Рішення

від 18.10.2012 по справі 26/111-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 26/111-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області, м. Київ до 1) Ірпінської міської ради, Київська обл., м. Ірпінь 2) Державного підприємства „Київське лісове господарство", м. Київ про скасування рішень ради та визнання недійсним державного акту про право постійного користування на землю за участю представників:

прокурор:Барановська В.В. позивача:Шлягіна І.М. (дов. № 10-21/1770 від 03.09.2012 року); відповідача 1:не з'явилися; відповідача 2:Скорич О.В. (дов. № 01-39 від 12.01.2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2012 року прокуратура м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради та Державного підприємства «Київське лісове господарство»про скасування рішень ради та визнання недійсним державного акту про право постійного користування на землю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2012 року відкладено розгляд справи на 18.10.2012 року.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони ведення будівельних робіт та робіт по вирубці багаторічних лісових насаджень на земельній ділянці площею 15 га по вул. ІІІ-Інтернаціоналу в м. Ірпінь, що перебуває в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство».

Розглянувши дану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Представник відповідача 1 в судове засідання 18.10.2012 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача 1, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ?

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ірпінської міської ради № 1501-42-ІУ від 22.10.2005 р. надано дозвіл державному підприємству «Київський лісгосп»на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 15 га за рахунок земель лісового фонду Ірпінського лісництва для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу.

Рішенням 45 сесії У скликання Ірпінської міської ради №1626-45-ІУ від 01.02.2006 року погоджено Державному підприємству «Київське лісове господарство»місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл ДП «Київське лісове господарство»на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15 га для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування цільове призначення, якої змінюється Державному підприємству «Київське лісове господарство» для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. III - Інтернаціоналу, виконаний комунальним підприємством «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»згідно з рішенням 45 сесії Ірпінської міської ради від 01.02.2006 року №1626- 450ІУ.

З матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, цільове призначення якої змінюється Державному підприємству «Київське лісове господарство»в м. Ірпінь, вул. ІІІ- Інтернаціоналу для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови слідує, що земельна ділянка площею 15 га відводиться за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство».

Рішенням Ірпінської міської ради №1718-46-ІУ від 02.03.2006 року затверджено Державному підприємству «Київське лісове господарство»проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування цільове призначення, якої змінюється; змінено цільове призначення земельної ділянки Державному підприємству «Київське лісове господарство»площею 15,0 га для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу.

Судом встановлено, що при прийнятті вищевказаних рішень Ірпінської міської ради допущено порушення вимог земельного законодавства.

Так, згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 17 Лісового кодексу України встановлено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Право користування земельною ділянкою площею 15 га лісогосподарського призначення ДП «Київське лісове господарство», у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень, підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно яких дана земельна ділянка розміщена в кварталі № 52 виділах 1, 3, 4, 6, 15, 17 Ірпінського лісництва.

Отже, вищевказана земельна ділянка у встановленому законом порядку набула статусу земель лісогосподарського призначення.

Статтею 57 Лісового кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою), проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення.

Відповідно до ст. 35 вказаного закону, позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Згідно проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 15,0 га ДП «Київське лісове господарство»із земель лісогосподарського призначення на землі для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови судом встановлено, що всупереч вищезазначених норм закону рішення про затвердження проекту землеустрою Ірпінською міською радою № 1718-46-ІV від 02.03.2006 року прийнято за відсутності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи та позитивних висновків Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області та відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради, а також Київського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позитивний висновок державної експертизи видано та підписано Київським обласним головним Управлінням земельних ресурсів 30.03.2006 року. Крім того, позитивні висновки на вказаний проект Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області та відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради винесені 15 та 16 березня 2006 року відповідно. Тобто після прийняття рішення Ірпінською міською радою про затвердження проекту землеустрою, а погодження щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки лісогосподарського призначення у Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, всупереч вимог ст. 20 ЗКУ та ст. 57 ЛКУ не отримано взагалі.

Отже, в порушення вимог Земельного та Лісового кодексу України та Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації - " Ірпінською міською радою без наявності всіх передбачених погоджень проекту землеустрою та без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи прийнято рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 15 га, повноваження по вилученню якої, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, належать Кабінету міністрів України.

Отже, Ірпінська міська рада не мала повноважень щодо прийняття рішень стосовно вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею понад 1 га.

Відповідно до ст. 162, 163 Земельного кодексу України, охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог раціонального використання земель, відповідачем Ірпінською міською радою змінено цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення вкритих багаторічними лісовими насадженнями на будівництво багатоповерхових будинків.

