Ухвала

від 01.10.2012 по справі 2а-249/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-249/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Ситніка О.О.

представника відповідача Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-249/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «Фед» (надалі за текстом - ДП «ХМЗ «Фед», позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі за текстом - СДПІ ВПП у м. Харкові, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000510841 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 316118,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000490841 про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 186418,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 93209,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000500841 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 1885,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 471,25грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №№ 0000490841, 0000510841, 0000500841 винесені СДПІ ВПП у м. Харкові.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі СДПІ ВПП у м. Харкові зазначає про наявність актів перевірок інших ДПІ, за висновками яких визнано нікчемними правочини між контрагентами позивача, їх постачальниками та покупцем - ДП «ХМЗ «Фед», а тому податкові накладні не можуть вважатися належною правовою підставою для формування податкового кредиту позивача. Також право на податковий кредиту у позивача не виникає у зв'язку з невиконанням контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань та порушенням ними правил формування податкового обліку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є акт №1749/41-018/14310052 від 30.06.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питання дотримання податкового законодавства з ПДВ за період березень - грудень 2008р., січень - грудень 2009р., січень - грудень 2010р., січень - березень 2011р. по контрагентах, суми ПДВ по яких привели до виникнення розбіжностей та по правовим відносинам по наступним контрагентам: ТОВ „Електрощит-сервіс" (код ЄДРПОУ 33204079), ТОВ «Альфа-експерт»(код ЄДРПОУ 33818318), ТОВ П ІІ "ПЕТ пласт" (код ЄДРПОУ 30236883), ТОВ фірма «Сат Імпекс» (код ЄДРПОУ 32564148), ТОВ «Поллукс Плюс» (код ЄДРПОУ 34755537), ТОВ „ВКФ „Промтехнологія" (код ЄДРПОУ 34682574), ТОВ «Укртехснаб» (код ЄДРПОУ 31217091).

Відповідно до висновків акту встановлені наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненним ДП «ХМЗ «ФЕД»із ТОВ „Електрощит-сервіс", ТОВ «Альфа-експерт», ТОВ П ІІ "ПЕТ пласт", ТОВ фірма «Сат Імпекс», ТОВ «Поллукс Плюс», ТОВ „ВКФ „Промтехнологія", ТОВ «Укртехснаб»;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі за текстом -Закон № 168), п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі за текстом -ПКУ), ДП «ХМЗ «ФЕД»завищено суму податкового кредиту на суму 504421,0 грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону №168, п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПКУ, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 186418,0 грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, абз. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168, п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, абз. «а»п. 200.4 ст. 200 ПКУ завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1885,0 грн.

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, абз. «б» п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168, п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, абз. «б»п. 200.4 ст. 200 ПКУ завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації звітного податкового періоду) на суму 316118,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.07.2011р. № 0000490841, №0000510841, №0000500841.

За наслідками процедури адміністративного оскарження скарги підприємства податковими органами залишені без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та наявністю у позивача належним чином оформлених первинних документів, що відображають реальність господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

В 2008 -2010 роках формування податкового кредиту, обчислення та сплати подану на додану вартість врегульовувались положеннями ст. 7 України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, який кореспондується з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

При цьому згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Між тім, наявність податкових накладних для визначення правильності формування податкового кредиту вважається достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Виходячи з викладеного, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «ХМЗ «Фед» до податкового кредиту за період березень-грудень 2008 р., січень - грудень 2009р., січень-грудень 2010 р., січень-лютий 2011р. віднесено суму ПДВ по контрагентах, якими не відображено суму ПДВ у податкових зобов'язаннях на загальну суму 146997,71 грн. (а.с. 37-39)

Підставою для висновку про вчинення платником податків порушення закону за даним епізодом є наявність розбіжностей в Системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованими ДП «ХМЗ «ФЕД» по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками, та сумами податкових зобов'язань з ПДВ, задекларованими контрагентами по взаємовідносинами з позивачем.

Також перевіркою встановлено включення сум ПДВ до складу податкового кредиту по контрагентам, які не подали декларації з ПДВ та декларації з ПДВ яких не визнані як «податкова звітність» на суму 133987,13 грн.

Будь-яких інших фактів при встановленні порушення ДП «ХМЗ «ФЕД» вимог податкового законодавства відповідачем в акті перевірки не зазначено.

В свою чергу, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентами, якими не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, вимоги, лімітні карти, платіжні доручення.

Колегія суддів зазначає, що у всіх вищевказаних первинних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Також відповідачем не заперечується факт оплати ДП «ХМЗ «ФЕД вартості отриманого від контрагентів товару, що, в свою чергу, є безумовною підставою належного виконання умов договорів позивачем та правом на формування податкового кредиту.

