Постанова

від 26.10.2012 по справі 1570/2994/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2994/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Дубовик Г.В.,

за участі:

представника позивача -Сон-Пюігреньє П.Ю. (довіреність від 24.04.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз Делюкс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо складання податкового повідомлення-рішення №000062220 від 05.04.2012 та скасування податкового повідомлення-рішення №000062220 від 05.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Круїз Делюкс»(далі по тексту ТОВ «Круїз Делюкс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо складання податкового повідомлення-рішення №000062220 від 05.04.2012 та скасування податкового повідомлення-рішення №000062220 від 05.04.2012 року. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Круїз Делюкс»з питання підтвердження взаємовідносин із ПП «Вайлід»за період лютий, березень, травень 2011 року та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»за період липень. Відповідно до акту перевірки перевіряючими ДПІ у Приморському районі м. Одеси були встановлені порушення п.1., п.2, п.3, п.6 ст. 198 Податкового кодексу України. 11.04.2012 року, ТОВ «Круїз Делюкс»отримало податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 року №000062220, яким позивачу було зменшено податок на додану вартість на загальну суму 6831,21 грн. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. При цьому, позивач зазначає, що зі змісту акту перевірки не вбачається, що наданні ТОВ «Круїз Делюкс»первинні документи не містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством, крім того факт сплати в ціни отриманих товарів за відповідними договорами з урахуванням податку на додану вартість перевіряючим в акті перевірки не заперечується. Так, позивачем було укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2011 року №1021 з ПП «ВАЙЛІД», в зв'язку з чим були виписані видаткові накладні, розрахунки за зазначеним договором проводилися у безготівковій формі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. Також між позивачем та ПП «Грузовозофф»було укладено договір купівлі-продажу, в зв'язку з чим ПП «Грузовозофф»були виписані рахунки фактура, розрахунки були здійснені у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями. При цьому, в адміністративному позові зазначено, що податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити відповідно до діючого законодавства. Таким чином, ТОВ «Круїз Делюкс», вважає твердження в акті перевірки, що операції між позивачем та ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф»є операціями без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, не відповідає дійсності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов з наведених вище підстав.

16 липня 2012 року від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов (а.с.126-133), в яких представник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Таран Н.В. просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав. Аналіз господарської діяльності позивача проведено на підставі інформаційних баз даних ДПІ АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», «АІС», «ОР», АІС «РПП», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», первинних документів, отриманих від посадових осіб позивача (картки рахю631, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні), акту ДПІ в Овідідопольському районі про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Грузовозофф», акту ДПІ в Овідіопольському районі про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вайлід». В результаті перевірки господарської діяльності ТОВ «Круїз Делюкс»було встановлено, що товариство мало господарські відносини з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф», на підтвердження яких позивачем були надані до перевірки наступні документи: видаткові накладні та платіжні доручення. При цьому відповідач в запереченнях підкреслює, що інших документів, додаткових угод, коригуючи накладних, договорів відповідального зберігання, транспортування, крім перелічених по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами та пов'язаних з транспортуванням, зберіганням до перевірки позивачем не надавалися. Також позивачем не було надано до перевірки журнал довіреностей на одержання цінностей посадовими особами «Круїз Делюкс»від ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф». Також відповідач в запереченнях посилався на лист №2865/7/23-213 від 20.02.2012 року ДПІ в Овідіопольському районі, в якому зазначено, що на підставі постанови про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження СОГ СВ ПМДПА в Одеській області від 16.01.2012 року, було проведено досудове слідство, яким встановлено, що в період 2009-2010 років ОСОБА_3 з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту грошових коштів, здійснення незаконної діяльності, організувала створення низки підприємств з ознаками фіктивності, серед яких зокрема: ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф». Також відповідачем зазначено, що від ДПІ в Овідіопольському районі було отримано акти про неможливість проведення зустрічних звірок з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф», у зв'язку з незнаходженням підприємств за місцезнаходженням, а таким чином, відповідач прийшов до висновку, що відомості заповнені у податкових накладних у графі «місцезнаходження (податкова адреса) продавця»не відповідають реальності подій. В зв'язку з чим, операції між ТОВ «Круїз Делюкс»та ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф»є операціями без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. Представник ДПІ в запереченнях вказує про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в зв'язку з включенням ТОВ «Круїз Делюкс»до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6831,21 грн. по постачальникам ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф», чим завищено податковий кредит на суму 6831,21 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Круїз Делюкс»(ідентифікаційний код 37009428) зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.03.2010 року за місцезнаходженням: 65007, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, будинок, 25, що підтверджується Свідоцтовм про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.9)

Позивача взято на податковий облік 30.03.2010 року за № 99490, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків від 30.03.2010 року №99490 (а.с.10).

