Постанова

від 19.10.2012 по справі 2а-1670/6099/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6099/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Оніщенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Солдатенко О.С., Аникієнко О.І.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" (надалі - позивач, ТОВ "Автомирторг") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ТОВ "Автомирторг") про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009612301/831 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 155 457 грн 73 коп., з них: за основним платежем - 125 740 грн 38 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 717 грн 35 коп., та № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 56 530 грн 72 коп., з них: за основним платежем - 45 723 грн 77 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 806 грн 95 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 135.1, п. 138.1 ст. 138; п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Креміньтрансбіт" (надалі - ТОВ "Креміньтрансбіт") та Приватним підприємством "Ас Груп" (надалі - ПП "Ас Груп"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "Ас Груп" на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем від них отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарської операції із ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "Ас Груп" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угод позивача із ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "Ас Груп" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 135.1, п. 138.1 ст. 138; п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "Ас Груп". Вказував, що у зв'язку із відсутністю на момент перевірки належно оформлених товарно - транспортних накладних, а також у зв'язку із тим, що вказані підприємства згідно податкових звітностей не мають основних виробничих фондів, трудових ресурсів, податковий орган прийшов до висновку, що між підприємствами встановлена лише видимість постачання товарів, які в дійсності не купувались (не реалізовувались). За таких обставин зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, які не мають реального товарного характеру. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" (код ЄДРПОУ 36194870) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 26.11.2008 року, номер запису в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 585 102 0000 006598 (свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 683970 (а.с. 24, т.1) та є платником податку на додану вартість з 18.12.2008 року (а.с. 33, т.1).

У період з 21.05.2012 року по 25.05.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Кременчуцької ОДПІ - Балюком С.Д., старшим державним податковим інспектором відділу правового забезпечення діяльності та представництва інтересів ДПС у судах юридичного управління - Чирвою Є.В. проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Автомирторг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС-Груп" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2012року № 1572/22-309/36194870 /а.с. 15-23, т.1/, в якому відображено порушення позивачем:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 125 740 грн 38 коп., у тому числі: за 3 квартал 2010 року - 14372 грн 99 коп., 4 квартал 2010 року в сумі 104 492 грн 39 коп., за І квартал 2011 року в сумі 6793 грн 05 коп.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45723 грн 77 коп., в тому числі, за вересень 2010 року - 5226 грн 54 коп., за жовтень 2010 року - 16766 грн 98 коп., з листопад 2010 року - 21230 грн 25 коп., за березень 2011 року в сумі 2500 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0009612301/831 від 18.06.2012 року (а.с. 13, т.1), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 155 457 грн 73 коп., з них: за основним платежем - 125 740 грн 38 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 717 грн 35 коп., та податкове повідомлення - рішення № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 56 530 грн 72 коп., з них: за основним платежем - 45 723 грн 77 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 806 грн 95 коп (а.с. 11, т.1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 56 530 грн 72 коп., суд виходить з наступного.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон "Про ПДВ"), встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця .

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, 01 вересня 2010 року ТОВ "Автомирторг" уклало з ТОВ "Креміньтрансбіт" договір №68 (а.с. 46, т.1) відповідно до умов якого ТОВ "Креміньтрансбіт" (постачальник) зобов`язується виготовити і поставити продукцію, а ТОВ "Автомирторг" (покупець) купити товар і оплатити його вартість. Відповідно до додаткової угоди № 68 від 01.09.2010 року (а.с.69, т.7) доставка товару проводиться Покупцем чи за його рахунок.

Згідно з п. 2 цього договору сума цього договору складає 500 000 грн.

Відповідно до п. 3 Договору оплата товару проводиться платіжним дорученням Покупця згідно рахунків, які виставив Постачальник.

В ході виконання договору ТОВ "Креміньтрансбіт" видано позивачу податкові накладні:

- № 109 від 23.09.2010 року на загальну суму 31359 грн 24 коп., в тому числі ПДВ -5226 грн 54 коп. (а.с. 77, т.1),

- № 206 від 01.10.2010 року на загальну суму 34690 грн 06 коп., в тому числі ПДВ -5781 грн 68 коп. (а.с. 78-79, т.1),

- № 258 від 11.10.2010 року на загальну суму 31257 грн 37 коп., в тому числі ПДВ -5209 грн 56 коп. (а.с. 80-82, т.1),

- № 259 від 21.10.2010 року на загальну суму 29335 грн 79 коп., в тому числі ПДВ -4889 грн 30 коп. (а.с. 83-84, т.1),

- № 1483 від 01.11.2010 року на загальну суму 34654 грн 45 коп., в тому числі ПДВ -5775 грн 74 коп. (а.с. 85-86, т.1),

- № 1484 від 11.11.2010 року на загальну суму 42395 грн 05 коп., в тому числі ПДВ -7065 грн 84 коп. (а.с. 87-88, т.1),

- № 1485 від 22.11.2010 року на загальну суму 37 988 грн 96 коп., в тому числі ПДВ -6331 грн 49 коп. (а.с. 89-90, т.1),

- № 1486 від 26.11.2010 року на загальну суму 17661 грн 70 коп., в тому числі ПДВ -2943 грн 62 коп. (а.с. 91, т.1).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Креміньтрансбіт", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Креміньтрансбіт" щодо поставки товарів (автозапчастин) підтверджується:

- накладними № 66 від 23.09.2010 року (а.с. 62, т.1), № 150 від 01.10.2010 року (а.с. 63-64, т.1), № 148 від 11.10.2010 року (а.с. 65-66, т.1), № 149 від 21.10.2010 року (а.с. 67-68, т.1), № 1363 від 01.11.2010 року (а.с. 69-70, т.1), № 1364 від 11.11.2010 року (а.с. 71-72, т.1), № 1365 від 22.11.2010 року (а.с. 73-74, т.1), № 1366 від 26.11.2010 року (а.с. 75, т.1);

- рахунками № 28 від 23.09.2010 року (а.с. 47, 1), № 180 від 01.10.2010 року (а.с. 48, т. 1), № 201 від 11.10.2010 року (а.с. 50, т. 1), № 220 від 21.10.2010 року (а.с. 52 - 53, т.1), №960 від 01.11.2010 року (а.с. 54-55, т.1), № 977 від 11.11.2010 року (а.с. 56-57, т.1), № 985 від 22.11.2010 року (а.с. 58-59, т.1), № 1003 від 26.11.2010 року (а.с. 60, т.1);

- платіжними дорученнями (а.с. 93-99);

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с. 226-229, т.1) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником (директором) ТОВ "Автомирторг" Аникієнко О.І. на підставі довіреностей та підпис якого є також у видаткових накладних.

Згідно пояснень представника позивача, судом встановлено, що перевезення придбаного товару від постачальника до покупця здійснювалося транспортом директора позивача - Аникієнка Олега Івановича, а саме: автомобілем марки MAN моделі L 2000, тип - вантажний бортовий, який йому належить, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 02.06.2006 року (а.с.70, т.7).

На підтвердження реальності транспортування придбаних товарів позивачем до суду надані товарно - транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 202 - 209, т.1).

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ПП "Креміньтрансбіт" товару позивачем надано докази подальшої реалізації товару іншим контрагентам із підтвердженням копіями договорів та первинних бухгалтерських документів.

Із пояснень наданих представником позивача, судом встановлено, що товар, який купувався позивачем у ТОВ "Креміньтрансбіт" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації відповідно до договорів поставки товару, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 230, т.1 - а.с. 10, т.2).

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані також податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні.

Також, судом встановлено, 01 березня 2011 року ТОВ "Автомирторг" уклало з ПП "АС Груп" договір купівлі - продажу №231 (а.с. 44 - 45, т.1) відповідно до умов якого ПП "АС Груп" (продавець) зобов`язується поставити у власність ТОВ "Автомирторг" (покупець) запасні частини партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються у рахунках фактурах, що є Додатками до цього Договору, а покупець зобов`язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.1 цього договору вартість цього договору складає орієнтовну грошову суму у розмірі 500 000 грн.

В ході виконання договору ПП "АС Груп" видано позивачу податкову накладну № 49 від 01.03.2011 року на загальну суму 15000 грн, з них сума ПДВ складає 2500 грн. (а.с. 92, т.1).

Факт господарських операцій позивача із ПП "АС Груп" щодо поставки товарів (автозапчастин) підтверджується: накладною № 112 від 01.03.2011 року (а.с. 76, т.1); рахунком № 100 від 01.03.2011 року (а.с. 61, т.1); платіжним дорученням № 43 від 01.03.2011 року (а.с. 100, т.1).

На підтвердження реальності транспортування придбаних товарів автомобілем марки MAN моделі L 2000, що належить директору ТОВ "Автомирторг" до суду надана товарно - транспортна накладна, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 210, т.1).

Судом встановлено, що товар, який купувався позивачем у ПП "АС Груп" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації відповідно до договорів поставки товару, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 230, т.1 - а.с. 10, т.2), на підтвердження чого позивачем надані також податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні.

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у довідці з ЄДРПОУ № 493166 від 18.05.2012 року, зокрема, 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів (а.с. 25). Отже, придбання позивачем деталей та запчастин для автомобілів у вищевказаних контрагентів відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" у вересні 2010 року - листопаді 2010 року та у березні 2011 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Доводи перевірки про те, що у контрагентів позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання суд не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності транспортного обладнання та трудових ресурсів, у зв`язку з тим, що вони можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Окрім того, контрагентами позивача було повністю здійснено розрахунки за поставленні позивачем товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 93-100, т.1).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп".

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 56530 грн. 72 коп., суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення - рішення № 0009612301/831 від 18.06.2012 року (а.с. 13, т. 1), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 155457 грн 73 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Також, відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді , визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача від 01.06.2012 року № 1572/22-309/36194870 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "Автомирторг" згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковій рахунки ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 125740 грн 38 коп., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 14372 грн 99 коп. за 4 квартал 2010 року в сумі 104492 грн 39 коп. та за 1 квартал 2011 року в сумі 6793 грн 05 коп.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення № 0009612301/831 від 18.06.2012 року року (а.с. 13, т.1), є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0009622301/832 від 18.06.2012 року за платежем податок на додану вартість на суму 56530,72грн та № 0009612301/831 від 18.06.2012 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 155457,73 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" (код ЄДРПОУ 36194870) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2119 грн 90 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський