Рішення

від 15.10.2012 по справі 5026/1302/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року Справа № 08/5026/1302/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача -Сучило А.О. - представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача приватного сервісного підприємства "Ньютон"

до

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова

компанія "Рітейл-Консалт-Груп"

про стягнення 14 943,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне сервісне підприємство "Ньютон" звернулось до суду з позовом про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Рітейл-Консалт-Груп" 10 557,12 грн. в тому числі: 9 342,03 основного боргу та 1 215,09 грн. пені за договором поставки №04216 від 31.01.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного договору поставки позивач передав відповідачу продукцію (пиво, безалкогольні напої, мінеральну воду, алкогольні, і слабоалкогольні напої та інші продукти харчування), за яку відповідач не розрахувався.

01 жовтня 2012 позивач звернувся до господарського суду із заявою, якою збільшив розмір позовних вимог з 10 557,12 грн. до 14 943,60 грн. за рахунок збільшення суми основного боргу з 9 342,03 грн. до 12 248,04 грн. та пені з 1 215,09 грн. до 2 695,56 грн.

Збільшення позивачем розміру позовних вимог відповідає наданому йому ст. 22 ГПК України праву, тому заява була прийнята господарським судом до розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, Ухвала від 03.09.2012 про порушення провадження у справі, яка була направлено на адресу відповідача, повернулася до суду із відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання», ухвала суду від 01.10.2012 про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу рекомендованим листом, виходячи з чого, суд прийшов до висновку про те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача та відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання, підтримувати позов чи заперечувати проти нього є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

31 січня 2011 року між приватним сервісним підприємством «Ньютон» (надалі -постачальник, позивач у справі) та товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Рітейл-Консалт-Груп" (надалі -покупець, відповідач у справі) було укладено договір №04216 (далі -договір), предметом якого є поставка постачальником та отримання і оплата покупцем продукції (пиво, безалкогольні напої, мінеральну воду, алкогольні, і слабоалкогольні напої та інші продукти харчування, далі -товар).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що оплата покупцем здійснюється в термін семи днів з моменту одержання продукції.

Крім того, у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію покупець повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню у розмірі 2% від розміру боргу за кожний день прострочення, без обмеження строком позовної давності (пункти 7.2 - 7.3 договору).

На виконання умов вказаного договору згідно видаткових накладних №№172281 від 12.05.2012, 189090 від 23.05.2012, 196148 від 26.05.2012, 183325 від 19.05.2012, 196144 від 26.05.2012, 219168 від 09.06.2012, 231757 від 16.06.2012, 237105 від 20.06.2012, 260603 від 04.07.2012, 260602 від 04.07.2012 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 348,28 грн. На суму 100,24 грн. продавець повернув покупцю товар.

За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання у встановлений строк у повному обсязі не виконав, за ним рахується заборгованість станом на 01.10.2012 в сумі 12 248, 04 грн. (12 348, 28 (сума поставленого товару) -100,24 (сума повернутого товару).

Крім того, відповідно до умов договору позивач за неналежне виконання його умов нарахував відповідачу 2 695,56 грн. пені, яку просить стягнути разом із заборгованістю.

Невиконання покупцем зобов'язань щодо строків та порядку оплати отриманого товару, що передбачено умовами договору, стало підставою для звернення постачальника до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №04216 від 31.01.2011, зміст якого відповідає положенням ст.712 ЦК України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позову позивач вказує на належне виконання ним договірних зобов'язань щодо поставки товару відповідачу, в підтвердження цьому надав суду видаткові накладні №172281 від 12.05.2012, №189090 від 23.05.2012, №196148 від 26.05.2012, №183325 від 19.05.2012, №196144 від 26.05.2012, №219168 від 09.06.2012, №231757 від 16.06.2012, №237105 від 20.06.2012, №260603 від 04.07.2012, №260602 від 04.07.2012, на загальну суму 12 348,28 грн.

На суму 100,24 грн. товар було повернутого продавцеві, таким чином сума поставленого товару відповідачу склала 12 248,04 грн.

Дослідивши вказані накладні, судом встановлено, що окремі із накладних а саме №196148 від 26.05.2012 на суму 371,52 грн.; №196144 від 26.05.2012 на суму 365,16 грн.; №231757 від 16.06.2012 на суму 114,86 грн. не можуть бути належними доказами на підтвердження факту отримання товару відповідачем, оскільки в графі «отримав», мається підпис особи прізвище якої не можливо встановити та в матеріалах справи відсутні докази на уповноваження будь-яких осіб на отримання товару за договором, вказані накладні не скріплені печатками покупця.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У даному випадку такими доказами повинні бути первинні бухгалтерські документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 1 ст. 9 зазначеного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, законодавством встановлено, що факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи, що складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити зокрема: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку накладні, які скріплені печаткою позивача та підписані представниками позивача про поставку товару та відповідача про його отримання, підтверджують здійснення господарської операції (передачі товару).

З наведеної вище підстави суд приймає в якості належних доказів отримання товару відповідачем по накладних №№172281 від 12.05.2012, 189090 від 23.05.2012, 183325 від 19.05.2012, 219168 від 09.06.2012, 237105 від 20.06.2012, 260603 від 04.07.2012, 260602 від 04.07.2012, які скріплені печаткою позивача та підписані покупцем, на загальну суму 11 396,50 грн.

Згідно положень 6.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару в термін семи днів з моменту отримання товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення основної заборгованості в сумі 11 396,50 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання, передбачена пунктом 7.3 договору, відповідно до якого, у разі прострочення оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0.2% від розміру боргу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних положень, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачеві 2 695,56 грн. пені, у розмірі 0,2% від суми за кожний день прострочення.

Суд не погоджується із стягненням, визначеного позивачем розміру пені, оскільки він не відповідає приписам чинного законодавства, а саме Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені положення, вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання щодо перерахування йому грошових підлягає до часткового задоволення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 383,58 грн., за період встановлений ч.6 ст.232 ГП України.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання і не сплатив позивачу борг за поставлений товар, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 396,50 грн., 383,58 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, підлягає до стягнення 1 268,77 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Рітейл-Консалт-Груп", (м. Черкаси, провулок Пржевальського , буд. 37, код 31078255) на користь приватного сервісного підприємства "Ньютон" (м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131, код 24354040) - 11 396,50 грн. основного боргу, 383,58 грн. пені та 1 268,77 грн . судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення підписано 18.10.2012

Суддя О.І. Кучеренко