Рішення

від 17.10.2012 по справі 5017/2781/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2781/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Кужко О.С.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" до Приватного підприємства „Євролюкс Трейдінг" про стягнення 197 043, 89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Євролюкс Трейдінг" про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 183922,14 грн., пеню за невиконання та порушення зобов'язань в сумі 10 929,80 грн. та 3 % річних в сумі 2191,95 грн., що разом складає 197 0343,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

02.11.2011 р. між Приватним підприємством „Євролюкс Трейдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" було укладено договір про надання послуг № 111103, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання з організації та виконання від імені, за дорученням та за рахунок відповідача операцій, пов'язаних з морськими та змішаними перевезеннями, транспортно-експедиторським обслуговуванням експортно-імпортних та транзитних вантажів, що перевозяться в контейнерах стандарту ISO.

При цьому позивач зазначає, що згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.2.4, 4.1 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати роботи та послуги, що пов'язані з виконанням договору про надання послуг, на підставі рахунків, що виставляються позивачем.

Позивач відмітив, що згідно п. 4.4 договору підтвердженням витрат позивача є рахунки, накладні, коносаменти тощо, видані задіяними у виконанні цього договору суб'єктами господарювання або органами влади.

Так, за ствердженням позивача, надання ПП „Євролюкс Трейдінг" послуг відповідно до договору підтверджується: рахунками № 1785 від 05.04.2012 р., № 1859 від 09.04.2012 р., № 1946 від 12.04.2012 р., № 2004 від 13.04.2012 р., № 2023 від 17.04.2012 р., № 2026 від 17.04.2012 р., № 2027 від 17.04.2012 р., № 2067 від 17.04.2012 р., № 2155 від 09.04.2012 р., коносаментами ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767, нарядом № 63 від 26.03.2012 р., нарядом № 68 від 07.04.2012 р., нарядом № 69 від 07.04.2012 р., нарядом № 70 від 11.04.2012 р.

Крім того, позивач зазначає, на його запит Дочірнє підприємство „ГПК Україна" як оператор контейнерного терміналу ДП „Одеський морський торговий порт" надало копії видаткових ордерів, що підтверджують видачу вантажу та проведення будь-яких вантажно-розвантажних робіт по відношенню до відповідних контейнерів для ПП „Євролюкс Трейдінг", у відповідності із зобов'язаннями, передбаченими договором № 08115/А від 17.12.2007 р. з відповідними змінами та додатками,

Наразі позивач вказує, що морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5010960, ARKU 5005808, ARKU 5005428 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY0000019767; морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5023571, ARKU 5027664, ARKU 5024705, ARKU 5028969, ARKU 5002542, ARKU 5000323, ARKU 5027520, ARKU 5006173, ARKU 5026884, ARKU 5029918, ARKU 5027406, ARKU 5007170, ARKU 5022364, ARKU 5002537 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY0000019671; морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5019139, ARKU 5030400 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY 0000020193; морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5021521, ARKU 5014754, ARKU 5032824, ARKU 5030375, ARKU 5017645, ARKU 5012812, ARKU 5012047, ARKU 5006960, ARKU 5004777, ARKU5025189, ARKU5017141 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY0000019595.

Так, відповідно до умов коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 судноплавна контейнерна лінія ARKAS line повністю виконала свої зобов'язання та доставила товар в порт призначення 23.03.2012 р. (коносамент ARKALY0000019595) та 06.04.2012р. (коносаменти ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767) відповідно.

При цьому позивач посилається на ст. 162 Кодексу торгового мореплавства України, згідно якої вантаж видається у порту призначення за іменним коносаментом одержувачу, що вказаний у коносаменті. Одержувачем вантажу за коносаментами ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 є ПП „Євролюкс Трейдінг".

Також позивач посилається на положення ст. 163 КТМ України, за якими під час приймання вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, що здійснив перевізник за рахунок вантажу. Відповідно до умов ст.ст. 134-135 КТМ України, ст. 909 Цивільного кодексу України коносамент -документ, що підтверджує взаємовідносини сторін з прийняття вантажу та сплати всіх відповідних платежів.

За умовами та термінами коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 під торговцем розуміються вантажовідправник, володілець, вантажоодержувач та отримувач товару.

Як зазначає позивач, п. 5 ст. 11 коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 передбачає, що всі витрати, нараховані з причини неспроможності торговця прийняти доставку товарів, повинні бути сплачені за рахунок торговця. Згідно п. (iv) ст. 12 та ст. 25 коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 торговець в подальшому зобов'язується сплачувати з дня в день всі розходи за зберігання та простій по відношенню до контейнерів відповідно до тарифу, який можливо отримати у перевізника.

