 року у сумі 11606,00 грн., у березні 2010 року у сумі 24037,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 18174,00 грн., у травні 2010 року у сумі 34667,00 грн., червні 2010 року у сумі 48388,00 грн., у липні 2010 року у сумі 43789,00 грн.

Відповідно, на підставі висновків акту від 28 березня 2012 року № 284/22-500-31954089 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алвін і К»(код ЄДРПОУ 31954089) в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 21483505) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»винесено податкове повідомлення -рішення від 10 квітня 2012 року № 0000882305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 352 844, 00 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 282 276,00 грн. та за штрафними санкціями - на суму 70568, 00 грн.); за порушення пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування підприємств»винесено податкове повідомлення -рішення від 10 квітня 2012 року № 0000872305 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 442 696, 00 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 354157,00 грн., за штрафними санкціями - на суму 88539,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, у задоволенні скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»від 20 квітня 2012 року та від 09 липня 2012 року відмовлено, а спірні податкові повідомлення -рішення -залишено без змін (копії рішення Державної податкової служби у місті Києві від 19 червня 2012 року № 3679/10/12-114 та рішення Державної податкової служби України від 30 липня 2012 року № 13494/6/10-2115 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача спірні податкові повідомлення -рішення від 10 квітня 2012 року № 0000882305 та № 0000872305 підлягають скасування, оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит при взаємовідносинах з ТОВ «Бета-Оксі» (код ЄДРПОУ 21483505) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Так матеріали справи свідчать, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі»укладено Договір на поставку товару від 20 квітня 2009 року № 20/04 (копія міститься в матеріалах справи).

За умовами Договору від 20 квітня 2009 року № 20/04, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі»(Постачальник) зобов'язується поставляти товари (галантерейні вироби та біжутерію) для реалізації, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»(Покупець) їх прийняти з подальшою організацією продажу в достатніх обсягах, враховуючи індивідуальні особливості окремих груп товарів.

Відповідно до умов Договору від 20 квітня 2009 року № 20/04, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі»виписані наступні накладні (суми вказані з урахуванням ПДВ): за I квартал 2009 року -накладні № 05/05-3 від 05 травня 2009 року на суму 40152,75 грн., № 01/06-3 від 01 червня 2009 року на суму 44583,34 грн., № 02/06-3 від 02 червня 2009 року на суму 28469,84 грн.; за II квартал 2009 року - накладна № 02/07-3 від 02 липня 2009 року на суму 304166,67 грн.; за III квартал 2009 року -накладні № 01/10-3 від 01 жовтня 2009 року на суму 24465,58 грн., № 02/11-3 від 02 листопада 2009 року на суму 36751,92 грн., № 01/12-3 від 01 грудня 2009 року на суму 55188,56 грн.; за IV квартал 2009 року - накладні № 01/01 від 04 січня 2010 року на суму 24202,59 грн., № 01/02-3 від 01 лютого 2010 року на суму 50146,97 грн., № 01/03-3 від 01 березня 2010 року на суму 84585,13 грн.; за I квартал 2010 року -накладні № 01/04-3 від 01 квітня 2010 року на суму 27167,67 грн., № 20/04-3 від 20 квітня 2010 року на суму 72044,40 грн., № 05/05-3 від 05 травня 2010 року на суму 171035,53 грн., № 01/06-3 від 01 червня 2010 року на суму 31889,13 грн., № 01/06-4 від 01 червня 2010 року на суму 199982,91 грн.; за II квартал 2010 року - накладна № 01/07-3 від 01 липня 2010 року на суму 218792,34 грн.

Суд зазначає, що копії вищезазначених податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Представником позивача надано суду копії банківських виписок на підтвердження реальної оплати отриманих товарів.

Висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування підприємств»зроблений на підставі матеріалів кримінальної справи № 24-258, зокрема, протоколу допиту свідка від 16 червня 2011 року та висновку експерта від 24 червня 2011 року № 302, копія зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що зі змісту Постанови про призначення позапланової виїзної перевірки від 05 січня 2012 року, винесеної старшим слідчим ОВС ГУ МВС України майором міліції Гунько В.Ю., по матеріалам кримінальної справи № 24-258 вбачається, що у провадженні Головного слідчого управління МВС України знаходиться кримінальна справа № 24-258, порушена 14 липня 2011 року за фактами вчинення невстановленими особами повторного підроблення статутних документів ТОВ «Бета-Оксі»їх використання шляхом подачі до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, а також в підробленні та подачі до Державної податкової інспекції Голосіївського району м. Києва податкових декларацій з показниками фінансово-господарської діяльності та за фактами повторного створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності серед яких ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 483505) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочинів, передбачених часиною 2 статті 205 та частинами 2 і 3 статті 358 КК України.