Крім того податковим органом не спростовується факт належності контрагентів позивача до правового статусу платників податків на додану вартість у періоді виникнення та існування спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в перевіряємих періодах також стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Альфа-Експерт», ТОВ фірмою "Сат Імпекс", ТОВ П ІІ «ПЕТпласт», ТОВ «Полукс Плюс», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Укртехснаб», угоди яких визначені нікчемними.

Так, ДП «ХМЗ «ФЕД» в березні-червні 2010р. було придбано титан у ТОВ «Електрощит-сервіс». На підтвердження реальності виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом позивачем було надано: рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні. З метою доведення фактичного переміщення товару власним автотранспортом ДП «ХМЗ «ФЕД» було надано подорожні листи.

Також, ДП «ХМЗ «ФЕД» у вересні, жовтні, грудні 2010р. придбавались комплектуючі вироби у ТОВ «Альфа-Експерт» на підставі договору № 175х/10-205 від 22.07.2010р. та шляхом прийняття до сплати рахунків. Постачання товарів підтверджується наступними первинними документами: рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні. Перевезення товару відбувалось автотранспортом позивача, що підтверджено подорожними листами.

ДП "ХМЗ "ФЕД" мало правові взаємовідносини з придбання титану з ТОВ фірмою "Сат Імпекс" на підставі договору № 18/10 від 18.06.2010р., а також шляхом прийняття до сплати рахунків. Фактичне отримання товару підтверджено наданими позивачем податковими та бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними, рахунками-фактур. Доставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась автотранспортом ДП "ХМЗ "ФЕД" за подорожніми листами, копії яких наявні в матеріалах справи.

З метою здійснення своєї господарської діяльності позивачем в серпні-вересні 2008р. придбавались насоси у ТОВ П ІІ «ПЕТпласт». На підтвердження реальності виконання господарських операцій з цим контрагентом позивачем були надані накладні, прибуткові ордери, рахунки, податкові накладні. З пояснень представника позивача вбачається, що фізичні параметри та вага придбаних насосів незначні, а тому товар було доставлено міським транспортом загального користування.

Щодо правових взаємовідносин ДП "ХМЗ "ФЕД" з ТОВ «Полукс Плюс» за період жовтень 2009 р., вересень 2010р. позивачем на підтвердження реальності господарської операції з придбання силового ключа до електроприводу та відеоконтролера для СЧПУ станка було надано накладні, прибуткові ордери, податкові накладні. Товар було доставлено міським транспортом загального користування.

Також ДП «ХМЗ «ФЕД» в червні 2010р. у ТОВ «ВКФ «Промтехнологія» було придбано товарно-матеріальні цінності (пилу стрічкову у загальній кількості 9 шт.), що підтверджено видатковою накладною, прибутковим ордером, податковою накладною. Товар був доставлений з м. Дніпропетровськ, що підтверджується вантажною декларацією ТТН.

ДП «ХМЗ «ФЕД» у вересні 2010р., січні, лютому 2011р. придбавались товарно-матеріальні цінності (фільтри, підшипники) у ТОВ «Укртехснаб» на підставі договору № 2II/08-205 від 12.03.2008р. З метою доведення реальності виконання умов договору позивачем були надані видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, рахунки. Фактичне переміщення товару здійснювалось постачальником, що підтверджено товарно-транспортними накладними.

Розрахунки між позивачем та контрагентами ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Альфа-Експерт», ТОВ фірмою "Сат Імпекс", ТОВ П ІІ «ПЕТпласт», ТОВ «Полукс Плюс», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Укртехснаб» за всіма вищевказаними поставками товарно-матеріальних цінностей проводились у безготівковій формі, про що свідчать наявні матеріалах справи копії платіжних документів.

При цьому колегія суддів зазначає, що весь отриманий товар оприбутковано та використано в господарській діяльності ДП «ХМЗ «ФЕД», що підтверджується копіями прибуткових ордерів, лімітними картками та вимогами, за якими товар відпускається у виробництво.

Підсумовуючи наведене, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, надані позивачем, оформлені згідно із вимогами чинного законодавства на всю суму придбаних товарів, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Також вказані податкові накладні підписані та скріплені печатками контрагентів позивача, які на момент їх видачі знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП «ХМЗ «ФЕД» правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними отриманими від вищезазначених контрагентів-постачальників.

Між тим, нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів спростовується доведеністю реального виконання зазначених договорів.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача з приводу нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Альфа-Експерт», ТОВ фірмою "Сат Імпекс", ТОВ П ІІ «ПЕТпласт», ТОВ «Полукс Плюс», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Укртехснаб» також враховуючи наступне.

Так, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно - правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинюваний ним правочин містить наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчиненого позивачем правочину як фіктивного або інших доказу щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення та зменшення суми бюджетного відшкодування через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань та порушення правил ведення господарської діяльності його контрагентами, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, отриманого від контаргентів, до складу податкового кредиту.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 14.07.2011р. №№ 0000490841, 0000510841, 0000500841.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-249/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.ук

Повний текст ухвали виготовлений 08.10.2012 р.