Рішення

від 22.10.2012 по справі 5017/2482/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2482/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ"

до відповідача Приватного підприємства „Комплекс Вторсировини"

про стягнення 19035,78грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники сторін яки брали участь у судових засіданнях:

Від позивача: Селіванов М.Г. - довіреність;

Гоцуляк К.С.- довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Представники сторін присутні 22.10.2012р.

Від позивача: Гоцуляк К.С.- довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відповідача, приватного підприємства „Комплекс Вторсировини" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 19035,78грн. яка складається з основного боргу в сумі 18649,50грн, трьох процентів річних в розмірі 64,38грн. та неустойки в сумі 321,90грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2482/2012 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

19.10.2012р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 13035,78грн. яка складається з основного боргу в сумі 12649,50грн, трьох процентів річних в розмірі 64,38грн. та неустойки в сумі 321,90грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" , згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в неї вимог.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження приватного підприємства „Комплекс Вторсировини" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65091, м. Одеса, вул. Різовська, буд. 7.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення від 27.08.2012р., 28.08.2012р. та від 12.09.2012р. були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи „за закінченням терміну зберігання", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 22.10.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

01.09.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (Продавець) та приватним підприємством „Комплекс Вторсировини" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0109/2011 (далі договір).

Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинним Договором (надалі Товар), а Покупець зобов'язується в порядку на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками, укладений строком до 31.01.2011р., і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі.

Додатковою угодою від 02.09.2011р. укладеною між сторонами по справі, Сторони погодили внести зміни до Договору купівлі-продажу №0109/2011 від 01.09.2011р. та викласти п.8.1 у наступній редакції: „Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками, укладений строком до 31.01.2012р., і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі".

Відповідно п.4.5 передача Товару здійснюється на підставі накладних.

Повне найменування Товару, його характеристики, одиниця виміру кількості, а також ціна міститься в Специфікації (Додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 договору). Кількісні характеристики Товару визначається Сторонами на кожну його партію окремо та відображається у підписаних уповноваженими представниками Сторін накладних на передачу Товару. Загальна кількість Товару, переданого Покупцю за даним Договором, визначається як сумарна кількість Товару, що була передана Продавцем Покупцю протягом терміну дії Договору та відображена у підписаних Сторонами накладних (п.1.4 договору).

Передача товару Покупцю здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються Сторонами у Специфікації (Додаток №1), а також відображаються в накладних на передачу Товару (п.3.1 договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач передав а відповідач прийняв товар на загальну суму 18649,50грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 30.09.2011р. №РН-0000009, від 31.10.2011р. №РН-0000010, від 30.11.2011р. №РН-0000011, від 21.12.2011р. №РН-0000012, від 31.01.2012р. №РН-0000001.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що товар, що передається Покупцю за даний Договором, підлягає оплаті шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від Продавця у розмірі вартості Товару, який був отриманий протягом попереднього календарного місяця. При цьому Продавець зобов'язаний не пізніше третього числа кожного місяця надавати Покупцю Рахунок, у якому має бути зазначено найменування, загальна кількість та партія Товару, який був переданий Покупцю протягом попереднього календарного місяця.

16.05.2012р. позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки на оплату поставленого товару, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та повідомленням про вручення. Проте зазначений лист в рахунками повернувся позивачу з відміткою у довідці поштової установи „за закінченням терміну зберігання".

Позивач зазначає, що вказаний лист відправлявся на юридичну адресу відповідача, яка згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.05.2012р. є : 65023, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 21, а відповідач не вичинив дій спрямованих на отримання поштової кореспонденції, яка надійшла на його адресу від позивача. Дії відповідача свідчать про те, що ним не було вжито усіх заходів, необхідних для виконання його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Крім того позивач вказує, що відповідач 05.10.2012р. та 15.10.2012р. частково сплатив заборгованість за договором, в зв'язку з чим загальна сума основного боргу за поставлений товар за договором купівлі-продажу №0109/2011 від 01.09.2011р. складає 13035,78грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, а саме щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, позивач змушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Як встановлено судом, між сторонами по справі 01.09.2011р.був укладений договір купівлі -продажу №0109/2012, відповідно до умов якого Продавець передає Покупцю у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах визначених в договорі.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними від 30.09.2011р. №РН-0000009, від 31.10.2011р. №РН-0000010, від 30.11.2011р. №РН-0000011, від 21.12.2011р. №РН-0000012, від 31.01.2012р. №РН-0000001.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором купівлі-продажу №0109/2011 від 01.09.2011р. в сумі 13035,78грн. є обґрунтованими.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі порушення термінів оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання в натурі.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нарахована неустойка в розмірі 321,90грн. та 3%річних 64,38грн. Розглянувши здійсненні позивачем розрахунки сум неустойки та 3% річних, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 321,90грн. та 3%річних в сумі 64,38грн за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Комплекс Вторсировини" (65091, м. Одеса, вул. Різовська, буд. 7, код ЄДРПОУ 36849176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська область, Комінтернівський район, село Фонтанка, Багатофункціональний торгівельно-виставочний-офісний комплекс „РІВ'ЄРА", код 34980457) 12649 (дванадцять тисяч шістсот сорок девять) грн. 50 коп. -основного боргу за договором купівлі-продажу №0109/2011 від 01.09.2011р., 64 (шістдесят чотири)грн. 38коп. -3% річних, 321 (триста двадцять одну)грн. 90коп. - неустойки та 1609(одну тисячу шістсот дев'ять)грн. 50 коп.- судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 23.10.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.