Рішення

від 24.10.2012 по справі 5011-36/12371-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12371-2012 24.10.12

За позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в

інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду

державного майна України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтранс»

про стягнення 2 854, 10 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури Половенко Л.В. -посвідчення «002638 від 05.09.2012р.

Від позивача Гнатюк О.В. -по дов. №53 від 01.10.2012р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтранс»2 854,10 грн., із яких: 2 625, 13 основного боргу по договору №310 від 31.08.2001р., 199,96 грн. пені, 29,01 грн. -інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012р. порушено провадження у справі №5011-36/12371-2012, розгляд справи призначено на 22.10.2012р.

В судовому засіданні 22.10.2012р. представником відповідача надане платіжне доручення №47 від 25.09.2012р. про сплату суми основного боргу в сумі 2 625, 13 грн.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 22.10.2012р. оголошувалась перерва до 24.10.2012р. відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання не з»явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні 24.102012р. представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 199,96 грн. та інфляційні в сумі 29,01 грн. Представник прокуратури дану заяву під тримав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

31.08.2001р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (наді позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімтранс»(далі -відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №310, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 154,25 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пл.. Привокзальна, 1

Майно передається в оренду під склад.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами погоджено строк дії договору строком на 5 років, та діє з 31.08.2001 року по 31.08.2006р.

31.08.2001р. між сторонами був підписаний акт прийому -передачі приміщення.

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його зміну або припинення, то відповідно до ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір був пролонгований на новий строк на тих самих умовах.

31.08.2011р. між сторонами був підписаний акт приймання -передачі (повернення) з оренди нерухомого майна за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, відповідно до якого відповідач повернув позивачу орендоване ним приміщення.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - липень 2001 року: 2 155, 65 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

16.04.2007р. між сторонами був підписаний додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди №310 від 31.08.2001 року, відповідно до якого сторони абзац 1 п. 3.1 р. 3 договору оренди №310 виклали в наступній редакції:

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - січень 2007 року: 3 197, 01 грн.

Відповідно до умов договору № 310, орендар зокрема зобов'язаний:

п.5.2. своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату;

п.3.3. перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітними з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету: 30% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувачу;

п. 3.5. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

п. 5.6. Орендар подає регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України та на розрахунковий рахунок Балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на директора та головного бухгалтера Орендаря.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку прокуратури, відповідач в порушення умов договору, не виконав обов'язку орендаря, орендну плату до державного бюджету за період дії договору не вніс в повному обсязі , в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складає 2 625,13 грн. Дану заборгованість відповідач сплатив після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням та заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, судом встановлено порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем підтверджується порушення умов договору, а саме сплатою суми основного боргу в розмірі 2 625 грн. 13 коп. платіжним дорученням №47 від 25.09.2012р.

Прокуратурою заявлені вимоги про стягнення з відповідача 199,96 грн. пені за прострочку платежу та 29,01 грн. -інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.5 договору сторони передбачили, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.3.3 перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітними з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету: 30% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувачу.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням приписів ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 115 грн. 94 коп. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 29,01 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована спірний період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 29,01 грн.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений , вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 29,01 грн. та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтранс» (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5А, код ЄДРПОУ 31027415) на користь Державного бюджету України на рахунок 31112093700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 27995466, банк одержувача - ГУ ІКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва -плата за оренду майна бюджетних організацій 29 грн. 01 коп.- інфляційні, 115 грн. 94 коп. пені за прострочку платежу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтранс» (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5А, код ЄДРПОУ 31027415) судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2012р.

СуддяТрофименко Т.Ю.