Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а/1570/6682/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/6682/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року

11год.51хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Слободянюка К.С.

За участю сторін:

Від позивача: Селіванов С.А. -за довіреністю №311 від 17.09.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім»до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім», в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 24.04.2011р. №0000302350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 776795грн., прийнятого на підставі акту перевірки від 22.04.2011р. №33/23-310/36436217.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне. Відповідачем в акті перевірки не обґрунтоване зменшення бюджетного відшкодування ПДВ будь-якою нормою законодавства. Акт перевірки не містить фактичні дані перевірки відносно показників податкового зобов'язання та податкового кредиту, за рахунок збільшення (зменшення) яких зменшується сума від'ємного значення з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування. Всі документи в підтвердження обґрунтованості формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ надавалися під час перевірки. В акті перевірки наголошується на порушенні позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", який у періоді, за який подавалася податкова декларація (січень 2011р.) вже втратив чинність. Пункт 200.14 ст.200 ПК України визначає порядок дій податкового органу при виявленні фактів завищення (заниження) бюджетного відшкодування та не встановлює будь-яких обов'язків для платника податків, а отже вказана норма не може бути порушена позивачем.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок па додану вартість", а саме: TOB «СУРП «Газхім»перевищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 115945грн. за звітний період 31.12.2009р.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

У судовому засіданні 30.08.2012р. у якості свідка було допитано перевіряючого - головного державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_2 Свідок зазначив, що ним під час перевірки позивача було виявлено розбіжності між контрагентами по показникам, занесеним в декларації з ПДВ згідно даних автоматизованої електронної бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА та встановлено заниження за грудень 2009р. податкових зобов'язань на 38625грн. та завищення податкового кредиту на 253,18грн., у зв'язку з чим зроблено висновок про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 776795грн. Податкове повідомлення - рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 24.04.2011р. №0000302350/0 не було вручене позивачу своєчасно у зв'язку з тим, що платник не з'являвся до ДПІ за його отриманням. Також свідок пояснив, що завищення або заниження за спірний період податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 22.04.2011р. на підставі наказу від 22.04.2011р. №492, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім»щодо взаємовідносин з постачальниками, суми податку на додану вартість по яких включено до податкового кредиту та являються складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування в січні 2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 22.04.2011р. №33/23-310/36436217 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СУРП «Газхім»код за ЄДРПОУ 36436217 щодо взаємовідносин з основним постачальником, який включено до податкового кредиту та являються складовою від'ємного значення, заявленого до відшкодування у січні 2011року».

В висновках акту перевірки зазначено, що позивачем на порушення п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. в розмірі 776795грн. В акті також встанволе6но, що спірну суму бюджетного відшкодування включено позивачем у розрахунок суми бюджетного відшкодування на рахунок платника згідно з поданою до ДПІ податковою декларацією з ПДВ за січень 2011р.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.04.2011р. №0000302350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 776795грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.200.14 ст.200 ПК України.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 та п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З пп.75.1.2 п.75.1 ст. ПК України вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Отже для проведення документальної перевірки недостатньо дослідження лише податкової декларації.

Проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, остання проводилась виключно на підставі поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. з додатками, про дослідження будь-яких інших документів в акті перевірки не значиться, будь-які документи та пояснення від позивача не вимагались.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно з поданою до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року та додатків до неї (розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви на повернення бюджетного відшкодування) ТОВ «СУПР «ГАЗХІМ»задекларував суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в розмірі 776795грн.

Вказане бюджетне відшкодування у січені 2011р. сформовано ТОВ «СУПР «Газхім»у зв'язку з виникненням у нього за результатами попереднього періоду (грудня 2010 року) від'ємного значення з ПДВ на суму 776795грн.

В акті перевірки вказано, що протягом останніх 12-ти місяців ТОВ «СУПР «Газхім»мав обсяги оподаткованих операцій у розмірі 50728957грн., що більше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування за липень, жовтень, листопад, грудень 2010р. За результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ТОВ «СУПР «Газхім»з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні документи та інші документи, яких в судовому порядку визнані недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення суб'єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

Єдиною підставою для висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 776795грн. в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок па додану вартість", а саме: TOB «СУРП «Газхім» перевищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 115945грн. за звітний період 31.12.2009р.

