Рішення

від 15.10.2012 по справі 5020-976/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року справа № 5020-976/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полімерагро"

(вул. Кірова, 1, с. Циркуни, Харківський район, Харківська обл., 62442)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим"

(вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99040)

про стягнення заборгованості у розмірі 58 931,29 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Білоус О.В., довіреність б/н від 12.01.2012;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Полімерагро" звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим" про стягнення заборгованості за договором поставки №38/1 від 11.04.2012 в розмірі 60 231,29 грн, за яких: 45 646,31 грн -основна заборгованість, 9767,92 грн -пеня, 4817,06 грн -36% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим" обов'язку щодо оплати поставленого товару за умовами договору поставки №38/1 від 11.04.2012.

Ухвалою суду від 05.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2012 представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 58931,29 грн, з яких: 44346,31 грн - заборгованості за отриманий товар, 9767,92 грн -пені, 4 817,06 грн -36% річних.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою від 15.10.2012 у зв'язку із сплатою відповідачем частини основної суми заборгованості, суд в порядку пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим" суми основного боргу за договором поставки №38/1 від 11.04.2012 у розмірі 2400,00 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2012 між Приватним акціонерного товариства "Полімерагро" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим" (покупець) був укладений договір поставки №38/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити господарчі товари із пластмас на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2 Найменування, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються Сторонами про формуванні замовлення на кону партію Товару і вказуються в рахунках -фактурах Постачальника або специфікаціях до цього Договору, складаються на підставі замовлень Покупця. Рахунки -фактури, а також підписані представниками сторін накладені прирівнюються до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 3.1 Договору, Покупець здійснює оплату товару на підставі виставлених йому Постачальником документів (рахунок -фактура, видаткова накладна).

Відповідно до пункту 3.2 Договору, умови оплати 21 (двадцять один день) календарний день з моменту поставки товару.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, за готівковий розрахунок шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства або будь-яким іншим шляхом, що не суперечить чинному законодавству.

Днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 3.6 Договору).

Згідно з пунктом 4.5 Договору, датою поставки Товару вважається дата відвантаження Постачальником Товару зі свого складу, зафіксована у відповідній накладній.

Відповідно до пунктів 7.1.2, 7.1.3 Договору, покупець зобов'язаний прийняти від Постачальника замовлений Товар та отримувати рахунки на оплату кожної конкретної партії Товару і проводити їх оплату відповідно до пункту 3.2 Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було поставлено товар згідно видаткових накладних на отримання товару на загальну суму 49446,31 грн: №448 від 23.04.2012 на суму 35627,16 грн, №450 від 23.04.2012 на суму 1942,20 грн, №455 від 23.04.2012 на суму 2542,15 грн, №505 від 03.05.2012 на суму 6058,80 грн, №526 від 03.05.2012 на суму 3276,00 грн копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 11-15).

Відповідачем було здійснено часткову оплату на загальну суму 3800,00 грн.

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за накладними та частково оплатив його.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем наявної заборгованості за накладними, які є предметом спору, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим" на користь Приватного акціонерного товариства "Полімерагро" підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 41 946,31 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню за період з 15.05.2012 по 27.08.2012 у розмірі 9767,92 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.1 Договору якщо у разі порушення покупцем пункту 3.2 Договору, а саме не дотриманні строків оплати за товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми несплаченого в строк товару у сумі за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2021,52 грн:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ у деньСума пені за період прострочення (грн)Погашено заборгованості відповідачем (грн)Накладні 40111,51 15.05.2012-08.06.2012 24 0.041%* 410,98 500,00 №448 від 23.04.2012, №450 від 23.04.2012, №455 від 23.04.2012 39611,51 09.06.2012-14.06.2012 6 0.041%* 97,03 500,00 39111,51 15.06.2012-09.07.2012 25 0.041%* 400,73 1000,00 38111,51 10.07.2012-24.07.2012 15 0.041%* 234,29 500,00 37611,51 25.07.2012-02.08.2012 9 0.041%* 138,73 500,00 37111,51 03.08.2012-08.08.2012 6 0.041%* 91,26 400,00 36711,51 09.08.2012- 22.08.2012 14 0.041%* 210,64 400,00 36311,51 23.08.2012-27.08.2012 5 0.041%* 74,41 9334,80 25.05.2012-27.08.2012 94 0.041%* 363,45 №505 від 03.05.2012, №526 від 03.05.2012 Всього 2012,52 грн

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню у сумі 2012,52 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача 36% річних у розмірі 4817,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі прострочки оплати Товару більше трьох календарних днів, Покупець зобов'язується сплатити продавцю 36% річних від вартості несвоєчасно сплаченого Товару (партії Товару), з дня настання строків оплати Товару (партії Товару) до дня фактичної оплати Товару.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 36% річних за період з 15.05.2012 по 27.08.2012, визнав його вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Крим" на користь Приватного акціонерного товариства "Полімерагро" підлягає стягненню 48 784,89 грн, з яких: 41 946,31 грн -основна заборгованість, 2021,52 грн -пеня, 36% річних -4817,06 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» (вул.

М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 37314026, р/р 26003001020332 в АБ Перший Інвестиційний Банк, МФО 300506) на користь Приватного акціонерного товариства «Полімерагро» (вул. Кірова, 1,

с. Циркуни, Харківський район, Харківська обл., 62442, р/р 26001029100108 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, код ЄДРПОУ 22652909) заборгованість у розмірі 48 784,89 грн, з яких: 41 946,31 грн -основна заборгованість, 2021,52 грн - пеня, 36% річних -4817,06 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1332,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 22.10.2012.

Суддя О.О. Єфременко