Рішення

від 23.10.2012 по справі 18/1861/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 р. Справа №18/1861/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод", пров. Шевченка, 14, с.Мошурів,Тальнівський район, Черкаська область,20432

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово - Виробниче підприємство "Торговиця", вул. Половки, 68, м. Полтава, Полтавська область,36034

про стягнення грошових коштів у сумі 63 102,21 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 16.10.2012р.:

від позивача: Проскіна Т.О.

від відповідача: Шугайло С.В.

Представники у судовому засіданні 23.10.2012р.:

від позивача: Проскіна Т.О.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 16.10.2012р. було оголошено перерву до 23.10.2012р. згідно ст.77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку (у матер.справи).

У судовому засіданні 23.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 63 102,21 грн., з них: 52 658,00 основного боргу за договором поставки № 21/03/12 від 21.03.2012 р. ( далі -Договір), 389,52 грн. - 3% річних, 315,47 грн. інфляційних за травень-червень 2012р., 4 739,22 грн. неустойки та 5000 грн. упущеної вигоди.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 21/03/12 від 21.03.2012 р.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у засіданні позов визнав частково (суму основного боргу, неустойки та інфляційних, проти стягнення упущеної вигоди заперечує).

У судове засідання 23.10.2012р. представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується розпискою та протоколом судового засідання від 16.10.2012р. Його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, на чому наголошує і представник позивача.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 22.10.2012р., згідно якої просить стягнути з відповідача 52 658,00 основного боргу за договором поставки № 21/03/12 від 21.03.2012 р. (далі -Договір), 389,52 грн. - 3% річних, 315,47 грн. інфляційних за травень-червень 2012р., 1947,63 грн. неустойки. Враховуючи, що чинний ГПК України не містить поняття "уточнення позовних вимог", суд з урахуванням обставин справи розцінює дану заяву як заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, приймає її до розгляду та розглядає позовні вимоги в новій редакції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

21.03.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № 21/03/12 (арк. справи 9-13, оригінал оглянуто у засіданні) , згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію торгової марки «По-українськи СМАЧНО», а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору, а.с. - 9)

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- постачальник зобов'язаний передати товар, а також документи до нього у власність покупця (п. 3.1.1. Договору) ;

- покупець зобов'язаний оплатити за товар ціну у відповідності до умов даного договору (п.3.2.2 Договору);

- договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору);

- за прострочення оплати товару, постачальник має право вимагати в покупця сплати штрафної неустойки в розмірі 0,1 процента від вартості отриманого, але не оплаченого в строк покупцем товару, за кожен день прострочки від дня, коли товар повинен був бути оплаченим, до дня оплати товару покупцем. Постачальник, повідомивши покупця, має право збільшити ціну товару, який належить до наступної поставки покупцю на суму неустойки (п. 8.2 Договору) ;

Крім того, п. 1 Додаткової угоди № 1/в до договору поставки № 21/03/12 від 21.03.2012 р. сторони визначили порядок оплати, а саме: оплата в розмірі 100% від загальної суми, зазначеної в товарних накладних, перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю (арк. спр. 14).

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних №МК-0000514 від 04.04.2012 р., №МК-0000577 від 19.04.2012 р. (копії документів - арк.16,18 справи, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було передано товар на загальну суму 58 717,58грн.

У строк, встановлений договором, оплата за товар була проведена частково, на суму 6 059,58 грн., у зв'язку з чим відповідачу було направлено претензію з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору поставки № 21/03/12 від 21.03.2012 р. (арк. спр. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 52 658,00 грн. Дана обставина відповідачем визнається.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 389,52 грн. - 3% річних, 315,47 грн. інфляційних, а також на підставі п.8.2 договору - 1947,63 грн. неустойки (згідно заяви про зменшення позовних вимог). Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 55 310,62 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 52 658,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику нарахування річних та інфляційних за допомогою калькулятора ІПС "Законодавство", за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про неправомірне нарахування вказаних сум позивачем. Так, офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. У той період, коли індекс інфляції менше одиниці, має місце не інфляція, а дефляція, а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується (фактично національна валюта у цей період не знецінюється). Позивач нарахував інфляційні за травень-червень 2012р., коли індекс інфляції був менше одиниці (0,994), і інфляційного збільшення суми боргу не було . Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат, і позовні вимоги у цій частині суд не задовольняє.

При розрахунку суми річних судом враховано, що поставка товару відбувалася по двох накладних (по накладній від 04.04.2012р. прострочення боржника починається з 04.05.2012р., по накладній від 19.04.2012р. прострочення починається з 21.05.2012р.). З урахуванням викладеного, за розрахунками суду стягненню з відповідача підлягає 354,83 грн. річних.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Аналіз відповідного положення договору дає підстави стверджувати, що сторони погодили відповідальність саме у вигляді пені.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство"; за результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог, відповідач позов в частині основного боргу та штрафних санкцій визнав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється між сторонами відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позивачем при поданні позову було сплачено 1609,00 грн. судового збору (платіжні доручення №819 від 12.09.2012р. та №818 від 12.09.2012р., довідка Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві - у матер.справи), а мінімальна ставка судового збору становить 1609,50 грн. (ст.4 Закону України "Про судовий збір"), то необхідно достягнути з позивача недоплачені 0,50 грн. судового збору за розгляд даної позовної заяви.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство "Торговиця" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 68, код ЄДРПОУ 32317508, р/р 26009911774 в АТ «Полтава-Банк», МФО331489, ЗКПО 32317508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (20432, Черкаська область, Тальновський район, с. Мошуров, пров. Шевченка, 14, р/р 260053004341 Філія Тальнівське відділення № 2973 ВАТ «Ощадбанк», МФО 35660, ЗКПО 34282645) 52 658,00 грн. основного боргу, 1947,63 грн. неустойки, 354,83 грн. річних та 1599,31 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (20432, Черкаська область, Тальновський район, с. Мошуров, пров. Шевченка, 14, р/р 260053004341 Філія Тальнівське відділення № 2973 ВАТ «Ощадбанк», МФО 35660, ЗКПО 34282645) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 0,50 грн. недоплаченого судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 24.10.2012р.

Суддя О.С. Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).