Відповідно до Свідоцтва №100281517 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.11), позивач є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з акту про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Круїз Делюкс», код за ЄРПОУ 37009428 з питання підтвердження взаємовідносин із ПП «ВАЙЛІД»(код ЄДРПОУ 36955768) за період лютий, березень, травень 2011 року та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»(код ЄДРПОУ 35640933) за період липень 2011 року від 16.03.2012 року №256/22-20/37009428 (а.с.29-41), старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Сорокових О.В., на підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оформленого наказом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21.02.2012 року №491, згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, була проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз Делюкс»з питання підтвердження взаємовідносин із ПП «ВАЙЛІД»(код ЄДРПОУ 36955768) за період лютий, березень, травень 2011 року та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»(код ЄДРПОУ 35640933) за період липень 2011 року.

У висновках зазначеного вище акту перевірки від 16.03.2012 року №256/22-20/37009428 зазначені встановлені перевіркою порушення: п. 198.1, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 6831,21 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2011 року -завищено від'ємне значення 2730,70 грн.; березень 2011 року - завищено від'ємне значення 2730,70 грн.; травень 2011 року -завищено залишок від'ємного значення 649,00 грн.; липень 2011 року -завищено від'ємне значення 720,81 грн.

На підставі акта від 16.03.2012 року №256/22-20/37009428 було прийняте податкове повідомлення-рішення №000062220 від 05.04.2012 року, яким ТОВ «Круїз Делюкс», зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість у розмірі 6831,21 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем було укладено з приватним підприємством «Вайлід»договір від 01.02.2011 року №1021 (а.с.156), відповідно до якого продавець (ПП «Вайлід») зобов'язаний передати у власність покупцю (ТОВ «Круїз Делюкс») у власність товар, в кількості та асортименті, встановлених Договором, а Покупець зобов'язаний прийняти даний товар та заплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору ПП «Вайлід»виписано (оформлено): податкові накладні: № 14021 від 14.02.2011 року (а.с.53), від 04.03.2011 року №4031 (аю.с.59), від 30.05.2011 року №30051 (а.с.60); видаткові накладні: № РН-30051 від 30.05.2011 року (а.с.54), №РН-11031 від 11.03.2011 року (а.с.57).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду.

На підтвердження здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання позивачем до суду надано: платіжні доручення №121 від 02.03.2011 року, №521 від 09.06.2011 року (а.с.58), №67 від 10.02.2011 року (а.с.61).

Також судом було встановлено, що між позивачем та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»було укладено усний договір купівлі продажу, відповідно до якого ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»є продавцем товару, а ТОВ «Круїз Делюкс» є покупцем. Факт здійснення господарських операцій ТОВ «Круїз Делюкс»з ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними: від 22.07.2011 року №22074 (а.с.47), від 29.07.2011 року №29073 (а.с.52); видатковими накладними №РН-22074 від 22.07.2011 року (а.с.48), №РН-29073 від 29.07.2011 року (а.с.49); рахунками-фактура: № СФ-13071 від 13.07.2011 року (а.с.46), №СФ-15072 від 15.07.2011 року (а.с.50), платіжними дорученнями №710 від 28.07.2011 року, №680 від 21.07.2011 року (а.с.51).

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав проведення перевірки позивача та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання відповідачем листа від №2865/7/23-213 від 20.02.2012 року від ДПІ в Овідіопольському районі, в якому зазначено, що було проведено досудове слідство, яким встановлено, що в період 2009-2010 років ОСОБА_3 з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту грошових коштів, здійснення незаконної діяльності, організувала створення низки підприємств з ознаками фіктивності, серед яких зокрема: ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф». В акті перевірки також відповідач посилався на тримані від ДПІ в Овідіопольському районі акти про неможливість проведення зустрічних звірок з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф», у зв'язку з незнаходженням підприємств за місцезнаходженням. Відповідач прийшов до висновку, що відомості заповнені у податкових накладних у графі «місцезнаходження (податкова адреса) продавця»не відповідають реальності подій. В зв'язку з чим, операції між ТОВ «Круїз Делюкс» та ПП «ВАЙЛІД»та ПП «Грузовозофф»є операціями без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України , господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України , податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом України , передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу , складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом встановлено, що контрагенти позивача - ПП «Грузовозофф»та ПП «ВАЙЛІД»зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується відповідно Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість №100275218 (а.с.112) та №100273443 (а.с.114).

Крім того, на підтвердження факту використання товарів, придбаних за зазначеними вище договорами з ПП «Грузовозофф»та ПП «ВАЙЛІД», в своїй господарській діяльності, позивач надав до суду договір оренди від 01.02.2011 року (а.с.135-136), акт прийому-передачі нежилого приміщення в оренду віл 01.02.2011 року (а.с.137), договір суборенди №1-07-02-2011 (а.с.138-141), акт прийому-передачі до договору суборенди №1-07-02-2011 (а.с.142).

На думку суду, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог що скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо складання податкового повідомлення-рішення №000062220 від 05.04.2012, то суд вважає, що в зазначеній частині позовних вимог, позов не підлягає задоволенню, оскільки рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, за результатами виявлених та встановлених актом перевірки порушень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення №000062220 від 05.04.2012, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках акта перевірки від 16.03.2012 року №256/22-20/37009428, а тому, з урахуванням положень статті 11 КАС України, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №000062220 від 05.04.2012 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз Делюкс» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №000062220 від 05.04.2012.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 26 жовтня 2012 року.

Суддя Вовченко O.A.

.