Зважаючи на вказані порушення під час прийняття рішень Ірпінської міської ради № 1501-42-ІУ від 22.12.2005 року, №1626-45-ІУ від 01.02.2006 року та №1718-46-ІУ від 02.03.2006 року, вказані рішення підлягають скасуванню.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що на підставі вищевказаних рішень Ірпінської міської ради, що прийняті з порушенням вищевказаних вимог законодавства, ДП «Київське лісове господарство»видано державний акт серії ЯЯ №152637 від 17.04.06 на право постійного користування земельною ділянкою площею 15 га по вул. ІІІ-Інтернаціоналу в м. Ірпені для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови.

Згідно з вимогами ст.ст. 155, 211 Земельного кодексу України, державний акт, який виданий, виготовлений та зареєстрований з порушенням вимог чинного земельного законодавства України визнається в судовому порядку недійсним.

З огляду на викладене, в судовому порядку підлягає визнанню недійсним зазначений державний акт про право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування.

Зважаючи на те, що відповідачами спірний державний акт на право постійного користування був зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсним спірного державного акту на право постійного користування, скасування його реєстрації та повернення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Оспорюваним державним актом на право постійного користування земельною ділянкою порушено інтереси держави, адже саме з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісогосподарського призначення, які відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України знаходяться під особливою охороною держави.

Крім того, аналогічна позиція викладена у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року, зокрема зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесенні законом до їх компетенції та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також керуватися у своїй діяльності актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144).

З рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року слідує, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини 10 статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи Законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру»порядку з одночасним зверненням до суду.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або Законам України визначаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Згідно положень ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористанні в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ (ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що зчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, з чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Недодержання вимог Земельного та Лісового кодексів України при прийняті рішень Ірпінською міською радою та видачі на підставі даних рішень державного акту з порушенням вимог земельного законодавства розцінюється як порушення, закріпленого та гарантованого Конституцією України принципу верховенства права, що є прямим порушенням державних інтересів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № Ъ-рп від 08.04.1999 року прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Позов прокурором поданий в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини другої ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З огляду на вищенаведене прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинен зазначати в якості позивача той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законом повноваження на подання відповідного позову до суду.

Згідно до визначення статті 1 Закону України "Про охорону земель" охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно до ст.ст. 18-1, 19 Закону України "Про охорону земель", частини першої ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункту 1 статті 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 459/2011, Держсільгоспінспекція України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

За таких обставин, на момент звернення прокурора до господарського суду Київської області з позовом у справі № 26/111-12, Державна інспекція сільського господарства України є належним позивачем у справі.

Враховуючи вищевикладене, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи та подані докази, перевіривши на відповідність закону позовні вимоги прокурора, суд задовольняє позов Прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області, приймає рішення про:

1) визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 22.12.2005 року № 1501-42-ІУ «Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків в м. Ірпінь»;

2) визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 01.02.2006 року № 1626-45-ІУ «Про надання дозволу ДП «Київське лісове господарство»на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови»;

3) визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 02.03.2006 року № 1718-46-ІУ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється Державному підприємству «Київське лісове господарство»для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу»;

4) визнання недійсним державного акту серії ЯЯ № 152637 від 17.04.2006 року на право постійного користування ДП «Київське лісове господарство»земельною ділянкою площею 15,0 га в м. Ірпінь по вул. ІІІ-Інтернаціоналу з цільовим призначенням для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови та скасувати його реєстрацію.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Прокурора міста Ірпіня Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 22.12.2005 року № 1501-42-ІУ «Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків в м. Ірпінь».

3. Визнати незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 01.02.2006 року № 1626-45-ІУ «Про надання дозволу ДП «Київське лісове господарство»на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови».

4. Визнати незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 02.03.2006 року № 1718-46-ІУ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється Державному підприємству «Київське лісове господарство»для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу».

5. Визнати недійсним державного акту серії ЯЯ № 152637 від 17.04.2006 року на право постійного користування ДП «Київське лісове господарство»земельною ділянкою площею 15,0 га в м. Ірпінь по вул. ІІІ-Інтернаціоналу з цільовим призначенням для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови та скасувати його реєстрацію.

6. Стягнути з Ірпінської міської ради (08200, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2, код 33800777) в доход державного бюджету України 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

8. Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство»(01115, м. Київ, вул. Святошинська, 30, код 00991373) в доход державного бюджету України 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.10.2012 р.

Суддя Т.Д. Лилак