Рішення

від 19.10.2012 по справі 5017/2564/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2564/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучмей С.В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: Пазиняк В.Є. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відпоівідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС"

до відповідача: Дочірнього підприємства "ІНТЕРРАФ"

про стягнення 49686,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ : Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС", в особі філії „Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача -Дочірнього підприємства "ІНТЕРРАФ", в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 53426,38 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору на надання послуг водопостачання та водовідведення №114/1 від 01.11.2000р. та додаткових угод до нього, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач за послуги надані у період з 01.10.2009р. по 01.05.2012р. не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження по справі №5017/2564/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні від 19.10.2012 року, представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. ГСОО № 31742/2012 від 19.10.2012р.), з огляду на здійсненні відповідачем проплати, згідно якої, просить суд стягнути з ДП "ІНТЕРРАФ" суму боргу у розмірі 49686,38 грн. та покласти на відповідача судові витрати. При цьому, у даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги в редакції заяви вх. ГСОО №31742/2012 від 19.10.2012 року підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях був присутній, при цьому, надавши відзив на позов (вх. ГСОО №29102/2012 від 24.09.2012р.) позовні вимоги визнав у повному обсязі. Разом з тим, відповідач зазначає, що визначена у позовній заяві сума заборгованості виникла, в зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості з контрагентами підприємства відповідача. Крім того, згідно відзиву на позов, ДП "ІНТЕРРАФ" просить суд встановити графік погашення заборгованості на 2 роки, зобов'язати позивача прийняти мешканців на прямі розрахунки, а договір №114/1 від 01.11.2000р. анулювати. Крім того, у судовому засіданні 19.10.2012р. представник відповідача викладені у відзиві обставини справи підтримав, позов визнав та просив суд розстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.11.2000 року між КП „Одесводоканал" (надалі -водоканал) та ЖЕВ АТ "ІНТЕРРАФ" (надалі -абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №114/1 (надалі -договір), згідно з яким позивач надає послуги з подання питної води по ДСТУ 2874-82 "Вода питна" (далі вода) та прийому стічних вод (далі стоки) на об'єкти абонента у відповідності з додатками №1, 2, 3, які щорічно до 15 листопада направляються водоканалу.

Відповідно до п. 1.2 договору передбачено, що абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прибори та прилади на них у належному порядку у відповідності з встановленими правилами, перерахованими у п. 2.1 даного договору та діючим законодавством.

Згідно з умовами п.п. 2.2.1 договору, водоканал зобов'язується подавати абоненту воду та приймати стоки у відповідності із станом мереж та споруд.

Відповідно до умов п.2.3.8 договору, абонент зобов'язується щомісячно, по встановленій формі з 1-го по 5-те число у письмовому вигляді, надавати відомості про водоспоживання абонента та фактичну оплату населенням послуг водокористування за минулий місяць. При їх ненаданні в строк водоканал здійснює розрахунок у відповідності з "Правилами водокористування".

Положеннями п. 3.1 договору передбачено, що облік спожитої води здійснюється за показами приладів обліку води, встановлених на об'єктах абонента у відповідності до даних додатку №1, 2, 3. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканала.

Згідно з пунктом 3.3 договору, оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому діючим законодавством порядку. На момент укладення договору діють наступні тарифи: водопостачання -0,43 грн. за 1 м.куб., водовідведення -0,37 грн. за 1 м.куб. В разі зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюються за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Відомості про зміну діючих тарифів абонент одержує через засоби масової інформації (друк, телебачення, радіо).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються абоненту через банківську установу згідно банківських реквізитів, які вказуються абонентом при підписанні даного договору.

Згідно з умовами п. 5.3 договору, договір діє з 01.11.2000р. до 01.11.2005р. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно додаткової угоди №98/1 від 11.06.2010р. до договору №114/1 від 01.11.2000р. встановлено, що вказаний договір діє з моменту укладення до 31.12.2015р. Крім того, умовами п. 7 додаткової угоди №98/1 від 11.06.2010р. сторонами внесено, зокрема, зміни у п.п. 2.3.8 договору №114/1 від 01.11.2000р., за яким абонент зобов'язується щомісячно, по встановленій формі з 19-го по передостанній робочий день місяця у письмовому вигляді, надавати відомості про водоспоживання своїх об'єктів. При їх ненаданні в строк (але не більше 2-х місяців) виробник здійснює розрахунок послуг водоспоживання-водовідведення по середньодобовому споживанню за попередні два розрахункові місяці.

Листом від 23.09.2010р. №27 ЖЕВ АТ "ІНТЕРРАФ" повідомило позивача про зміну найменування на Дочірнє підприємство "ІНТЕРРАФ" та просило внести відповідні зміни у договір №114/1 від 01.11.2000р.

У відповідності до умов додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору №114/1 від 01.11.2000р. сторони дійшли згоди та вирішили здійснити заміну преамбули договору №114/1 від 01.11.2000р. в частині найменування сторін, а також їх реквізитів, зазначивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" - є виробником, а Дочірнє підприємство "ІНТЕРРАФ" -споживачем. При цьому, у п. 3 додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору №114/1 від 01.11.2000р. сторони встановили, що інші умови цього договору, які не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Згідно довідки про почтові та банківські реквізити абонента, послуги водопостачання та водовідведення надаються на об'єкти відповідача розташовані за адресою: житловий будинок по вул. Отамана Головатого, 107; житловий будинок по вул. Чономорського козацтва, 60; житловий будинок по вул. Чономорського козацтва, 107/109.

При цьому, 17.10.2011р. між сторонами у справі укладено договір про погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення №24, згідно умов якого ТОВ "ІНФОКС" (водоканал) надав ДП "ІНТЕРРАФ" (боржник) розстрочку на погашення існуючої заборгованості за послуги водокористування, а боржник зобов'язався погасити заборгованість, яка виникла станом на 01.10.2011р. у сумі 40567,18 грн. за водокористування в строки, визначені п. 2.1 даного договору, по 5795,31 грн. щомісячно плюс 100% оплата поточних платежів за водокористування.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача, за відповідачем, на момент звернення з позовом, рахується заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2009р. по 01.05.2012р., які надані позивачем на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №114/1 від 01.11.2000р., у розмірі 53426,38 грн., що підтверджується звітами відповідача про водопостачання за вказаний період, рахунками позивача на оплату послуг та актами про зняття показань лічильника, в зв'язку з його заміною.

Разом з тим, під час розгляду справи, ДП "ІНТЕРРАФ" було здійснено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства позивача у сумі 3740,00 грн. за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню за договором №114/1 від 01.11.2000р., вказані обставини ніяким чином не заперечуються сторонами у справі.

Отже, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за фактично надані послуги позивачем протягом періоду з 01.10.2009р. по 01.05.2012р. за договором №114/1 від 01.11.2000 року у розмірі 49686,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на надання послуг водопостачання та водовідведення № 114/1 від 01.11.2000 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення, згідно з яким позивач зобов'язався надавати послуги з подання питної води та прийому стічних вод на об'єкти відповідача, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив вартість наданих послуг по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.10.2009р. по 01.05.2012р., в зв'язку з чим за ДП "ІНТЕРРАФ" рахується заборгованість перед позивачем за договором №114/1 від 01.11.2000р. у розмірі 49686,38 грн.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Досліджуючи правомірність визнання відповідачем позову, суд виходить з норм ст.13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Приймаючи до уваги, що ДП "ІНТЕРРАФ" позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 49686,38 грн. визнало у повному обсязі, а також те, що позовні вимоги ТОВ "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "ІНФОКС" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленого ДП "ІНТЕРРАФ" клопотання про розстрочення виконання рішення суду терміном на 2 роки суд зазначає наступне:

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити його виконання.

При цьому, у відповідності до п. 1.2. Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від №02-5/333 від 12.09.1996р. із змінами та доповненнями, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Згідно до п. 2 Роз'яснень, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Таким чином, суд повинен виходити із збалансованості інтересів сторін, не надаючи при цьому перевагу жодній із сторін. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника, тощо. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, що обумовлює його тяжкий фінансовий стан, не є належною підставою, яка обґрунтовує необхідність відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, в зв'язку з чим, суд доходить висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі та вважає запропонований ДП "ІНТЕРРАФ" термін щодо розстрочення виконання рішення суду на 2 роки, таким, що порушує майнові інтереси ТОВ "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "ІНФОКС", в зв'язку з чим, клопотання ДП "ІНТЕРРАФ" про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "ІНТЕРРАФ" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 60, код ЄДРПОУ 20964935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133) 49686/сорок дев'ять тисяч шістсот вісімдесят шість/грн. 38 коп. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.