Порядок здійснення розрахунків обмовлений розділом 4 договору надання послуг. Зокрема, сторони домовились, що сплата виставлених рахунків проходить протягом 3 банківських днів з моменту його надання.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав умови договору надання послуг, в порушення п.п. 1.1, 1.2, 2.2.4, 4.1 не сплатив виконані позивачем роботи та надані послуги. Зокрема, останнє грошове зобов'язання за договором надання послуг не виконується з 23.04.2012 р. Так, за розрахунками позивача, загальна сума заборгованості складає 183922,14 грн.

До того ж позивач вказує, що у відповідності з п. 3.2 договору та на підставі ст.ст. 230- 231 Господарського кодексу України за невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті за виконані послуги позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу, що складає за прострочення грошового зобов'язання з 23.04.2012 р. в сумі 10 929,80 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування 3% річних в сумі 2 191,95 грн., які заявлені до стягнення.

Разом з тим в позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позову на рухоме та нерухоме майно, а також банківські рахунки відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2781/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 17.10.2012 р.

Клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" N 16 від 26.12.2011 року.

При цьому заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим заявляючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів та не надав жодних доказів в обґрунтування свого клопотання щодо існування необхідності вжиття відповідних заходів. Крім того, позивачем не було сплачено судовий збір відповідно підпункту 3 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір".

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення заявленого позову.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 96-97 т.1), про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі (а.с. 93 т. 1).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02.11.2011 р. між Приватним підприємством „Євролюкс Трейдінг"(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 111103 (а.с. 10-16 т.1), згідно з п. 1.1 якого відповідач як замовник уповноважує позивача як виконавця, а позивач за плату приймає на себе зобов'язання з організації та виконання від імені, за дорученням та за рахунок відповідача операцій, пов'язаних з морськими та змішаними перевезеннями, транспортно-експедиторським обслуговуванням експортно-імпортних та транзитних вантажів, що перевозяться в контейнерах стандарту ISO.

Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач як замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцеві винагороду, суми фрахту, вартість вантажно-розвантажних робіт, а також компенсувати всі витрати, які поніс виконавець в інтересах замовника/його клієнта при перевезенні вантажів різними видами транспорту, в тому числі, плату за послуги, надані лінією, демередж/детеншн (штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання), а також відшкодування розтрат, витрат, штрафів та інших платежів.

П. 2.2.10 договору закріплює, що при затриманні вантажу у відповідності з п. 7 договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю всі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, збереженням вантажу, використанням та/або простоєм контейнерного обладнання та/або транспортних засобів, а також розходи, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнеру та/або транспортного засобу, завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу в контейнері та/або транспортному засобі.

Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у відповідності з міжнародним законодавством та діючим законодавством України (п. 3.1.1 договору).

Порядок розрахунків за договором визначено в розділі 4 договору. Так, п. 4.1 договору закріплює, що замовник сплачує роботи та послуги, пов'язані з виконанням дійсного договору, на підставі рахунків, виставлених виконавцем. Оплата рахунків здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту їх виставлення.

Документом, що підтверджує факт виконаних робіт та/або надання послуг є єдиний транспортний документ або комплект документів, які містять інформацію про шлях переміщення вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення, або інші передбачені діючим законодавством документи, що підтверджують факт виконання робіт та/або надання послуг, які є предметом договору (п. 4.6 договору).

Згідно п. 8.1 договір вступає в силу з дня його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012 р. При цьому, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку договору не сповістить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір надання послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання, визначені п.п. 1.1, 2.2.4, 4.1 договору, та своєчасно не розрахувався за надані послуги згідно виставлених позивачем рахунків № 1785 від 05.04.2012 р., № 1859 від 09.04.2012 р., № 1946 від 12.04.2012 р., № 2004 від 13.04.2012 р., № 2023 від 17.04.2012 р., № 2026 від 17.04.2012 р., № 2027 від 17.04.2012 р., № 2067 від 17.04.2012 р., № 2155 від 09.04.2012 р. (а.с. 17-25 т. 1), коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 (а.с. 26-33 т.1), наряду № 63 від 26.03.2012 р., наряду № 68 від 07.04.2012 р., наряду № 69 від 07.04.2012 р., наряду № 70 від 11.04.2012 р. (а.с. 34-39 т.1), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в сумі 183922,14 грн.

При цьому факт видачі вантажів та проведення відповідних вантажно-розвантажувальних робіт відносно відповідних контейнерів для ПП „Євролюкс Трейдінг" підтверджується копіями видаткових ордерів (а.с. 41-69 т.1), наданих на запит позивача Дочірнім підприємством „ГПК Україна", яке є оператором контейнерного терміналу ДП „Одеський морський торговий порт", згідно з договором № 08115/А від 17.12.2007 р.

Наразі як вбачається з матеріалів справи, морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5010960, ARKU 5005808, ARKU 5005428 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY0000019767 (а.с. 32-33 т. 1). Морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5023571, ARKU 5027664, ARKU 5024705, ARKU 5028969, ARKU 5002542, ARKU 5000323, ARKU 5027520, ARKU 5006173, ARKU 5026884, ARKU 5029918, ARKU 5027406, ARKU 5007170, ARKU 5022364, ARKU 5002537 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY0000019671 (а.с. 28-30 т.1). Морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5019139, ARKU 5030400 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY 0000020193 (а.с. 31 т.1). Морське перевезення вантажу у контейнерах ARKU 5021521, ARKU 5014754, ARKU 5032824, ARKU 5030375, ARKU 5017645, ARKU 5012812, ARKU 5012047, ARKU 5006960, ARKU 5004777, ARKU5025189, ARKU5017141 здійснювалося відповідно до договору морського перевезення -коносамент ARKALY0000019595 (а.с. 26-28 т.1).

Так, відповідно до умов коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 судноплавна контейнерна лінія ARKAS line повністю виконала свої зобов'язання та доставила товар в порт призначення 23.03.2012 р. (коносамент ARKALY0000019595) та 06.04.2012р. (коносаменти ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767) відповідно.

У відповідності зі ст. 162 Кодексу торгового мореплавства України вантаж видається у порту призначення за іменним коносаментом одержувачу, що вказаний у коносаменті. Так, одержувачем вантажу за коносаментами ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 є ПП „Євролюкс Трейдінг".

Як передбачено ст. 163 КТМ України під час приймання вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, що здійснив перевізник за рахунок вантажу. Відповідно до приписів ст.ст. 134-135 КТМ України, ст. 909 Цивільного кодексу України коносамент -це документ, що підтверджує взаємовідносини сторін з прийняття вантажу та сплати всіх відповідних платежів.

За умовами та термінами коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 під торговцем розуміються вантажовідправник, володілець, вантажоодержувач та отримувач товару.

Як передбачено п. 5 ст. 11 коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767, всі витрати, нараховані з причини неспроможності торговця прийняти доставку товарів, повинні бути сплачені за рахунок торговця. Згідно п. (iv) ст. 12 та ст. 25 коносаментів ARKALY0000019595, ARKALY0000019671, ARKALY0000020193, ARKALY0000019767 торговець в подальшому зобов'язується сплачувати з дня в день всі розходи за зберігання та простій по відношенню до контейнерів відповідно до тарифу, який можливо отримати у перевізника.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-25 т.1). Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за надані послуги в сумі 183 922,14 грн.

При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 111103 послуги відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 183 922,14 грн.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось, відповідачем не були виконані зобов'язання по оплаті наданих послуг в обумовлений п. 4.1 договору строк (протягом 3-х банківських днів), отже має місце прострочення виконання зобов'язання. Зокрема, як вказує позивач, останнє грошове зобов'язання за договором надання послуг не виконується відповідачем з 23.04.2012 р.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Наразі в п. 3.1.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення грошових розрахунків винна в такому простроченні сторона, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором щодо оплати за надані послуги, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 10 929,80 грн. за період з 23.04.2012 р. -по 14.09.2012 р. (145 дн.), розрахунок якої додано до позову (а.с. 9 т. 1)

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вказаних положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному між сторонами по справі договорі надання послуг не встановлено іншого відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем за договором послуг, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу, що за наданим позивачем розрахунком (а.с. 9 т.1) складають 2 191,95 грн. (183922,14 грн. / 100% х 3% / 365 дн. х 145 дн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" до Приватного підприємства „Євролюкс Трейдінг" про стягнення 197 043, 89 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Євролюкс Трейдінг"(65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11, корпус Д; код ЄДРПОУ 32145620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркас-Україна" (65125, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39, офіс 4; код ЄДРПОУ 32224948) суму боргу за договором надання послуг № 111103 від 02.03.2011 р. в розмірі 183 922/сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять дві/грн. 14 коп., пеню в сумі 10 929/десять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять/грн. 80 коп., 3% річних в сумі 2 191/дві тисячі сто дев'яносто одна/грн. 95 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3 940/три тисячі дев'ятсот сорок/грн. 88 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2012 р.

Суддя Петров В.С.