Постанова

від 19.09.2012 по справі 0670/1780/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/1780/12

категорія 8.2.6

19 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м'ясо"

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2012 р. №0000242301 та №0000232301,-

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м'ясо" звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 р. №0000242301 та №0000232301. Позов мотивує тим, що до складу валових витрат ним були включені витрати, підтверджені відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг) та податковими накладними, які є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, а тому оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 16.03.2012 р. №0000242301 відповідачем неправомірно донараховано податок на прибуток в сумі 69635,00 грн. та нараховані штрафні санкції 12356,00 грн. З таких же підстав, на думку позивача, відповідач оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 16.03.2012 р. № 0000232301 неправомірно донарахував податок на додану вартість в сумі 59765,00 грн. та нарахував штрафні санкції в сумі 9886 грн. Також вказує, що всі поставки у підприємства відбувались в дійсності, пов'язані з господарською діяльністю та по всім поставкам проведені розрахунки у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, вважає, що додаток до акту перевірки від 23.02.2012 року № 1/01 - 13/23/30154921 не може вважатись належним та допустимим доказом існування порушення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити на підставі наданих доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, а тому просив відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивачем, в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону країни "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ "Брусилів м"ясо" у ІІІ кварталі 2011 року включив до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними первинними документами, зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, зокрема, відсутні рахунок- фактура та видаткова накладна до податкової накладної № 20/2 від 14.07.2011 року на загальну суму 81233грн., наявність якої передбачена договором № 1 від 02.01.2011 року (вказав, що така видаткова накладна була надана вже після закінчення перевірки та після прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки). На підставі вказаних порушень встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ-ій квартал 2009 року на суму 49424,67 грн. та за ІІІ-ій квартал 2011 року заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 20210 грн. Також посилається на те, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" господарські операції не підтверджено первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, на суму 237238,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 39539,73 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, у зв'язку з чим встановлено його завищення в сумі 39539,73 грн. та за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, у зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено його завищення в сумі 20225,00 грн. ( а всього - 59765 грн.)

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Брусилів м'ясо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. Коростишіською МДПІ був складений акт від 23.02.2012 р. № 21/01-13/23/30154921.

Під час проведеної перевірки встановлено порушення позивачем:

1. п.п.139.1 12 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.04..2011 року по 30.06.2011 року на загальну суму 87868 грн., у тому числі по періодах за ІІІ квартал 2011 року в сумі 87868 грн., що привело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 20210 грн.

2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 20225 грн., за період січень - червень 2011 року.

Крім того, як вбачається з Додатку до акту перевірки від 23.02.2012 р. № 21/01-13/23/30154921 по результатах зустрічної перевірки ТОВ "Брусилів м'ясо" (код за ЄДРПОУ 30154921) з ТОВ "АПК Насташка" (код за ЄДРПОУ 32792184), вказаною перевіркою встановлені наступні порушення:

1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платником до складу податкового кредиту включено суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв"язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними, в сумі 39539,73 грн., а саме за серпень 2009 року.

2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати на суму 197698,67 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 49424,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 р.: №0000242301, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 69635,00 грн. та нараховані штрафні санкції 12356,00 грн., № 0000232301, яким позивачу донарахувано податок на додану вартість в сумі 59765,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 9886 грн.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, а тому підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, п. 5.10 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Слід зазначити, що вимоги до первинного документу встановлені ст. 9, а правила ведення податкового обліку - ст. 11 зазначеного Закону. Однак ст. 11 не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, у відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також п.п.139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ "Брусилів-м"ясо" у ІІІ кварталі 2011 року включило до складу валових витрат витрати, понесені згідно договору б/н від 01.01.2011 року, укладеному з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який є платником єдиного податку, а саме: оплату юридичних послуг на суму 6635,00 грн.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що вказані послуги по податковому обліку до валових витрат позивачем не відносились, про що свідчить податкова декларація з податку на прибуток підприємства за відповідний період. ФОП ОСОБА_1 надавав підприємству юридичні послуги, пов'язані з оскарженням податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем за результатами минулої перевірки. Додаток АВ до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства "Адміністративні витрати" передбачає такий показник витрат як "Витрати на врегулювання спорів в судах"- рядок 06.2.7Додатку. Як вбачається з вказаного Додатку АВ до Декларації за ІІ-ІІІ квартали 2011 року навпроти вказаного показника проставлений прочерк. В жоден інший показник Декларації з податку на прибуток сума оплачених ФОП ОСОБА_1 юридичних послух в якості витрат не включалась. Таким чином, твердження відповідача, щодо порушення позивачем п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України є безпідставними.

Також суд не погоджується з висновком відповідача, щодо порушення підприємством п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в ІІІ кварталі 2011 року. Податковий орган вказує, що ТОВ "Брусилів -мясо" у вказаний період включило до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням свиней у живій вазі, які були реалізовані ТОВ "АПК Насташка", не підтверджені відповідними первинними документами, зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а саме відсутні рахунок- фактура та видаткова накладна до податкової накладної № 20/2 від 14.07.2011 року на загальну суму 81233грн., наявність якої передбачена договором № 1 від 02.01.2011 року. Такі твердження відповідача щодо відсутності необхідних первинних документів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в бухгалтерському обліку була проведена видаткова накладна № 0000000200 від 14.07.2011 року, отримана від ТОВ "АПК Насташка". Дана накладна була своєчасно відображена в обліку в періоді, в якому вона була сформована. На підставі вказаної накладної відбулась реальна господарська операція (отримання свиней від постачальника). Крім того, на підтвердження виконання прийому-передачі свиней в живій вазі була виписана приймальна квитанція серії 05-ААА № 001744. За отриману по вказаній накладній продукцію постачальнику ТОВ "АПК Насташка" були сплачені кошти на загальну суму 81233,00 грн., що підтверджує реальність здійснення господарської операції та в свою чергу свідчить про понесені позивачем витрати.

Разом з тим, відповідачем не заперечується факт придбання свиней по вище зазначеній накладній. Тому, в даному випадку ТОВ "Брусилів - м"ясо" цілком правомірно включило до валових витрат вартість отриманих для забою свиней в сумі 81233,00 ( без ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 0000000200 від 14.07.2011 року.

Аналогічної позиції суд притримується при спростуванні тверджень відповідача щодо порушення товариством п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, в Додатку до акту перевірки від 23.02.2012 року № 1/01 - 13/23/30154921, відповідач зазначає, що в порушення зазначеної норми ТОВ " Брусилів-м"ясо" було віднесено суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 3-ій квартал 2009 року в розмірі 197698, 67 грн. без підтверджуючих докумнтів обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку. Зокрема, судом встановлено, що валові витрати в спірний період підтверджені видатковою накладною № 28/08- 1 від 28.08.2009 року, платіжними дорученнями на оплату отриманого товару та іншими первинними документами. Вказане узгоджується з вимоги п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 та п.п.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, відповідач прийшов до помилкового висновку щодо: заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року на загальну суму 87868 грн., у зв"язку з чим неправомірно збільшив суму податкового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 20210 грн. за вказаний період; завищення підприємством валових витрат на суму 197698,67 грн., в результаті чого неправомірно збільшив суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 49424,67 грн.

Отже, оскаржуване податкове повідомленя - рішення від 16.03.2012 р.№0000242301, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 69635,00 грн. та нараховані штрафні санкції 12356,00 грн. є неправомірним.

Суд також не погоджується з висновками податкового органу про порушення ТОВ "Брусилів- м"ясо" вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України з огляду на наступне:

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В частині нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту в спірний період з часу набрання законної сили Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (набрав законної сили 01.01.2011 року), (далі - ПК України ) суд зазначає наступне:

Так, абз. а) п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, п. 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У п. 201.10 зазначеної статті ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того, враховуючи той факт, що контрагентами позивача податкові накладні за спірний період виписані з дотриманням вимог податкового законодавства, ТОВ "Брусилів - м'ясо" правомірно включило до складу податкового кредиту суму сплаченого ПДВ з вартості придбаних товарів, які підтверджені податковими накладними, на загальну суму 59765 грн. ( за серпень 2009 року - в розмірі 39539,73 грн. та за період січень - червень 2011 року - 20225 грн.).

З таких підстав суд приходить до висновку про неправомірність донарахування ТОВ "Брусилів м"ясо" податковим повідомленням - рішенням від 16.03.2012 р. № 0000232301 податку на додану вартість в сумі 59765,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 9886 грн.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом, не подано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів здійснення господарських операцій позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган - відповідача по справі. Відсутність таких доказів судом розцінюється як недоведеність відповідачем своїх тверджень щодо відсутності первинних документів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вище викладеного, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000242301 та № 0000232301 від 16.03.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору ТОВ "Брусилів-м"ясо" в розмірі 1516грн. 41коп., що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 26.03.2012 року, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", " Про податок на додану вартість", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податковим кодексом України, ст.ст. 86, 158-162, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000242301 та № 0000232301 від 16.03.2012року.

Відшкодувати з Державного бюджету України понесені судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м"ясо" в розмірі 1516грн. 41коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 26 вересня 2012 р.