В матеріалах справи міститься копія постанови про призначення позапланової виїзної перевірки від 05 січня 2012 року, в якій встановлено, що невстановлені особи у червні 2009 року в м. Києві не маючи наміру займатися повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності створили суб'єкти підприємницької діяльності серед яких ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 21483505), використавши при цьому документи на ім'я ОСОБА_2, шляхом переоформлення часток попередніх учасників товариства на неї та призначення її директором. ОСОБА_2 про злочинні наміри по створенню фіктивного підприємства не була обізнана, невстановлені особи ввели її в оману повідомивши, що її документи а саме: паспорт громадянки України та довідка ДПА про присвоєння ідентифікаційного номеру, потрібні для припинення діяльності одного суб'єкта підприємницької діяльності. 16 червня 2009 року невстановлені особи, шляхом підроблення підпису ОСОБА_2 в протоколі № 6 загальних зборів учасників ТОВ «Бета-Оксі»від 19 червня 2009 року про призначення її директором, підробили статутні документи ТОВ «Бета-Оксі»і подали їх до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, на підставі чого державним реєстратором внесено зміну до відомостей про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному і юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

У період з липня 2009 року по квітень 2011 року невстановлені особи, діючи від імені директора ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 21483505) ОСОБА_2, підробляли та подавали до податкових органів податкові декларації з показниками фінансово - господарської взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до протоків допиту свідка від 16 червня 2011 року та від 01 грудня 2011 року, директор ТОВ «Бета-Оксі»ОСОБА_2 заперечила свою причетність до реєстрації, перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, повідомивши, що засновником і директором суб'єктів підприємницької діяльності не є, згоди на отримання часток в уставному фонді не давала, майно і гроші в уставні фонди не вносила, доручень на підготовку, оформлення, подачу статутних і звітних документів до державних реєстраторів, податкових органів не давала і вказані дії особисто не вчиняла, особисто не підписувала фінансово-господарських документів та не доручала (уповноважувала) їх підписувати від імені суб'єктів підприємницької діяльності, де нібито рахуюся керівником.

За висновком експерта від 24 червня 2011 року № 302 підписи від імені ОСОБА_2 на податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за період 2009-2011 роки виконані іншими особами (детальний перелік документів, податкових декларацій міститься, які досліджувались експертом перелічений у висновку експерта від 24 червня 2011 року № 302, що міститься в матеріалах справи).

Представник податкового органу стверджує, що згідно матеріалів кримінальної справи № 24-258 невстановлені особи у червні 2009 року в м. Києві не маючи наміру займатися повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності створили суб'єкти підприємницької діяльності серед яких ТОВ «Бета-Оксі»(код ЄДРПОУ 21483505), як висновок під час перевірки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби позивача не підтверджено наявність поставок товару від ТОВ «Бета-Оксі»протягом 2009-2010 років, що на думку податкового органу свідчить про нікчемність правочину між ТОВ «Алвін і К»та ТОВ «Бета-Оксі»та його здійснення без мети настання реальних наслідків.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Статтею 2 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі по тексту -Закон № 996-ХІV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог частини 2 статті 3 цього ж Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі по тексту Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи містяться копії накладних з податку на прибуток, виписаних ТОВ «Оксі-Бета», які як встановлено висновком експерта від 24 червня 2011 року № 302 підписані невстановленими особами, а представником позивача, в свою чергу, на надано суду документів, які б дозволяли встановити особу, яка підписала документ та її посаду.

Наведене дає підстави суду вважати, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі-Бета», не відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а валові витрати є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту -Закон № 283/97-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положення статті 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Мотивуючи правову позицію, представник позивача зазначає, що за умовами Договору 20/04 від 20 квітня 2009 року, поставка товару вважається здійсненою на момент передачі товару від Постачальника уповноваженому представнику Покупця, що фіксується відповідною видатковою накладною, оформленою Сторонами належним чином, тому, на думку позивача факт отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

На підтвердження реальності операцій між позивачем та ТОВ «Бета-Оксі»надано суду: копію Договору оренди приміщення від 01 серпня 2009 року відповідно до умов якого позивач орендує у ФОП ОСОБА_3 приміщення загальною площею 117,00 м.кв., під склад, на першому поверсі, строком на рік; копію Договору № 57 від 01 грудня 2008 року про надання послуг по здійсненню «контрольно-перепусткового»режиму, укладеного між позивачем та СП «Оптіма-Фарм, ЛТД, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по організації та здійсненню контрольно-перепусткового режиму по в'їзду та виїзду через в'їздні ворота НВК «КУРС»за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться в спільному користуванні СП «Оптіма-Фарм, ЛТД»у відношенні до працівників, відвідувачів «Замовника», а також їх транспортних засобів та транспортних засобів, що прибувають до «Замовника»; копія договору оренди неживого приміщення від 01 листопада 2006 року, відповідно до якого позивачем орендовано приміщення площею 21 кв.м. за адресою: 02099, АДРЕСА_1 .

