Рішення

від 01.10.2012 по справі 5026/1328/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року Справа № 08/5026/1328/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача -Сікан О.С. - представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Арланда"

до

відповідача приватного підприємства "Аметист-Н"

про стягнення 34 873,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арланда" звернулося до суду із позовом до приватного підприємства "Аметист-Н" про стягнення 34 873,07 грн., у тому числі: 21 620,34 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 10 451,26 грн. пені та 2 801,47 грн. -15% штрафу згідно договору купівлі-продажу №102/00679 від 28.01.2009 та відшкодування судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з обставин викладених у позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про день та час судового засідання, ухвала суду про порушення провадження у справі направлена на адресу, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

28 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арланда" (продавцем -позивач у справі) та приватним підприємством "Аметист -Н" (покупець - відповідач у справі), було укладено договір купівлі-продажу товарів №102/00679 (далі -договір), за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали та інші товари (товар), окремими партіями за цінами в асортименті та кількості, що узгоджується сторонами у накладних, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах встановлених договором.

Загальна сума договору становить 1 000 000,00 грн., яка визначається виходячи із цін на товар, асортименту, та загальної кількості проданого товару (п.1.3 договору).

Договір діє до 31 грудня 2009 року.

Порядок розрахунків за поставлену продукцію сторонами визначений у пункті 3.2 договору, в якому зазначено, що розрахунок здійснюється шляхом повної або часткової оплати шляхом перерахування до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків, або накладних на поточний рахунок продавця.

Також сторони договору пунктом 5.2 погодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на неоплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

У пункті 5.4 договору його сторони дійшли згоди, що коли прострочення платежу триватиме більше десяти календарних днів. Продавець має право стягнути крім передбачених п. 5.2 суми додатково стягнути з покупця 15% від неповної вартості партії товару згідно накладної (акту).

Позивач вказує, що він належним чином виконав свої зобов'язання по договору поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними №№:

- Ар-0003653 від 09.11.2009 на суму 5475,00 грн.;

- Ар-0003736 від 13.11.2009 на суму 6885,60 грн.;

- Ар-0003834 від 01.12.2009 на суму 1374,00 грн.;

- Ар-0003991 від 07.12.2009 на суму 5706,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, отриманий товар не оплатив, за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 18 676,49 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач, посилаючись на положення договору та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь 10 451,26 грн. пені, 2 801,47 грн. - 15% штрафу, 2 943,85 грн. індексу інфляції.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у даному випадку виникли на підставі договору купівлі-продажу №102/00679 від 28.01.2009, зміст якого відповідає положенням Глави 54 та, зокрема, статті 655 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 19 440,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №№Ар-0003653 від 09.11.2009 на суму 5 475,00 грн.; Ар-0003736 від 13.11.2009 на суму 6 885,60 грн.; Ар-0003834 від 01.12.2009 на суму 1 374,00 грн.; Ар-0003991 від 07.12.2009 на суму 5 706,00 грн. (а. с. 10-16), факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями №921475 від 06.11.2009, №921478 від 12.11.2009, №921480 від 23.11.2009, №921489 від 04.12.2009, виданих на Тищенко О.А. (а. с.11, 13, 15, 17).

Обов'язки відповідача щодо оплати товару та строку проведення розрахунків передбачені пунктом 3.2 договору.

Відповідач, порушуючи умови договору, за отриманий товар у строк не розрахувався, тому позивач просить стягнути з відповідача 18 676,49 грн.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання його зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару позовна вимога про стягнення 18 676,49 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 10 451,26 грн. за період з часу виникнення заборгованості до 20.08.2012.

Разом з тим, частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, виходячи з чого, суд не може погодитися із періодом нарахування пені, який визначено позивачем. Після перерахунку сума пені, що є обґрунтованою, а вимога про стягнення якої є такою, що підлягає до задоволення, становить 1 911,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені належить відмовити за необґрунтованістю.

Також позивач відповідно до пункту 5.4 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару у сумі 2 801,47 грн., позовна вимога про стягнення якого є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного та пункту 5.2 договору, відповідно до якого у разі затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 2 943,85 грн. станом на 20.08.2012.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних, встановив помилку при їх нарахуванні, після перерахунку сума інфляційних що підлягає до задоволення становить 2 726,77 грн. відтак, задовольняє позов в цій частині частково в сумі 2 726,77 грн.94 грн., в іншій частині позову про стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень за допомогою доказів. Відповідачем не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку із позивачем за поставлений товар, тому суд вважає доведеним право останнього на стягнення з відповідача 26 116,16 грн., з яких: 18 676,49 грн. заборгованість за поставлений товар, 1911,43 грн. пені, 2 801,47 грн. штрафу та 2 726,77 грн. інфляційних втрат.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає до стягнення 1 205,34 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Аметист -Н», (вул. Сумгаїтська, буд. 17, кв. 24, код 14217217) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арланда»(вул. Святошинська, буд. 20, код 30082590) - 18 676,49 грн. основного боргу, 1 911,43 грн. пені, 2 801,47 грн. штрафу, 2 726,77 грн. інфляційних та 1 205,34 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.10.2012

Суддя О.І. Кучеренко