Рішення

від 24.10.2012 по справі 5011-67/11578-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/11578-2012 24.10.12

За позовомФізичної особи-підприємця Каменщікова Федіра Степановича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лайн" простягнення 10 220,53 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Голубничий О.І. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Каменщіков Федір Степанович (надалі - "Позивач") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лайн" (надалі -"Відповідач") про стягнення 10 220,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №20/04-2012 від 20.04.2012 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 320,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, штрафу у розмір 2 400,00 грн. за простій автомобілю та витрати на послуги адвокату у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.09.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 05.10.2012 р.

05.10.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, за змістом яких, останній просив стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 7 500,00 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 421,10 грн., штрафу у розмірі 2 400,00 грн. за простій автомобілю та витрати на послуги адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 24.10.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 р. між Позивачем (перевізник) та Відповідачем (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №20/04-2012 (надалі -"Договір").

Згідно із п. 1.1 Договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо перевезення вантажів (надалі - вантаж) автомобільним транспортом по території України, та території іноземних держав згідно заявок замовника. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках, які додаються до договору, і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2 Договору встановлено, що перевізник зобов'язується прийняти та доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Із змісту п. 2.3.1 Договору вбачається, що вартість послуг перевізника узгоджується сторонами в заявці.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки, на підставі рахунку, виставленого перевізником. Розрахунки здійснюються в національній грошовій одиниці України.

Згідно п. 3.2 Договору замовник сплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу -5 банківських днів з дати отримання акту виконаних робіт, подання оригіналів податкових накладних, оригіналів рахунків та СМR з відміткою вантажоотримувача про отримання, якщо інше не обумовлене в заявці.

Відповідно до п. 3.3 Договору вартість послуг перевізника з урахуванням страхування, фрахту, всіх додаткових платежів, податків, зборів, узгоджуються сторонами в заявках, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Пунктом 4.3 Договору визначено, нормативний простій транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням встановлюється 48 годин робочого дня. За кожну добу понаднормового простою замовник сплачує перевізнику неустойку в сумі 400 грн. на території України та Російської Федерації, та 800 грн. на території іноземних держав, якщо інше не передбачено заявкою.

Положеннями п. 4.5 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг перевізника, замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Відповідно до п. 8.1 Договору дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.

20.04.2012 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №042001 (надалі -"Заявка"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Єрьомино (Московська обл.) -м. Бровари (Київська обл.).

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 7 500,00 грн. по безготівковому розрахунку на протязі 5-7 банківських днів після розвантаження автомобілю.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом с. Єрьомино (Московська обл.) -м. Бровари (Київська обл.) на загальну суму 7 500,00 грн., що підтверджується транспортною накладною від 23.04.2012 р. та міжнародною товарно-транспортною накладною №0366218.

15.05.2012 р. за наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача лист, до якого додано: рахунок фактуру №10 від 10.05.2012 р. на суму 9 900,00 грн., яка складається з вартості послуг із перевезення вантажу у розмірі 7 500,00 грн. + 2 400,00 грн. штрафу за простій автомобілю та акт виконаних робіт №1 від 10.05.2012 р.

Факт отримання вказаного листа підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення №0870300467630, відповідно до якого лист було отримано відповідачем 28.05.2012 р.

Однак, відповідач, зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг з перевезення вантажів за Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом не виконав та відповіді не направив.

16.10.2012 р. позивачем надіслано відповідачу лист вимога на суму 9 000,00 грн., до якого додано рахунок фактуру №10 від 10.05.2012 р., копія заявки №042001 від 20.04.2012 р., копія Договору 20/04-2012 від 20.04.2012 р., копія акту виконаних робіт №1 від 10.05.2012 р. та копія міжнародної товарно-транспортної накладної №0366218.

Відповідач відповіді не направив, а зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг з перевезення вантажів за Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом не виконав.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 500,00 грн. та обов'язку відповідача оплатити штраф за понаднормовий простій автомобіля у розмірі 2 400,00 грн.

За своєю правовою природою Договір є договором перевезення, а відтак у сторін виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується транспортною накладною від 23.04.2012 р. та міжнародною товарно-транспортною накладною №0366218 (в т.ч. відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в графі 24).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 7 500,00 грн. по безготівковому розрахунку на протязі 5-7 банківських днів після розвантаження автомобілю.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки визначені Заявкою строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 7 500,00 грн. на підставі Заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 2 400,00 грн. нарахованого за простой під час розвантаження автомобілю, внаслідок превезення вантажу за Зявкою.

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Таким чином, неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.3 Договору визначено, нормативний простій транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням встановлюється 48 годин робочого дня. За кожну добу понаднормового простою замовник сплачує перевізнику неустойку в сумі 400 грн. на території України та Російської Федерації, та 800 грн. на території іноземних держав, якщо інше не передбачено заявкою.

Заявкою №042001 від 20.04.2012 р. визначено, що дата та час завантаження є 23.04.2012 р.

Як вбачається, з товарно-транспортної накладної від 23.04.2012 р. транспортний засіб було завантажено 23.04.2012 р., в той же час, з міжнародної товарно-транспортної накладної вбачається, що транспортний засіб з вантажем відповідача прибув до місця розвантаження 08.05.2012 р. та був розвантажений 10.05.2012 р., що підтверджується підписом та печаткою вантажоотримувача у графі 24.

Таким чином, транспортний засіб позивача було завантажено у строки встановлені заявкою, а на місці розвантаження автомобіль пробув 2-ві доби, що з урахуванням приписів п. 4.3 Договору є нормативним простоєм транспортного засобу під завантаженням та розвантаженням, що виключає підстави покладення на відповідача штрафу у розмірі 2 400,00 грн., нарахованого позивачем за понаднормовий простій.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 421,10 грн. нарахованої від суми заборгованості у розмірі 7 500,00 грн. за заявкою у період 22.05.2012 р. по 05.10.2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Положеннями п. 4.5 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг перевізника, замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем уточненого розрахунку та встановлених судом періодів нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 421,11 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 44, 48 Господарсьбкого процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за учать адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічну проавову позицію містить постанова Вищого господарського суду від 24.04.2012 р. у справі №18/2737/11.

10.07.2012 р. між Голубничим Олегом Ігоровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4769 від 13.12.2011 р.) та ФОП Каменщіковим Федіром Степановичем укладено угоду про надання адвокатської допомоги, предметом якого є надання правової допомоги ФОП Каменщікову Федіру Степановичу, щодо судового розгляду господарської справи у Господарському суді міста Києва «про стягнення заборгованості за договором №20/04-2012 та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання».

Пунктом 4.1 Угоди визначено, що сума гонорару, який виплачується адвокату за послуги з надання правової допомоги становить 2 000,00 грн., які сплачуються на момент підписання договору за ведення господарської справи в Господарському суді м. Києва до моменту винесення рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП Каменщіковим Федіром Степановичем та адвокатом складено акт виконаних робіт від 04.10.2012 р., згідно якого вартість наданих адвокатських послуг становить 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами .

10.07.2012 р. ФОП Каменщіковим Федіром Степановичем сплачено вартість адвокатських послуг у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.07.2012 р. (призначення платежу -адвокатські послуги згідно Угоди про надання адвокатської допомоги від 10.07.2012 р.)

Судом встановлено, що Угода про надання адвокатської допомоги від 10.07.2012 р., укладена між адвокатом та ФОП Каменщіковим Федіром Степановичем стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 2 000,00 грн. проведена у повному обсязі. Що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено спів розмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 2 000,00 грн. обсягам виконаних робіт за Угодою про надання адвокатської допомоги від 10.07.2012 р.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 7 500,00 грн., пені у розмірі 421,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Каменщікова Федіра Степановича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лайн" (03124, м. Київ, бул. Лепсе, 19, кв. 9; ідентифікаційний код 37141568) на користь Фізичної особи-підприємця Каменщікова Федіра Степановича (08703, м. Обухів, вул. Київська, буд. 174, кв. 15; ідентифікаційний номер 2349706053) заборгованість у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 421 (чотириста двадцять одну) грн. 10 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 24 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 24.10.2012 р.