Постанова

від 27.06.2006 по справі 20-2/037

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

27 червня 2006 р.                                                                                  

№ 20-2/037 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого     

Овечкіна  В.Е.,

суддів

Чернова     Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю  

представників:

позивача

- не з'явився,

відповідача 

- не з'явився,

розглянувши  у 

відкритому  судовому  

засіданні  касаційну  скаргу

 ТОВ “Трафик”

на постанову

від 18.05.2006  Севастопольського апеляційного

господарського суду

у справі

№20-2/037

за  позовом

приватного підприємця ОСОБА_1

до

ТОВ “Трафик”

про 

стягнення 278287,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

м.Севастополя від 28.03.2006 в позові відмовлено у зв'язку з пропуском строку

позовної давності.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду  від

18.05.2005 рішення скасовано, позов задоволено -на підставі ст.ст.263, 1212 ЦК

України стягнуто з відповідача 278287,17 грн. безпідставно отриманих коштів за

недійсним договором купівлі-продажу від 27.04.2001.

ТОВ “Трафик” в поданій касаційній

скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на

помилкове застосування судом положень Закону України “Про введення мораторію на

примусову реалізацію майна”, який не підлягає застосуванню до спірних

правовідносин, а також на ту обставину, що позивач не звернувся у встановленому

законом порядку і у встановлений  законом

строк з відповідною заявою  до боржника у

справі про банкрутство ТОВ “Трафик”, а тому відповідно до ч.2 ст.14 Закону

України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” вимоги СПД ОСОБА_1 вважаються погашеними.

Колегія суддів, перевіривши

фактичні обставини справи на предмет  

правильності  їх юридичної оцінки

судом  апеляційної інстанції, дійшла

висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,  а оскаржувана 

постанова -скасуванню  із

залишенням без змін рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про

відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову апеляційний

господарський суд  виходив з того, що:

Нормами статті 1212 Цивільного

кодексу України передбачено, особа, яка набула майно або зберегла його у себе

за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа

зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,

згодом відпала.

Положення глави 83 "Набуття,

збереження майна без достатньої правової підстави", до якої входить і

стаття 1212 Цивільного кодексу України, застосовується незалежно від того, чи

безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача

майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується

також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, заявлена позивачем

позовна вимога є вимогою про повернення виконаного за недійсним правочином.

Грошові кошти у сумі 278287,17грн.,

які на виконання договору були сплачені суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1 приватному підприємству "Трафик", не повернуті позивачу, ні

приватним підприємством "Трафик", ні його правонаступником -

товариством з обмеженою відповідальністю "Трафик", що не

заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 263 Цивільного

кодексу України перебіг позовної давності зупиняється:

1) 

якщо    пред'явленню    позову   

перешкоджала    надзвичайна    або невідворотна за даних умов подія

(непереборна сила);

2) у разі  відстрочення 

виконання  зобов'язання  (мораторій) на

підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або

іншого нормативно-правового

акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач

перебувають у складі Збройних

сил   України  

та   інших   створених  

відповідно   до   закону

військових формувань, що переведені

на воєнний стан.

У разі виникнення обставин,

встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється

на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що

були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної

давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як вбачається з представлених

відповідачем в судове засідання ухвали господарського суду міста Севастополя у

справі №20-9/075 від 30.03.2004, що даною ухвалою у відношенні товариства з

обмеженою відповідальністю "Трафик" було порушено провадження про

банкрутство, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів

(а.с.88-95).

Згідно листа президії Вищого

арбітражного суду "Про Закон України "Про введення мораторію на

примусову реалізацію майна" з цього приводу зазначається, що господарські

суди повинні враховувати, що за позовами про звернення стягнення на майно

підприємств, зазначених у статті 1 Закону, зупинено перебіг строку позовної

давності на весь час дії мораторію.

На відміну від непереборної сили,

мораторій створює не фактичні, а юридичні перешкоди для подання позову.

Лише 27 січня 2006 року ухвалою

господарського суду міста Севастополя у справі № 20-9/075-4/026-10/030-5/027

було затверджено мирову угоду і припинено провадження у справі про банкрутство

товариства з обмеженою відповідальністю "Трафик". А тому з 30.03.2004

по 27.01.2006 за час дії мораторію позивач не міг пред'явити позов до

товариства з обмеженою відповідальністю "Трафик".