Але, як обґрунтування позовних вимог, суд не бере до уваги зазначені доводи позивача, оскільки як вже зазначалось, накладні, виписані ТОВ «Бета-Оксі», не приймаються судом як належним чином виписані та такі, що відповідають вимогам законодавства, оскільки висновком експерта від 24 червня 2011 року встановлено, що вони підписані невизначеними особами, а отже, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також, на підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Бета-Оксі»товару, надано суду копію Договору поставки від 01 січня 2007 року укладеного між ТОВ «Алвін І К»(Поставщик) та ПП «Таврия Плюс»(Покупець), за умовам якого Поставщик бере на себе зобов'язання щодо доставки товару, та надано копії накладних виписаних ТОВ «Алвін І К»на підтвердження отримання галантерейних виробів.

Але, суд також не бере до уваги зазначені документи, оскільки судом неодноразово втретребовувались документи на підтвердження транспортування товару від ТОВ «Бета-Оксі» на адресу ТОВ «Алвін і К», проте представником позивача доказів транспортування не надано суду.

Також, накладні підписані невстановленою особою, на думку суду, такі податкові накладні підписані не уповноваженою особою, що не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165.

З огляду на викладене, висновок податкового органу щодо порушення позивачем пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування підприємств»підтверджується матеріалами адміністративної справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2012 року № 0000872305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 442 696, 00 грн. (в тому числі, за основним платежем - на суму 354157,00 грн., за штрафними санкціями - на суму 88539,00 грн.) є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення -рішення від 10 квітня 2012 року № 0000882305, що винесена за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 352 844, 00 грн. (в тому числі, збільшено суму грошового зобов'язання на суму 282 276,00 грн. за основним платежем, та на суму 70568, 00 грн. - за штрафними санкціями) суд зазначає наступне.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту -Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до акту перевірки встановлено завищення податку на додану вартість на суму 283325,00 грн., а саме: у червні 2009 року у сумі 9167,00 грн.; у липні 2009 року у сумі 53558,00 грн., у серпні 2009 року у сумі 7193,00 грн., листопаді 2009 року у сумі 6736,00 грн., грудні 2009 року у сумі 14001,00 грн., у січні 2010 року на суму 10960,00 грн., у лютому 2010 року у сумі 11606,00 грн., у березні 2010 року у сумі 24037,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 18174,00 грн., у травні 2010 року у сумі 34667,00 грн., червні 2010 року у сумі 48388,00 грн., у липні 2010 року у сумі 43789,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору поставки товару від 20 квітня 2009 року № 20/04 ТОВ «Бета-Оксі»виписано наступні податкові накладні: № 0445 від 28 квітня 2009 року на суму 23000,00 грн., 0504 від 05 травня 2009 року на суму 25183,30 грн., № 0602 від 01 червня 2009 року на суму 53500,00 грн., № 0603 від 02 червня 2009 року на суму 34163,81 грн., № 0703 від 02 липня 2009 року на суму 365000,00 грн., № 1001 від 01 жовтня 2009 року на суму 29358,70 грн., № 1104 від 02 листопада 2009 року на суму 44102,30 грн., № 1201 від 01 грудня 2009 року на суму 66226,27 грн., № 0102 від 04 січня 2010 року на суму 29043,11 грн., № 0201 від 01 лютого 2010 року на суму 60176,36 грн., № 0303 від 01 березня 2010 року на суму 105102,16 грн., № 0401 від 01 квітня 2010 року на суму 32601,20 грн., № 0435 від 20 квітня 2010 року на суму 86453,28 грн., № 0503 від 05 травня 2010 року на суму 205242,64 грн., № 0606 від 01 червня 2010 року на суму 239979,49 грн., № 0609 від 01 червня 2010 року на суму 38266,96 грн., № 010713 від 01 липня 2010 року на суму 262550,80 грн.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Оксі»підписані невстановленою особою, на думку суду, такі податкові накладні підписані не уповноваженою особою, що не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, а тому не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2009 року № 09/48 та такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у справі К-45472/09 (ухвала від 25 жовтня 2010 року); у справі К-24085/07 (ухвала від 15 липня 2010 року).

Суд також зазначає, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

При цьому, як вже зазначалось вище, суду не надавались докази транспортування товару згідно Договору 20/04 від 20 квітня 2009 року.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом також встановлено, що фактично податок на додану вартість не сплачувався до Бюджету України, а ні позивачем, а ні ТОВ «Бета-Оксі».

Таким чином, висновок податкового органу в частині порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР є правомірним, а спірне податкове повідомлення -рішення таким, що не підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін і К»не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін І К»відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда