Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-734/10/1070 (2а-6794/09/1070)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2012 р. м. Київ К-33511/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Костенка М.І.., Федорова М.О.,

за участю секретаря судового засідання Мартиненко І.В.,

представників позивача Прибори П.І., відповідача Бондаря І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Іванківтепломережа" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 у справі № 2а-734/10/1070 (2а-6794/09/1070)

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до Комунального підприємства теплових мереж "Іванківтепломережа"

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією заявлено позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 712 648,72 грн., який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

При цьому суди виходили з приписів пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово (без узгодження з таким платником) стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, відповідач послався на те, що законодавством передбачено особливий порядок для погашення податкового боргу платника податків, який перебуває у державній або комунальній власності, який позивачем не дотримано.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, за відповідачем, який є підприємством комунальної власності, обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було вижито заходи з погашення податкового боргу (надіслані податкові вимоги, проведено ряд заходів передбачених ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), які не дали позитивного результату.

Підприємство до суду із позовом про скасування податкових повідомлень - рішень, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення ним граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, першої та другої податкових вимог, які було надіслано у порядку визначеному пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, не зверталось.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (втратив чинність з 01.01.2011) строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III.

Статтею 11 Закону України № 2181-III встановлені особливості для стягнення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Так, пунктами 11.1, 11.2 ст. 11 вищезазначеного Закону зазначено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків; у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

При цьому, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 -ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Отже, ст. 11 Закону № 2181 -ІІІ встановлений саме порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств за згодою останніх шляхом звернення стягнення на майно, що не входить до складу цілісного майнового комплексу, а не порядок примусового стягнення податкового боргу, який, визначений пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону без будь-яких виключень чи застережень щодо реалізації органом стягнення відповідного повноваження.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявність податкового боргу у відповідача та вижиті позивачем заходи з погашення цього податкового боргу, які не дали позитивного результату, є підставою для стягнення суми цього боргу в доход бюджету в примусовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Іванківтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 у справі № 2а-734/10/1070 (2а-6794/09/1070) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.І. Костенко

М.О. Федоров