Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2-а-4170/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-4170/11/1470

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріКапустинській А.М.

за участю сторін: ТОВ „Південьтрансбуд"Гусак О.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтрансбуд" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006532330 від 17.05.2011 року, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Південьтрансбуд", звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006532330 від 17.05.2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 0006532330 від 17.05.2011 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтрансбуд" суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що при розгляді даної справі судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.04.11р. по 15.04.11р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з ТОВ „Наваліс" (код ЄДРПОУ 37104552) за грудень 2010р. за результатами якої було складено акт №501/23-300/33436869 від 22.04.11р. (а.с.10-18) яким встановлено відсутність поставок товариством з обмеженою відповідальністю "Наваліс" будівельних матеріалів позивачу у грудні 2010р. на суму 62080грн. 73коп., в тому числі ПДВ на суму 10346грн. 79коп.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0006532330 від 17.05.11р. (а.с.9).

Перевіркою також встановлено, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Наваліс" має ознаки нікчемності, передбачені ст.228 Цивільного кодексу України, а саме, вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, також порушує публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари послуги, на вимогу їх отримувача.

ТОВ "Наваліс" позивачу видана податкова накладна №271201 від 27.12.10р. (а.с.96). Відповідно до податкової накладної ТОВ "Наваліс" зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100285778.

В акті перевірки не зазначено будь-яких доказів на підтвердження того, що реєстрація ТОВ "Наваліс" як платника податку скасована та анульовано свідоцтво платника ПДВ. Також в акті перевірки не зазначено будь-яких невідповідностей вимогам закону податкової накладної №271201 від 27.12.10р.

Згідно з договором підряду №2-337 від 13.09.07р. (а.с.19-22), укладеним між службою автомобільних доріг у Донецькій області та позивачем, останній прийняв на себе зобов'язаня по виконанню робіт з будівництва мосту на автодорозі Знам'янка - Луганськ -Ізваріне (обхід м.Донецьк). Згідно з п.5.2. договору підряду підрядчик зобов'язаний виконувати роботи у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до локальних кошторисів 3-1-7 - 3-1-13 (а.с.26-77) визначений перелік будівельних матеріалів, що повинні використовуватися при виконанні будівельних робіт.

Серед таких будівельних матеріалів, зокрема, зазначені наступні матеріали: тестьюдо Р25/5 мм; стрічка Igas Profile R black 10x40 mm ; сполігрунт; та інші матеріали.

З метою виконання робіт з будівництва мосту позивачем у ТОВ "Наваліс" були придбані наступні будівельні матеріали: тестьюдо Р25/5 мм в кількості 416 кв.м.; стрічка Igas Profile R black 10x40 мм в кількості 30 м.; сполігрунт в кількості 1000 кг; поковки з квадратних заготовок в кількості 0,07 тон,- праймер в кількості 9 кг; матеріал ущільнюючий в кількості 9 кг; спирт фуріловий в кількості 36 кг.; смола епоксидна в кількості 0,22 тон; поліетиленполіамін в кількості 0,04 тон; ліс кругляк в кількості 1,8 куб.м.; бітуми нафтові в кількості 0,1 тон; акваізол АПП-ПЕ-4,5-П в кількості 10 кв.м.

Придбання позивачем у ТОВ "Наваліс" вказаних будівельних матеріалів підтверджується видатковою накладною №Н-27/12-1 від 27.12.10р., за якою будівельні матеріали отримані гр. ОСОБА_6 на підставі довіреності №222 від 27.12.10р., зареєстрованої в Журналі реєстрації довіреностей (а.с.79). В свою чергу, позивачем перераховані ТОВ "Наваліс" грошові кошти за придбані будівельні матеріали в сумі 62080грн. 73коп., що підтверджується платіжним дорученням №739 від 29.12.10р.

Придбані позивачем у ТОВ "Наваліс" будівельні матеріали оприбутковані позивачем та були перевезені зі складу позивача до місця виконання робіт, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія 02 АБД №283857 від 27.12.10р. (а.с.81) Вказані будівельні матеріали використані позивачем при виконанні робіт з будівництва мосту, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. (а.с.97-105), підсумковою відомістю ресурсів за грудень 2010р. та актом списання №П-00000086 від 31.12.10р. (а.с.116).

Вказане свідчить про безпідставність і необґрунтованість посилання в акті перевірки на відсутність поставок ТОВ "Наваліс" будівельних матеріалів позивачу у грудні 2010р. на суму 62080грн. 73 коп., в тому числі ПДВ на суму 1034 грн. 79коп.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем не надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 ПКУ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправних повідомлень-рішень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та його контрагентами), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках -"ланцюгах".

Водночас слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Відтак власне відсутність доказів сплати або декларування постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

В той же час, актом перевірки підтверджено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, що надають право на віднесення сум до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

На підтвердження товарності операцій позивачем надано суду та до перевірки відповідні договори, кошториси, видаткові накладні, платіжні доручення (а.с.19-116).

Відтак, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача є реальними, товарними та дійсно мали місце. Отже, наведені вище норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України не порушувалися позивачем у перевіреному періоді, акт перевірки не містить доказів вчинення позивачем таких порушень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтрансбуд" належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-ІV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по справі № 2-а-4170/11/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтрансбуд" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006532330 від 17.05.2011 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі -17 жовтня 2012 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль