Рішення

від 22.10.2012 по справі 5011-53/9455-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/9455-2012 22.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авітек"

про стягнення 18 588,43 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Бадаліс Р.В. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авітек" заборгованості за Договором № ТС-200/01 в розмірі 18 588,43 грн., в тому числі 17500,00 грн. основного боргу, 907,69 грн. пені, 180,74 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг відповідач не розрахувався за надані на його користь послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/9455-2012, розгляд справи призначено на 03.09.2012.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 03.09.2012 представників сторін розгляд справи було відкладено на 17.09.2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. у відрядженні та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-53/9455-2012 передано для розгляду судді Блажівській О. Є.

Ухвалою суду від 17.09.2012 призначено розгляд справи на 22.10.2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2012 у зв'язку з поверненням судді Грєхової О. А. з відрядження справу № 5011-53/9455-2012 передано для розгляду судді Грєховій О. А.

Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2012 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та порушив перед судом клопотання про покладання на відповідача витрат на послуги адвоката.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 16.07.2012, ухвала суду від 03.09.2012 направлялася відповідачу на ту ж саму адресу, проте як вбачається з довідки поштового відділення вказана ухвала отримана відповідачем не була у зв'язку з тим, що відповідач вибув із вказаної адреси та ухвала суду від 17.09.2012 відповідачем не отримав у зв'язку з закінчення строку зберігання (довідка поштового відділення).

Таким чином, ухвали суду надіслані за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.10.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.01.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "М-Авітек" (замовник) укладений договір № ТС-200/01 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполучення (далі -договір).

Згідно договору експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками замовника (п. 1.1 договору).

Загальна сума оплати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в заявці, вона включає в себе плату всім учасникам транспортного процесу та плату експедиторові (п. 4.2 договору).

Відповідач надав позивачу заявку на перевезення вантажу за маршрутом Росія-України. Вартість перевезення 17500 гривень з ПДВ.

Підставою для здійснення замовником оплати за послуги щодо кожного перевезення є рахунок експедитора, а також копія товарно-транспортної накладної (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоотримувача та митних органів на шляху проходження вантажу, пред'явлені замовнику (п. 4.4 договору).

На виконання договору та заявки, позивач надав експедиторські послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною з відміткою відповідача про отримання вантажу.

Строк проведення розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 1 банківський день з моменту розвантаження автомобіля і отримання факсової копії рахунку (якщо інше не вказано в заявці) (п. 4.5 договору).

В п. 14 заявки зазначено, що строк оплати -по факту розвантаження автомобіля.

На оплату за надані послуги відповідач виставляв рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 17.01.2012 на суму 17500,00 грн.

Також матеріали справи свідчать , що позивач звертався до відповідача з претензією № 579/02 від 28.02.2012 щодо погашення боргу та надіслав рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 17.01.2012, акт № здачі-прийняття наданих послуг № ОУ-0000014, копію СМR, заявки та договору, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист від 28.02.2012 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач акт здачі-прийняття наданих послуг № ОУ-0000014не підписав, обґрунтованої відмови від його підписання не надав.

Відповідно п. 4.6 договору у випадку якщо відправлений експедитором замовнику акт виконаних робіт останнім не підписаний і не відхилений впродовж 10 днів з моменту його отримання замовником він вважається прийнятим без змін.

З огляду на зазначене, акт здачі-прийняття наданих послуг № ОУ-0000014 вважається прийнятим відповідачем.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення взятих зобов'язань, надані послуги у визначені договором строки не оплатив і на момент звернення з позовом до суду за відповідачем існує заборгованість в сумі 17500,00 грн.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.

Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 4.5 договору).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 17500,00 грн.

Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 17500,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За невиконання зобов'язання позивач також наполягає на стягненні з відповідача 907,69 грн. пені.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.9. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення вимог в частині пені у розмірі 907,69 грн. за розрахунком позивача.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 180,74 грн. 3% річних.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 180,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 435,00 грн. витрат по оплаті адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Між позивачем та адвокатом Бадаліс Р.В. (далі -адвокат (Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 3647/10 від 24.04.2008) укладений договір № 7 про надання адвокатських послуг від 05.07.2012. Додатком № 1 до договору № 7 про надання адвокатських послуг від 05.07.2012 передбачений гонорар за надання адвокатом позивачеві послуг у розмірі 5 435,00 грн. та який був сплачений останнім на користь адвоката у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2811 від 12.09.2012, № 2810 від 12.09.2012, № 2809 від 12.09.2012, № 2808 від 12.09.2012, № 2516 від 09.07.2012, № 2517 від 09.07.2012, № 2515 від 09.07.2012.

Отже, з огляду на те, що послуги адвокатом позивачеві надані та враховуючи те, що адвокат представляв інтереси позивача у судових засіданнях на підставі угоди від 22.05.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 435,00 грн. витрат послуг адвоката підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авітек" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 6; ЄДРПОУ 36927327) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172; ЄДРПОУ 34491805) 17500,00 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) основної заборгованості, 907,69 грн. (дев'ятсот сім гривень 69 коп.) пені, 180,74 грн. (сто вісімдесят гривень 74 коп.) 3 % річних, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору, 5 435,00 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять гривень 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2012

Суддя Грєхова О.А.