Рішення

від 09.10.2012 по справі 5023/3854/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3854/12 вх. № 3854/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

прокурора - Шермазанов Г.Х. за посвідченням № 17 від 15.01.2010 р.

позивача - Борисенко І.А. за довіреністю № б/н від 03.08.2012 р.

відповідача - Дишловенко І.І. за довіреністю № 1708/12.02 від 17.09.2012 р.

розглянувши справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)", м. Харків

до ТОВ "К і Партнери", м. Харків

про стягнення 54512,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "К і Партнери" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 52155,00 грн. та пені у розмірі 2357,70 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 170 від 22.07.2011 р., який було укладено між сторонами.

Представники сторін та прокурор до початку судового засідання призначеного на 09.10.2012 р., через канцелярію господарського суду 09.10.2012 р. за вх. № Д942/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 09.10.2012 р. за вх. № 16491, надав заяву згідно якої просив суд при прийнятті рішення по справі зменшити розмір позовних вимог на 5000,00 грн., зменшити розмір пені та не застосовувати її до відповідача, відстрочити виконання рішення на 9 місяців. При цьому згідно заяви представник відповідача вказував, що відповідач визнає позов та сплатив 17.09.2012 р. на рахунок позивача 5000,00 грн., а остаточно розрахується з позивачем після надходження до нього грошових коштів від його контрагенту - Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. Дана заява господарським судом залучається до матеріалів справи та приймається судом до уваги.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні підтримали позовні вимоги частково, в частині стягнення з відповідача 49512,70 грн., проти відстрочки виконання рішення по справі на 6 місяців не заперечували.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив суд відстрочити виконання рішення по справі на 9 місяців.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, встановив наступне.

Позивач, згідно умов договору поставки № 170 від 22.07.2011 р. (надалі -договір) з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.12.2011 р. до нього взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до додаткової угоди № 1) на загальну суму 55284,30 грн.

Згідно накладної № 1194/а від 12.12.2011 р. позивачем була здійснена відповідачу поставка товару - урна для сміття одинарна стаціонарна (з пакетом для збору сміття) у кількості 150 шт. на загальну суму разом з ПДВ - 52155,00 грн.

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування (передання) відповідачем грошових коштів на рахунок (в касу) відповідача за кожну відвантажену партію, у зв'язку з чим позивачем було виставлено відповідачу для сплати рахунок-фактуру № 277а від 12.12.2011 р. на суму 52155,00грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар, позивачем була направлена відповідачу претензійна вимога про сплату суми боргу (№ 3/14-2584-Гр від 09.04.2012 р.) у семиденний термін на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України. Також, позивачем була направлена відповідачу повторно вимога № 3/14-5579-Гр від 16.07.2012 р.

Однак, дані вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позову до суду сума основного боргу за договором у розмірі 52155,00 грн. підлягала стягненню з відповідача.

Однак, враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була сплачена позивачу сума основного боргу за договором у розмірі 5000,00 грн. (платіжне доручення № 205 від 17.09.2012 р.), господарський суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 5000,00грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а сума основного боргу у розмірі 47155,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та умови п.9.2. договору щодо нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 2357,70 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 47155,00 грн. та пені у розмірі 2357,70 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення по справі господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково, в частині надання відстрочки на виконання рішення по справі на 6 місяців, у зв'язку з наступним.

Позивач та відповідач є комерційними підприємствами, які несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні проти відстрочки виконання рішення по справі на 6 місяців не заперечували та вказували, що надання відстрочки на більш тривалий термін завдасть позивачу істотної матеріальної шкоди, що є не допустимим.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К і Партнери" (61054, м. Харків, Київський район, вул. Академіка Павлова, 271, код ЄДРПОУ 33609509) на користь Державного підприємства "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" (61052, м. Харків, Жовтневий район, вул. Рубанівська, 4, код ЄДРПОУ 08680862) суму основного боргу у розмірі 47155,00 грн. та пеню у розмірі 2357,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К і Партнери" (61054, м. Харків, Київський район, вул. Академіка Павлова, 271, код ЄДРПОУ 33609509) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення по справі задовольнити частково, в частині надання відстрочки на виконання рішення по справі на 6 місяців, в решті клопотання відмовити.

Відстрочити виконання рішення по справі на 6 місяців до 09.04.2013 р.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.