Рішення

від 08.10.2012 по справі 21/5007/887/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" жовтня 2012 р. Справа № 21/5007/887/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №89/16 від 10.01.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Колективного підприємства "Житомирфото" (м. Житомир)

про стягнення 13722,39 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення на його користь з відповідача 13722,39грн. заборгованості за постачання теплової енергії.

На адресу суду 08.10.12р. від відповідача надійшло письмове заперечення на позов з додатками (а.с. 131-137, т.1) та заява, згідно якої останній на виконання вимог ухвали суду надав оригінали платіжних документів, які виставлялися позивачем на підтвердження забезпечення проведення звірки розрахунків (а.с. 138- 149, т.1) та які просить після вирішення справи по суті повернути КП "Житомирфото".

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні надала для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та меморіальний ордер від 19.11.10р. про сплату відповідачем 450,00грн. за опалення (а.с. 3, т.2).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 05.10.12р. на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 24.09.12р., направлена відповідачу за адресою: 10014, м. Житомир, вул. Київська, 74, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 128-130, т.1).

У п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищенаведене, факт надіслання ухвали суду на юридичну адресу відповідача, надіслані відповідачем документи та заперечення на позов, суд дійшов висновку, що останній був обізнаний про розгляд справи в суді, однак, не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім в судових засіданнях.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.09р. між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" Житомирської міської ради (постачальник, теплопостачальна організація, позивач у справі) та Колективним підприємством "Житомирфото" (споживач, відповідач) був укладений договір №287 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір (а.с. 9-11, т.1)), за пунктом 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе обов'язок постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Як вказує позивач у позовній заяві, в порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього, за розрахунком позивача, виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 30.07.12р. становить 13722,39грн. (а.с. 7).

Відповідач, згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 85-87, 131-132, т.1) просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на п. 4.7. Договору №287 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.09р., стверджує, що сторонами була визначена плата за електроенергію на опалення у розмірі 10,30 грн. за 1 кв. м. в місяць протягом опалювального сезону. Однак, як зазначає відповідач, КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради почало надсилати рахунки в розмірі 15,40 грн. за 1 кв.м. в місяць, що суперечить вищезазначеному Договору. Вважає вказану суму мнимою, вигаданою та умисно нарахованою, а позовну заяву повністю безпідставною.

Представник позивача в судовому засіданні щодо заперечень відповідача в усному порядку пояснила, що про зміну тарифів було зазначено у виставлених рахунках, до того ж вказана інформація також в обов'язковому порядку оприлюднюється в друкованих засобах масової інформації та є загальнодоступною, про що зазначено і в Рішеннях виконкому Житомирської міської ради, копії яких додано до справи (а.с. 46-47, 105 т.1).

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник під час виконання Договору №287 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.09р. (а.с.8-11, т.1).

За своєю правовою природою вищевказаний Договір №287 від 01.10.09р. є договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до пункту 4.8. Договору всі розрахунки по ньому проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Згідно п. 5.2. договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена Постачальником платіжна вимога (квитанція).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на підставі Договору №287 від 01.10.09р., за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року, були надані відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП на загальну суму 26722,39грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с.12-37, т.1).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши 13000,00грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних документів (а.с.48-80, 97-102, т.1, а.с. 3, т.2), внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 13722,39грн. (26722,39грн. - 13000,00грн.).

Слід зазначити, що згідно вищевказаних заперечень (а.с. 85-87, 131-132, т.1), відповідач факт надання послуг та їх обсяг у вказаний позивачем період, а також отримання рахунків від позивача не оспорив, надавши при цьому їх частину для огляду судом.

Разом з тим, враховуючи заперечення відповідача стосовно вказаного у рахунках тарифу у розмірі 15,40 грн. за 1 кв.м., слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 4.7. Договору, плата нараховується за теплоенергію на опалення 10,30грн. в місяць протягом опалювального сезону або за кожний місяць протягом року за кв.м. приведеної площі для інших споживачів... Плата за теплову енергію розраховується за тарифами з дня вводу їх в дію з повідомленням споживача.

Вартість наданих постачальником послуг нараховується на підставі чинного законодавства та цього Договору та залежить від розміру тарифів установлених в порядку, визначених законодавством (п. 5.3. Договору).

За статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005, № 2633-IV, тарифом (ціною) на теплову енергію є грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 13 зазначеного Закону визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно ст. 144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Так, до матеріалів справи додано рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №158 (а.с. 105, т.1), яким з 15 березня 2009 року було погоджено тарифи для госпрозрахункових організацій у розмірі 12,36 коп. за 1 кв.м. загальної проведеної площі на місяць впродовж опалювального сезону.

Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.12.10р. №918, з 01 січня 2011 року впроваджено нові тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 12,62 кап. за 1 кв.м. (а.с. 46, т.1).

У відповідності до рішення Житомирської міської ради №673 від 17.11.11р. (а.с. 47, т.1), винесеного відповідно до постанови Національної комісії НКРР України від 30.09.11р. №31 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, з 17.11.11р. впроваджено тариф для потреб інших споживачів у розмірі 18,48грн. за 1 кв.м. загальної площі на місяць, впродовж опалювального сезону з врахуванням норм споживання та податку на додану вартість.

Таким чином, з 17 листопада 2011 року змінились тарифи на оплату послуг з централізованого опалення, у зв'язку з чим відповідачу починаючи з листопада 2011 року були виставлені рахунки із зазначенням нового тарифу у розмірі 15,40 грн. за 1 кв.м. (а.с. 32-37, т.1). При цьому, зазначений тариф з ПДВ склав 18,48грн., що відповідає тарифу, встановленому рішенням Житомирської міської ради №673 від 17.11.11р.

Матеріали справи містять рахунки, у яких зазначено зміну тарифів (а.с. 12,14,16,18,20,22, 140-149, т.1), щодо отримання вказаних рахунків відповідач не заперечував. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про зміну тарифів на теплопостачання, у встановленому порядку їх не оспорив. На час розгляду справи вищевказані рішення Житомирської міської ради є чинними.

Крім того, слід зазначити, що виходячи з положень ст. 642 ЦК України, оскільки відповідач здійснював оплату за теплопостачання за новими тарифами, що вбачається з наданих до справи платіжних документів (а.с. 91-102, т.1), вказане свідчить про прийняття та погодження останнім такого зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 13722,39грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Житомирфото" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 74, код 13562260)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго "Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771)

- 13722,39грн. основного боргу;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.10.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).