Ухвала

від 11.10.2012 по справі 9/259/08-ап-3/401/08-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року м. Київ К-310/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 28.01.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009

у справі № 9/259/08-АП-3/401/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооіл Групп"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрооіл Групп" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0000132300/0/2643/10/23 від 26.02.2008.

Постановою господарського суду Запорізької області від 28.01.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 30.09.2007 та складено акт № 342/23/34440939 від 13.02.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132300/0/2643/10/23 від 26.02.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість 211404, 24 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищена сума податкового кредиту у розмірі 140936, 16 грн.

Між позивачем та ПП „Глобус Агро" укладено договір купівлі-продажу № 04 від 01.01.2007.

З метою підтвердження включення до податкових зобов'язань по податку на додану вартість ПП „Глобус Агро", зазначеної в накладних, та сплати вказаної суми до бюджету, що включена до суми податкового кредиту ТОВ „Агрооіл групп" було направлено запит від 16.01.2008 року № 316/7/23 до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо надання інформаційної довідки.

Отримано відповідь за № 2160/7/23-516 від 28.01.2008 року, згідно якої повідомлено, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ПП „Глобус Агро".

В ході проведення перевірки встановлена розбіжність між сумою відображення суми податкового кредиту з придбання ТОВ „Агрооіл групп" та податкових зобов'язань ПП „Глобус Агро".

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що підтверджується подальшою реалізацією масла соняшника іншим особам.

Відповідачем не заперечується сплата позивачем на користь ПП „Глобус Агро" спірної суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. Закону України „Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість").

Отже, Закону України „Про податок на додану вартість" не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу постачання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 28.01.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 у справі № 9/259/08-АП-3/401/08-АП слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 28.01.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 у справі № 9/259/08-АП-3/401/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко