Рішення

від 03.07.2012 по справі 5011-72/6012-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6012-2012 03.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНА"

до Фізичної особи-підприємця Король Людмили Андріївни

про стягнення 10 682,10 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Воронюк Є.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Король Людмили Андріївни про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 7 104,00 грн., пеню в розмірі 2 276,20 грн., 3 % річних в розмірі 420,99 грн. та інфляційні в розмірі 880,91 грн. згідно договору поставки № 09-41 від 09.09.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Представники відповідача у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Проте, суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал Господарського суду м. Києва від 25.05.2012р., 07.06.2012р. та 21.06.2012р. (в матеріалах справи), однак відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАНА" та Фізичною особою-підприємцем Король Людмилою Андріївною укладено договір поставки № 09-41, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язаний поставити та передати у власність відповідачеві товари в асортименті та по цінам згідно Специфікації та в кількості, що відповідає заявці відповідача, що вказується в видаткових накладних на партію товару, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.1. договору відповідач оплачує поставлений товар за цінами, що погоджені сторонами та визначені у специфікаціях.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення строків, визначених цим договором, а також додатками до нього, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми або вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

У п. 8.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

Пунктом 8.2. договору встановлено, якщо сторони не заявляють про наміри припинити дію даного договору, договір рахується автоматично пролонгованим на наступний рік.

Оскільки сторони не надали суду жодних доказів щодо припинення договору поставки №09-41 від 09.09.2009 р., суд приходить до висновку, що останній неодноразово пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Згідно п.4 додатку №2 до договору поставки №09-41 від 09.09.2009 р. строк оплати товару: відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому передачі товару, у разі несвоєчасної сплати за товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 7 104,00 грн. згідно договору поставки №09-41 від 09.09.2009 р., що підтверджується видатковою накладною №РН-О000357 від 24.02.2010 р., належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи.

Однак за поставлений товар відповідач не розрахувався.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №09-41 від 09.09.2009 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 104,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №09-41 від 09.09.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на суму 7 104,00 грн. а відповідач оплати за поставлений товар в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки №09-41 від 09.09.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 7 104,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язаний був оплатити товар до 26.03.2010 р., враховуючи положення п. 4 додатку №2 до договору, а починаючи з 27.03.2010 р. відповідач визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 09-41 від 09.09.2009 р. не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7 104,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 276,20 грн. пені, нарахованої за період з 27.03.2010 р. по 16.03.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано . Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем нарахування здійснено за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню, становить 659,21 грн., яка розрахована за період з 27.03.2010 р. по 27.09.2010 р. та з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, у межах даної справи позивачем заявлені вимоги про стягнення 880,91грн. інфляційних втрат та 420,99 грн. 3% річних за період з 27.03.2012 р. по 16.03.2012 р.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат становить 689,09 грн., а сума 3% річних становить 420,98 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Король Людмили Андріївни (03084, м. Київ, вул. Генерала Матикіна, буд. 3, кв. 91, ідентифікаційний код - 2841110324) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНА" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37, код -30254216) 7 104 (сім тисяч сто чотири) грн. 00 коп. - заборгованості, 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 21 коп. - пені, 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп. -інфляційних втрат, 420 (чотириста двадцять) грн. 98 коп. - 3% річних та 1 336 (одну тисячу триста тридцять шість) грн. 96 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 06.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.