Позивач пред'явив позов

13.02.2006р., тобто до закінчення терміну позовної давності, отже, при таких

обставинах позов підлягає задоволенню.

Однак, колегія не може погодитися з

висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для  задоволення позову з огляду на таке.

Як встановлено судом, ухвалою

господарського суду  м.Севастополя від

30.03.2004 порушено провадження у справі №20-9/075 про банкрутство ТОВ “Трафик”

та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою цього ж суду від 27.01.2006

затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі №

20-9/075-4/026-10/030-5/027.

Приватний підприємець ОСОБА_1

звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом  до ТОВ “Трафик” про стягнення  278287,17 грн. тільки 13.02.2006р., тобто вже  після припинення провадження у справі про

банкрутство ТОВ “Трафик”.

Водночас колегія враховує, що

постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від 19.06.2006 скасовано ухвалу

господарського суду м.Севастополя від 27.01.2006 у  справі №20-9/075-4/026-10/050-5/027 про

банкрутство ТОВ “Трафик” з передачею матеріалів справи до господарського

суду  м.Севастополя для розгляду по суті,

що свідчить про поновлення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Трафик”.

Відповідно до частини 1 ст.14

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня

порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня

опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення

провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду

письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до вимог ч.2 ст.14

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку

встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі -не розглядаються і

вважаються погашеними, про що господарський суд вказує в ухвалі, якою

затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не

підлягає.

Припис ч.2 ст.14 згаданого закону

поширюється виключно на конкурсних кредиторів. Позивач є конкурсним кредитором

в розумінні абзацу 6 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, оскільки, як встановлено судом першої

інстанції, вимоги СПД ОСОБА_1 до ТОВ “Трафик” виникли 13.11.2002р.,  тобто до порушення провадження у справі

№20-9/075 про банкрутство ТОВ “Трафик”.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України

зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах,

встановлених законом або договором.

Погашення вимог кредиторів щодо

цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування ч.2 ст.14

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом”, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до ч.1 ст.598

ЦК України.

З матеріалів справи не вбачається,

судом не встановлено та позивачем не доведено звернення  останнього із 

заявою  з майновими вимогами до боржника

в рамках провадження у справі №20-9/075 про банкрутство ТОВ “Трафик” у порядку,

передбаченому ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, в зв'язку з чим зобов'язання ТОВ

“Трафик” про повернення виконаного позивачем (перерахованих коштів в сумі

278287,17 грн.) за недійсним правочином є такими, що припинилися відповідно до

ч.2 ст.14 вищезгаданого закону та ч.1 ст.598 ЦК України, що  зафіксовано ухвалою господарського суду

м.Севастополя від 11.05.2005 про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі

про банкрутство ТОВ “Трафик”.

За таких обставин колегія визнає

помилковими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для

задоволення позовних вимог про стягнення 278287,17 грн. за зобов'язанням, яке з

11.05.2005р. вважається припиненим у порядку, передбаченому  ч.1 ст.598 ЦК України та ч.2 ст.14 Закону

України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом”.

З цих же підстав не мають значення

для правильного вирішення даного спору 

також встановлені апеляційним судом обставини зупинення перебігу строку

позовної давності по позовним  вимогам у

даній справі.

Касаційна інстанція також

погоджується з доводами скаржника про помилкове застосування судом положень

Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, який не

підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з преамбули цього

закону вбачається поширення його дії на правовідносини щодо примусової

реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних

фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Відповідач до кола

зазначених господарюючих суб'єктів не входить.

Отже, зважаючи на те, що первісне

рішення про відмову в позові скасовано судом апеляційної інстанції внаслідок

помилкового незастосування ч.1 ст.598 ЦК України та ч.2 ст.14 Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які

підлягали застосуванню до спірних правовідносин, касаційна скарга підлягає

задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст.1115,1117, ст.ст.1119-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Трафик”

задовольнити.

Постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду  від

18.05.2006 у справі №  20-2/037

скасувати, а рішення господарського суду м.Севастополя від 28.03.2006 у даній

справі залишити без змін.

Стягнути з позивача на користь

відповідача 1391,43 грн. витрат по держмиту, сплаченому за перегляд справи в

порядку касації.

Наказ доручити видати

господарському суду м.Севастополя.

Головуючий, суддя                                                                                                      

В.Овечкін 

Судді:                                                                                            

Є. Чернов

                          В.

Цвігун