Рішення

від 17.10.2012 по справі 5015/3603/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа№ 5015/3603/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Малого приватного підприємства „Лаверна", с. Новошино, Жидачівський район, Львівська область до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми „Ватра", с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область про:стягнення 12965,48 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Ольшанецький М.В. -представник;

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства „Лаверна", с. Новошино, Жидачівський район, Львівська область, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Ватра", с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область, надалі -відповідач, про стягнення коштів в сумі 12965,48 грн., в тому числі основного боргу в сумі 9835,71 грн. та неустойки в сумі 3129,77 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2012 р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2012 р.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 32 відповідачу передано товар на суму 18580,00 грн., оплату за який останній здійснив частково в сумі 8744 грн. 29 коп. Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 9835 грн. 71 коп. У відповідності до п. 8.2 договору за прострочення оплати позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що складає 3129 грн. 77 коп. Претензію від 14.07.2012 р. відповідач залишив без відповіді та задоволення.

В засіданні суду 19.09.2012 р. оголошувалась перерва до 28.09.2012 р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 28.09.2012 р., розгляд справи відкладено на 17.10.2012 р.

17 жовтня 2012 року через канцелярію на розгляд суду надійшла письмова заява позивача про відмову від стягнення з відповідача пені в розмірі 3129 грн. 77 коп.

В засідання суду 17.10.2012 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги просив задоволити з підстав, викладених у позові та відповідно до поданої заяви про відмову від стягнення неустойки. Також представником позивача долучено в судовому засіданні до матеріалів справи лист ДПІ, банківську виписку, копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору.

Спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем і відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 05.01.2009 р. укладено договір поставки № 32.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити у встановлені строки у власність покупця (відповідача у справі) товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, викладених в даному договорі.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, про що свідчить видаткова накладна № 60 від 20.07.2010 р. на суму 18580,00 грн., яка підписана в односторонньому порядку позивачем та скріплена його круглою печаткою. Оригінал накладної оглянуто судом в засіданні суду 28.09.2012 р.

Слід зазначити, що факт поставки товару згідно зазначеної накладної підтверджується також частковою оплатою відповідачем суми боргу по цій накладній, про що як доказ до матеріалів справи долучено позивачем виписку банку від 31.10.2011 р. Окрім цього, операція по поставці відображається в податковому обліку позивача та відповідача, що підтверджується видачею позивачем податкової накладної № 60 від 20.07.2010 р. та листом Жидачівського відділення Миколаївської міжрайонної ДПІ № 5564/8/15-00/1084 від 04.10.2012 р.

Відповідачем здійснено оплату вартості поставленого товару в сумі 8744,29 грн. Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 9835 грн. 71 коп., що також вбачається із доданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.09.2012 р., який підписаний представником позивача.

Претензія позивача за № 1 від 13.07.2012 р. про сплату боргу залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив також з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.3 договору розрахунок за кожну відвантажену партію товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 (п"яти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за договором поставки в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача правомірно підлягає основний борг в сумі 9835,71 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження уточнених позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг не сплатив, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення неустойки, враховуючи, що подана заява не суперечить чинному законодавству і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд прийшов до висновку, що подану заяву слід задоволити, прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення неустойки, а провадження у справі в цій частині припинити. Суд зазначає, що у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові ж витрати, понесені позивачем, пропорційні позовним вимогам, провадження у справі в частині яких припинено, згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір»підлягають поверненню позивачу.

Відтак, суд вважає за необхідне повернути Малому приватному підприємству „Лаверна", с. Новошино, Жидачівський район, Львівська область, з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 388 грн. 53 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85, п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства „Лаверна", с. Новошино, Жидачівський район, Львівська область, задоволити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення неустойки в сумі 3129,77 грн. та в цій частині провадження у справі № 5015/3603/12 припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Ватра" (82176, Львівська область, Дрогобицький район, с. Доброгостів, вул. 1-го травня, 8; код ЄДРПОУ 30484438) на користь Малого приватного підприємства „Лаверна" (81782, Львівська область, Жидачівський район, с. Новошино, вул. Бакоцино, 3; код ЄДРПОУ 30766058) 9835,71 грн. основного боргу та 1220,97 грн. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Малому приватному підприємству „Лаверна" (81782, Львівська область, Жидачівський район, с. Новошино, вул. Бакоцино, 3; код ЄДРПОУ 30766058) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 388,53 грн., про що після набрання рішенням законної сили винести відповідну ухвалу.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Артимович В.М.