Рішення

від 24.10.2012 по справі 5004/1232/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1232/12

за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югукрбізнес", м. Луцьк

про стягнення 52 594 грн. 46 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Дерев'янко О. В., довіреність від 20.06.2012 року №41

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" просить стягнути з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Югукрбізнес" 52 594 грн. 46 коп. коштів, сплачених у вигляді передоплати за фреон-22 та витрати в повернення судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, подав заяву від 24.10.2012 року про долучення до матеріалів справи копії поштових конвертів, які були надіслані відповідачу та повернуті органами зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідач вимоги ухвали суду від 03.10.2012 року не виконав, витребувані судом документи не подав, в судове засідання повноважного представника не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.10.2012 року, направлена рекомендованим листом за вказаною у спеціальному Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.10.2012 року адресою (Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 22) (а. с. 31) повернута органами зв'язку (а. с. 32-35).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Повернення кореспонденції органами зв'язку з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача в судовому засіданні про розгляд справи без участі представника відповідача не заперечував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

30 липня 2010 року КП «ЗТМК», яке згідно наказу Міністерства промислової політики України від 17.03.2009 року №200 припинено шляхом реорганізації-перетворення у державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(а. с. 25-26) відповідно до рахунку фактури №СФ-1007271 від 27.07.2010 року (а. с. 7) сплатив на рахунок відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Югукрбізнес" 52 594 грн. 46 коп., що стверджується платіжним дорученням №3834 (а. с. 8). Зазначене у платіжному дорученні від 30 липня 2010 року №3834 призначення платежу: «передплата за фреон за рах. СФ-1007271 від 27.07.10 з ПДВ 20% - 8 765, 74 грн.»

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-1007271 від 27.07.2010 року на оплату товару -фреон R22 на суму 52 594 грн. 46 коп. Позивач оплатив рахунок платіжним дорученням від 30.07.2010 року № 3834, підтвердивши свій намір придбати товар. Між сторонами склалися відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

На підставі рахунку-фактури № СФ-1007271 від 27.07.2010 року у позивача виникло зобов'язання сплатити кошти за товар в сумі 52 594 грн. 46 коп., а у відповідача - передати товар.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Письмовий договір між сторонами не укладався, строк виконання зобов'язання визначений не був.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист 18.07.2012 року позивач на юридичну адресу відповідача надіслав вимогу від 18.07.2012 року №25-02.21/2843 про поставку оплаченого товару - фреон-22 відповідно до виставленого рахунка-фактури №СФ-1007271 від 27.07.2010 року протягом 7 днів з моменту отримання вимоги (а. с. 9, 10).

Оскільки, сторонами не були встановлені строки виконання зобов'язання по передачі товару, суд приходить до висновку, що такий строк відповідно до ст. 530 ЦК України настав 25.07.2012 року, проте свої зобов'язання відповідач не виконав.

Згідно з приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист 06.09.2012 року позивач на юридичну адресу відповідача надіслав вимогу від 05.09.2012 року №25-02.02/3523 про повернення коштів в сумі 52 594 грн. 46 коп. з ПДВ на поточний рахунок ДП «ЗТМК»№26000010155919 в ПАТ «ВТБ Банк»м. Київ, МФО 321767 протягом 7 днів з моменту отримання вимоги (а. с. 11, 12).

Вимога позивача про перерахування коштів залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (п. 3. 12 постанови ВГСУ від 26.12.2011 року №18)

Отже, оскільки продавцем не здійснено передачу покупцеві, передплаченого товару, він вправі відмовитися від нього та вимагати повернення сплаченої суми. При цьому договірне зобов'язання, (з купівлі-продажу) припиняється. А у зв'язку з вимогою сторони про повернення платежу, виникає нове, про повернення зазначеної суми.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, 30.07.2010 року перерахував на рахунок відповідача передплату на суму 52 594 грн. 46 коп., але відповідач свої зобов'язання не виконав, товар позивачу не поставив, передплату не повернув, в зв'язку з чим вимоги позивача необхідно вважати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору і за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2012 року у справі №18/3221/11.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югукрбізнес» м. Луцьк вул. Шопена, буд. 22, код 36924436 на користь Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» , м. Запоріжжя, Заводський р-н, вул. Теплична, буд. 18, код 00194731

- 52 594 грн. 46 коп. передоплати, 1 609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 54 203 грн. 96 коп. (п'ятдесят чотири тисячі двісті три грн. 96 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 24.10.2012 року

Суддя А. М. Кравчук