Рішення

від 09.10.2012 по справі 5006/41/46/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/41/46/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М., при секретарі Дороховій Т.Ю. розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства «Компанія «Надежда», смт. Машівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Плюс», м. Маріуполь

про стягнення в розмірі 10175,80грн.

Представники сторін:

Від позивача: Костюк Д.А. за дов.

Від відповідача: Завгородній С.В., Воронкова О.Є. за дов.

Приватне підприємство «Компанія «Надежда», смт. Машівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Плюс», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 10175,80грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в результаті припинення реалізації скрапленого газу за договором комісії №1 від 01.06.11р., кількість переданого відповідачу на реалізацію скрапленого газу повернуто не в повному обсязі у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 10175,80грн.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Посилався на те, що після скачування представником позивача залишку газу, в газовому модулі залишився, так званий, «мертвий залишок» скрапленого газу у кількості 18% загального об'єму газового модуля та враховуючи те, що кількість неповернутого, на думку позивача, газу становить 1589,97 літрів, що відповідає 18% відсотків від загального об'єму газу в модулі, вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, бо він отримав газовий модуль, в якому зазначений залишок мав міститися.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.11р. позивачем та відповідачем укладено Генеральну угоду, відповідно до якої відповідач на території власних автозаправних комплексів надає послуги з реалізації скрапленого газу поставленого позивачем, через технічне обладнання автомобільного газозаправного пункту, яке позивач передає відповідачу на умовах договору оренди.

Цього ж дня, на виконання домовленостей, визначених Генеральною угодою від 01.06.2011 року, позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 1, за змістом розділу 1 якого позивачем передано відповідачу в тимчасове володіння та користування автомобільний газозаправний моноблоку (Н-1), ГРК «Славутич», щит силовий (АГЗП) і технічна документація на нього.

Реалізація скрапленого газу поставленого позивачем за винагороду здійснювалась відповідачем за умовами Договору комісії №1 від 01.06.11р.

Згідно наданої суду видаткової накладної (на комісію) №6923 від 29.03.12р. позивач передав, а відповідач прийняв на комісію 8100 літрів скрапленого газу СПБТ код УКТ ЗЕД 2711129700 за ціною 6,40 за один літр, а всього на суму 51840 гривень.

Листом від 20.04.2012 року відповідач повідомив позивача про припинення торгівлі з газового моноблоку та запросив представника позивача з'явитися для опломбування газового модулю.

За наслідками опломбування газового модуля складено за участю, як представників позивача так і відповідача, зафіксовано, що за даними бухгалтерського обліку залишки газу у модулі становлять 3189,97 літрів, а залишки газу по фактичному обліку становлять 18%. Відомості, зафіксовані в зазначеному акті сторонами в судовому засіданні не заперечувалися та було зазначено, що 18 % залишку було відображено на вимірювальному пристрої, що був вмонтований у газовий модуль.

01.06.12р. позивачем була скачано залишок газу, що знаходився у газозаправному моноблоці, про що складений акт приймання-передачі залишків скрапленого газу в розмірі 1600 літрів. Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено директором відповідача скачування залишків газу відбувалося після складання акту опломбування, яким зафіксовано залишок газу за бухгалтерським обліком у кількості 3189,97 літрів та за фактичним обліком у кількості 18 %, а, отже нестача газу становить 1589,70 літрів (3189,97-1600).

За даними бухгалтерського обліку, як позивача так і відповідача за відповідачем обліковується залишок газу у кількості 1589,70 літрів, що виходячи із вартості переданого газу згідно видаткової накладної № 6923 від 29.03.12р. становить 10175,80 гривень.

Посилання відповідача на те, що залишки газу у моноблоці по фактичному обліку становлять 18% від загального об'єму газозаправному моноблоку і це «мертвий залишок», який за підрахунками відповідача складає 1791л. не є обґрунтованими, оскільки 18% - це залишок, який в подальшому вилучався з резервуару, що також зафіксовано в акті приймання-передачі залишку газу від 01.06.2011 року.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як, вбачається, доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, коли як доводи відповідача про наявність в газовому моноблоці «мертвого залишку» не доведено належними та допустимими доказами, а, отже, судом до уваги не приймаються.

За умовами п.2.2.4. Договору комісії №1 від 01.06.11р. відповідач зобов'язаний нести відповідальність за збереження товару на підставі ст.1021 ЦК України і забезпечити дотримання умов зберігання, згідно вимогам діючих нормативних актів.

Пунктом 2.2.2. вказаного Договору передбачено обов'язок відповідача щодо вжиття всіх необхідних заходів для збереження від втрати або нестачі отриманого скрапленого газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1021 Цивільного кодексу України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості неповернутого скрапленого газу у розмірі 10175,80грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі (1609,5 гривень) , оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Як визначено в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Отже в даному випадку сума судового збору мала становити 1609,5 гривень, коли як позивачем сплачено до державного бюджету 1653 гривні, тобто сума судового збору, що зайво сплачена позивачем у розмірі 43,50 гривень має бути повернута позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Компанія «Надежда», смт. Машівка до товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Плюс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 10175,80грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Плюс», м. Маріуполь (87553, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Ушакова, б.12; р/р 327876305843 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 32787635) на користь приватного підприємства «Компанія «Надежда», смт. Машівка (39400, Полтавська область, смт.Машівка, вул.Леніна, б.130; р/р 2600530397102 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у м.Дніпропетровську, МФО 305749, код ЄДРПОУ 22519085) заборгованість в сумі 10175,80грн., державне мито в сумі 10175,80грн., судовий збір у розмірі .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству «Компанія «Надежда», смт. Машівка (39400, Полтавська область, смт.Машівка, вул.Леніна, б.130; р/р 2600530397102 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у м.Дніпропетровську, МФО 305749, код ЄДРПОУ 22519085) з державного бюджету зайво сплачену суму судового збору у розмірі 43,50 гривень.

У судовому засіданні 09.10.12р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.10.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Колесник Р.М.