Рішення

від 18.10.2012 по справі 9/096-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 9/096-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діемер-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Полюс»

Про стягнення 17 875,00 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представник:

Від позивача Краснов І.В. (дов. № 24/09 від 24.09.2012 р.)

Від відповідача Погорілий В.О. (дов. № б/н від 170.10.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діемер-Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс»про стягнення 17 875,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2012 р. порушено провадження у справі № 9/096-12 та призначено розгляд справи на 18.10.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; письмове пояснення, в якому обґрунтувати дату оплати товару; надати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії рахунків-фактур; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 18.10.2012 р. представники сторін з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог та документи, витребувані ухвалою суду від 01.10.2012 р.

Крім того, представником відповідача подано відзив на позовну заяву про стягнення суми боргу в якому відповідач зазначив, що у період з 10.10.2012 р. по 17.10.2012 р. ТОВ ВКФ «Плюс»частково погасило заборгованість перед позивачем на загальну суму 10 875,00 грн., що підтверджується долученими до відзиву платіжними дорученнями.

Таким чином, за ствердженням відповідача, загальна сума боргу ТОВ ВКФ «Плюс»перед ТОВ «Діемер-України»станом на 17.10.2012 р. становить 7 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення позовних вимог.

Вказане клопотання представника відповідача було прийнято судом до розгляду.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діемер-України»(далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Плюс»(далі - відповідач) в усній формі було укладено договір поставки товару (діемацід дірект, уп. 30 кг).

Судом досліджено надані представником позивача оригінали видаткових накладних, які оглянуті в судовому засіданні, та копії, які долучені до матеріалів справи, та встановлено, що, позивач поставив товар (діемацід дірект, уп. 30 кг) в кількості 20 штук на загальну суму 24 975,00 грн. (20 160,00 грн. згідно видаткової накладної № 63 від 19.08.2011 р., 1 350,00 грн. згідно видаткової накладної № 79 від 02.11.2011 р. та 3 465,00 грн. згідно видаткової накладної № 95 від 27.12.2011 р.), а відповідач прийняв його без заперечень щодо кількості, якості та ціни.

За ствердженням позивача, відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково на загальну суму 7 100,00 грн., в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Плюс»утворилася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Діемер-України»у розмірі 17 875,00 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо розрахунку за отриманий товар, 27.09.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 24/1 від 24.09.2012 р. про сплату заборгованості у розмірі 17 875,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією опису поштового вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 27.09.2012 р.

Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вищезазначена вимога була отримана відповідачем 29.09.2012 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на вимогу не надав та не погасив існуючу заборгованість в повному обсязі.

Таким чином, господарським судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість ТОВ ВКФ «Плюс»перед ТОВ «Діемер-України»становила 17 875,00 грн.

18.10.2012 р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву про стягнення суми боргу відповідно до якого відповідач зазначив, що у період з 10.10.2012 р. по 17.10.2012 р. ТОВ ВКФ «Плюс»частково погасило заборгованість перед ТОВ «Діемер-України»на загальну суму 10 875,00 грн. (7 875,00 грн. згідно платіжного доручення № 125 від 10.10.2012 р. та 3 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 129 від 17.10.2012 р.).

З огляду на вищевикладене, господарським судом встановлено, що станом на день розгляду спору по суті заборгованість ТОВ ВКФ «Плюс»перед ТОВ «Діемер-України»за отриманий товар становить 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Тобто, фактично між сторонами на підставі ст. ст. 202, 203, 205 ЦК України виникли правовідносини поставки.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи положення ЦК України та те, що відповідач прийняв спірний товар без зауважень та частково розрахувався за нього, то суд вважає, що відповідач своїми діями підтвердив вчинення між сторонами правочину в усній формі.

Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву про стягнення суми боргу вбачається, що відповідач не заперечує проти укладення між ТОВ ВКФ «Плюс»та ТОВ «Діемер-України» в усній формі договору поставки та визнає заборгованість у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином відповідно, проте відповідач за поставлений товар належним чином та своєчасно не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діемер-України»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Плюс»заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 7 000,00 грн. В іншій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору щодо стягнення з відповідача 10 875,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача, оскільки борг частково оплачено після порушення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Плюс»(08665, Київська обл., Васильківський район, с. Саливонки, вул. Леніна, буд. 6-А, ідентифікаційний код 22206251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діемер-України»(02660, м. Київ, Дніпровський район, бульвар Верховної ради, буд. 34, офіс 630, ідентифікаційний код 36972076) заборгованість у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 19.10.2012 р.