Постанова

від 09.10.2012 по справі 9489/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 9489/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Дородних С.В.., відповідача - Вєтрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат", звернувся з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000260221, №0000270221, №0000280221 та від 30.08.2012р. №0000610221 винесені відповідачем.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД", зв'язку понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по операціям з ТОВ "ВАРРА ТРЕЙД" (код 36611932) за період лютий - квітень 2011р.

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки №711/220/22722461 від 29.05.2012р. встановлено порушення ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток у сумі 119 177 грн. у тому числі, за ІІ квартал 2011 року на суму 119 477 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року на суму 1126914 грн.; п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено рядок 24 у сумі 125 422 грн. у тому числі, за лютий 2011 року - 21 529 грн., за квітень 2011 року - 103 893 грн., зменшено рядок 19 за лютий 2012 року у сумі 203 854 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №711/220/22722461 від 29.05.2012р. та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби 14.06.2012р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000260221, №0000270221, №0000280221 про зменшення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" з податку на прибуток.

За результатами адміністративного оскарження (рішення ДПС у Харківській області від 09.08.2012р. №4034/10/10.2-17) підприємству збільшено суму зменшеного розміру від'ємного значення податку на додану вартість, визначену у податковому повідомлені - рішенні від 14.06.2012р. №0000260221 на суму 21 529,00 грн., та Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби 30.08.2012р. винесено податкове повідомлення - рішення №0000610221 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення про зменшення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" з податку на прибуток, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, висновки відповідача про порушення ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ "ВАРРА ТРЕЙД".

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" з ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" склались на підставі договору купівлі - продажу від 17.02.2011р., згідно якого продавець (ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД") зобов'язується продавати покупцю (ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат") продукцію (м'ясна продукція), а покупець приймати та сплачувати продукцію у строки і в розмірах, передбачених договором.

Основними видами діяльності відповідно до КВЕД, ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" згідно статуту, є виробництво м'яса, м'яса свійської птиці та кролів, м'ясних продуктів, оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами. Для здійснення фінансово - господарської діяльності позивач має виробничі приміщення. Отже придбання м'ясної продукції прямо пов'язано із господарською діяльністю ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат".

Факт придбання м'ясної продукції (заморожена лопатка свина) на суму 129 173,30 грн., у т.ч. ПДВ - 21 528,88 грн. підтверджується видатковою накладною № 17/02/01 від 17.02.2011р.; на суму 599 797,68 грн. у т.ч. ПДВ - 99 966,28 грн. підтверджується видатковою накладною № 10/03/02 від 10.03.2011р.; на суму 623 326,09 грн., у т.ч. ПДВ - 103 887,68 грн. підтверджується видатковою накладною №23/03/03 від 23.03.2011р.; та на суму 623 359,78 грн., у т.ч. ПДВ - 103 893,30 грн. підтверджується видатковою накладною №08/04/02 від 08.04.2011р.

Факт доставки (перевезення) вказаного товару від ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" до місцезнаходження позивача (62490, Харківська область, с.Комунар, вул.Безлюдівська,5) підтверджується товарно-транспортними накладними серії ААА від 17.02.2011р., серії ААБ від 10.03.2011р., серії ААБ від 23.03.2011р., серії ААБ від 08.04.2011р.

Від ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" позивачем отримані податкові накладні на загальну суму 1975656,85 грн., у т.ч. ПДВ -329 276,14 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту з лютого 2011 р., а саме: №19 від 17.02.2011р. на суму 129 173,30 грн., у т.ч. ПДВ - 21 528,88 грн.; №14 від 10.03.2011р. на суму 599 797,68 грн., у т.ч. ПДВ 99 966, 28 грн.; №43 від 23.03.2011р. на суму 623 326,09 грн., у т.ч. ПДВ - 103 887,68 грн.; №21 від 08.04.2011р. на суму 623 359,78 грн., у т.ч. ПДВ - 103 893,30 грн., що містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПКУ та включені до реєстру отриманих податкових накладних за лютий - квітень 2011 р.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи залучені видаткові накладні (а.с. 44,55,68,77), податкові накладні (а.с.54,67,76,89), товоро-транспортні накладні (а.с.45,66,75,88), ветеринарні свідоцтва (а.с.46,56,69,78) а також, експертні висновки (47-53,57-63,72-74,79-83) на підтвердження відповідності за ознаками свіжості, бактеріологічними, паразитологічними та органолептичними показниками відповідає п.1 Додатку до листа головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 09.11.2005р. №15-2/3964 та наказу ДДВМ №120 від 26.10.2005р. "Про затвердження Тимчасового порядку ветеринарно-санітарного контролю та нагляду харчових продуктів за кодами товару згідно УКТ ЗЕД №0301-03-07, №1603-1605 (крім м'яса), що завозяться на територію України, ГОСТ 23392-78 та ГОСТ 7269-79.

Розрахунки із ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 1975656,85 грн., у т.ч. ПДВ -329 276,14 грн. на підставі платіжних доручень (а.с.102-117).

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано валові витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД".

Суд зазначає, що акт перевірки №711/220/22722461 від 29.05.2012р, складений відповідачем, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772). Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про порушення позивачем ст.138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства також ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-грудень 2011р., який постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. у справі за адміністративним позовом ТОВ "ВАРРА-ТРЕЙД" до ДПІ у Приморському районі м.Одеси про визнання дій протиправними було скасовано. ДПІ у Приморському районі м.Одеси подано апеляційну скаргу на зазначену постанову, яку Одеським апеляційним адміністративним судом залишено без задоволення, а постанову від 26.06.2012р. без змін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000260221, №0000270221, №0000280221 та від 30.08.2012р. №0000610221 винесені Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (код 22722461) 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.