Рішення

від 22.10.2012 по справі 5006/47/61/2012(5017/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.12 р. Справа № 5006/47/61/2012(5017/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Дослідницького центру науково-технічної інформації та технічних досліджень при МВС України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 24522007)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (41600, АДРЕСА_1)

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 16 503,98 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Чепурка М.Ф., який діє на підставі довіреності б/н від 18.10.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Дослідницький центр науково-технічної інф?ормації та технічних дослідж?ень при МВС України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 16 503,98 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: довідку Відділу ДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві; заяву на виплату страхового відшкодування від 02.11.2011; постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09.12.2011 відносно ОСОБА_1

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 193 Господарського кодексу України, статями 6, 15, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, 111.

24 липня 2012 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 липня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 серпня 2012 року

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 30 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду від 25 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 06 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненадходженням на адресу суду витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 25 липня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05 вересня 2012 року у зв'язку із знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці, справу № 5006/47/61/2012 (5017/2012/1224) передано на розгляд судді Сажневій М.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 04 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду від 25 липня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24 вересня 2012 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М., справу № 5006/47/61/2012 (5017/2012/1224) передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 22 жовтня 2012 року у зв'язку з невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 25 липня 2012 року, ненаданням витребуваних доказів.

Представник позивача Чепурка М.Ф. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак надала через відділ діловодства клопотання про розгляд справи без її участі на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимоги ухвали суду від 25 липня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2011 року на вулиця Байковій в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який належить позивачу, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

З довідки інспектора Відділу ДАІ Голосіївського району в місті Києві старшини міліції Чумака Ю.А. вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження: капоту, переднього бамперу, решітки радіатора, радіатора, передньої лівої блок фари, переднього лівого крила (а.с. 10).

Відповідно до наказу № 34 від 05 травня 2011 року, ОСОБА_4 призначено на посаду водія Дослідницького центру НТІТД при МВС України (а.с. 97), про що зроблено відповідну запис до трудової книжки (а.с. 98-99).

Транспортний засіб «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, був закріплений за ОСОБА_4, про що свідчить наказ № 53 від 31 жовтня 2011 року (а.с. 100).

Судом встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 виконував свої трудові обов'язки, що підтверджується дорожнім листом за грудень 2011 року (а.с. 101).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 11).

02 грудня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 12).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля відповідачем замовлено проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до висновку звіту № 1120 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 21 грудня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9965/10, виданий Фондом державного майна України 15 вересня 2010 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 17 003,98 гривень.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 16 503,98 гривень.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 01 грудня 2011 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не переконався в безпеці свого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, знаходилися у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - власника автомобіля марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (01.12.2011) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 6737927, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 500,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, існував діючий поліс (а.с. 36).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування.

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого відповідачем не доведено.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом п'ятнадцяти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш через 90 днів від дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його та протягом трьох робочих трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняття рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за ним завдані збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем страхового відшкодування у розмірі 16 503,98 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1 073,00 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 18.06.2012 № 392, наданого позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично позивачем було сплачено 1 641,00 гривень, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, розмір переплати становить 31,50 гривень.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 31,50 гривень, перерахована згідно з платіжним дорученням від 18.06.2012 № 392 на суму 1 641,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 979, 1188 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 16 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дослідницького цент?ру науково-технічної інформа?ції та технічних досліджень п?ри МВС України задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Дослідницького центру науково-технічної інформації та технічних досліджень при МВС України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 24522007, відомості про рахунки в установах банків відсутні) страхове відшкодування у розмірі 16 503,98 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 18 113 (вісімнадцять тисяч сто тринадцять) гривень 48 копійок.

Повернути Дослідницькому центру науково-технічної інформації та технічних досліджень при МВС України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 24522007, відомості про рахунки в установах банків відсутні) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 31,50 гривень, сплаченого на підставі платіжного доручення від 18.06.2012 № 392 на суму 1 641,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.