Однак в акті перевірки не вказано, у зв'язку з чим зроблено висновок про завищення бюджетного відшкодування за грудень 2009р. на суму 115945грн. та яким чином така обставина свідчить про завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2011р. на 776795грн., про що йдеться у висновках акту перевірки.

В підтвердження обґрунтованості віднесення суми 776795грн. до бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011р. позивачем надані первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій, що вплинули на формування цього показника, оплату товарів, та підстави формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за спірний період (договори, контракти, податкові накладні, аналізи рахунків, зворотно-сальдові відомості, витяги з виписок банку, платіжні доручення, тощо).

Згідно з п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до ст.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 та п.200.4 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно з пунктами 200.7, 200.8, 200.10, 200.11 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як зазначено в акті перевірки та в оскарженому податковому повідомленні-рішенні позивачем порушено п.200.14 ст.200 ПК України.

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже вказаною нормою закону визначено порядок дій податкового органу при виявленні фактів завищення (заниження) бюджетного відшкодування та не встановлено будь-яких обов'язків для платника податків, з огляду на що суд робить висновок про те, що вказана норма не може бути порушена платником податку та слугувати підставою для оскаржених висновків акту перевірки.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

В порушення вказаної норми, оскаржене податкове-повідомлення рішення не містить вказівки на відповідну норму податкового законодавства, у зв'язку з порушенням якої позивачем завищено бюджетне відшкодування з ПДВ, заявлене за січень 2011р.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем належним чином підтверджено формування бюджетного відшкодування з ПДВ наданими первинними документами, які взагалі не було предметом дослідження та аналізу при проведенні перевірки ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім».

Суд встановив, що в ході перевірки та під час судового розгляду відповідачем жодним чином не було підтверджено обґрунтованості розрахованої суми завищення бюджетного відшкодування.

Судом також встановлено з додатку №7 до акту перевірки, що до її проведення 20.04.2011р. ДПІ був направлений запит стосовно контрагента позивача -ТОВ «Лизинвест»до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва, проте усі висновки акту перевірки зроблені навіть за відсутності відповіді на запит, тобто за відсутності і будь-якої податкової інформації, яка згідно з положеннями п.75.1 ст.75 ПК України є додатковим до первинних документів джерелом інформації при формуванні висновків перевірки.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, встановивши завищення позивачем бюджетного відшкодування у сумі 776795грн. за січень 2011р., порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач взагалі не обґрунтував, в чому ці порушення полягають виходячи з даних бухгалтерського та податкового обліку платника податку, що перевірявся, первинних документів та податкової інформації, що є порушенням приписів Порядку №984, та п.200.14 ст.200 ПК України, який вимагає зазначення підстав вирахування суми завищення бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.3.5. 3.6. 3.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженої о наказом ДНА України від 22.12.2010 № 985 після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що в порушення наведених вище норм законодавства податкове повідомлення-рішення від 24.04.2011р. №0000302350/0 отримане позивачем отримав тільки 09.08.2011р., що не спростовано ДПІ.

На вимогу суду надати докази направлення та отримання позивачем оскарженого податкового повідомлення-рішення, представник відповідача пояснив, що такі докази у ДПІ відсутні.

Пояснення ДПІ в запереченнях на позов, які були також підтверджені показаннями свідка, суд відхиляє у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки дані про наявність відхилення ПДВ у податкових зобов'язаннях і податковому кредиті за звітний період 31.12.2009р. в акті відображені без посилання на джерело їх одержання та без пояснення їх зв'язку з сумою начебто завищеної ТОВ суми бюджетного відшкодування.

Крім того, мотивувальна частина акту та його висновки вказують на різні суми завищення бюджетного відшкодування (115945грн. та 776795грн. відповідно).

З урахуванням наведеного, суд вважає що цілковита та очевидна необґрунтованість висновку акту перевірки про завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. в розмірі 776795грн., відсутність вказівки на норми податкового законодавства, які порушив позивач, свідчать про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім»підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім» до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 24.04.2011р. №0000302350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 776795грн., прийнятого на підставі акту перевірки від 22.04.2011р. №33/23-310/36436217.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

25 жовтня 2012 року

.