Рішення

від 18.10.2012 по справі 5009/3681/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/93/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.12 Справа № 5009/3681/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-А)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтр-сервіс»(69121, місто Запоріжжя, вул. Зернова, 44)

про стягнення 118 243,80 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Подпругін О.О., довіреність № 109 від 20.08.2012 р., паспорт серії КК №594603 від 06.03.2001 р.;

від відповідача : не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 01.10.2012 р. звернулося ТОВ «АДМ Україна»з позовом до відповідача ТОВ «Фільтр-сервіс»про стягнення 118 243,80 грн., які складаються з: 104 416,68 грн. основного боргу, 11 203,82 грн. пені, 417,67 грн. інфляційних втрат та 2 205,62 грн. 3% річних. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № S-260 від 28.10.2011 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 218 ГК України.

Ухвалою суду від 02.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3681/12, справі присвоєно номер провадження 18/93/12, судове засідання призначено на 18.10.2012 р., про що сторони повідомлені належним чином.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.10.2012 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві у повному обсязі. На вимоги суду, що викладені в ухвалі від 02.10.2012 р., надав витребувані документи, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином -в порядку ст. 64 ГПК України.

Відповідно до пунктів 3.9.1. та 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.10.2012 р., адреса товариства з обмеженою відповідальністю -69121, м. Запоріжжя, вул. Зернова, буд. 44, саме на цю адресу надсилалась процесуальна кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.10.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»(продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фільтр-сервіс»(покупець, відповідач у справі) 28.10.2011 р. уклали договір купівлі-продажу № S-260 (надалі -договір), за умовами якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та оплачує лузгу соняшника гранульовану (надалі -товар), на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що датою поставки є дата оформлення товарно-транспортної накладної.

Ціна товару без ПДВ складає 483,33 грн. за одну тону (п.5.1 договору).

Протягом жовтня 2011 р. -листопада 2011 р. сторони підписали ряд додаткових угод до договору якими узгодили період поставки товару та вартість однієї тони товару.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня-листопада 2011 р. здійснив поставку товару в кількості 433,48 т по ціні 580,00 грн. за одну тону на загальну суму 251 416,68 грн., про що свідчать видаткові накладні № 476 від 29.10.2011 р., № 477 від 30.10.2011 р., № 480 від 31.10.2011 р., № 487 від 01.11.2011 р., № 491 від 02.11.2011 р., № 501 від 03.11.2011 р., № 498 від 05.11.2011 р., № 499 від 06.11.2011 р., № 503 від 07.11.2011 р., №504 від 08.11.2011 р.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару за фактично поставлену кількість, але не пізніше четверга кожного тижня, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця відповідно реквізитам, що зазначені в рахунку продавця та договорі.

Однак, відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати товару в узгоджений сторонами строк в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 147 000,00 грн., чим порушив умови договору.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, на момент розгляду справи, борг за поставлений товар складає 104 416,68грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 104 416,68 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату поставленого йому товару в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 104 416,68 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення, у відповідності до п. 6.5 договору, пені у розмірі 11 203,82 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У разі несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості несплаченого товару за кожній день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.6.5).

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 визначають загальний порядок обчислення строків, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

Заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності не надходило від сторін спору.

При оцінці наданого розрахунку, судом встановлено, що позивачем не були дотриманні вищезазначені норми Закону щодо визначення періоду нарахування пені (п. 6 ст. 232 ГК України), що призвело до невірного визначення у позові періоду нарахування пені та її розміру.

Відповідно до розрахунку зробленого судом, період, за який підлягає стягненню пеня дорівнює 183 дні з 11.11.2011 р. (включно) по 11.05.2012 р. (включно), а належна до стягнення сума дорівнює -8 027,15 грн., в решті вимог щодо стягнення 3 176,67 грн. пені суд відмовляє у позові.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути 3% річних за період прострочення з 11.11.2011 р. по 24.07.2012 р. у розмірі 2 205,62 грн. та 417,67 грн. інфляційних втрат за той же період.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних -є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведений позивачем розрахунок втрат від інфляції в сумі 417,67 грн. є невірним. При перерахунку судом втрат від інфляції, за вказаний позивачем період, до стягнення належить 206,74 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 210,93 грн. інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно (розрахунок зроблений без врахування дефляції за вказаний позивачем період стягнення інфляційних втрат). Також невірним є розрахунок 3 % річних, відповідно до розрахунку зробленого судом до стягнення підлягають 3% річних у сумі 2 200,79 грн., в решті вимог про стягнення 4,83 грн. 3 % річних суд відмовляє у задоволенні позову (допущені арифметичні помилки).

На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фільтр-сервіс»(69121, місто Запоріжжя, вул. Зернова, 44, код ЄДРПОУ 37407810, р/р 26003318689 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»в м. Київ, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-А, код ЄДРПОУ 33546533, р/р 26000200428048 в ПАТ «Сітібанк», МФО 300584) 104 416,68 грн. (сто чотири тисячі чотириста шістнадцять грн. 68 коп.) основного боргу, 206,74 грн. (двісті шість грн. 74 коп.) інфляційних втрат, 2 200,79 грн. (дві тисячі двісті грн. 79 коп.) 3% річних, 8 027,15 (вісім тисяч двадцять сім грн. 15 коп.) пені, 2 279,55 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять грн. 55 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 жовтня 2012 р .