Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-7039/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. № 2а-7039/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Івашків В.І.

за участю представників:

позивача - Берестецького Т.Б.,

відповідача - Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКТ»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКТ»звернулося до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС від 31.07.2012 року №0000822300 та №0000832300.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 11.07.2012 №367/22-00/37030109 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛКТ»з питань перевірки відомостей від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Драмторг», ПП «Ново-ком», ТОВ «Оріал», ПП «Промелектромонтаж»за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.», відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року №0000822300 та №0000832300, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 653 422 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 030,5 грн, та по податку на прибуток підприємств в розмірі 963 694 грн. за основним платежем застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 537,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення в якому, позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач мав господарські взаємовідносини із підприємствами: зокрема з ПП «Промелектромонтаж», у якого за даними ДПІ у Личаківському районі м. Львова, угоди з цим товариством з згідно частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності. Також зазначив, що Алчевською ОДПІ у Луганській області надіслано акт невиїзної позапланової документальної перевірки від 14.11.2011р. по ПП «Ново-Ком», згідно якого визнано нікчемність операцій по реалізації ТМЦ. Вважає, що оскільки по ПП «Ново-Ком»визнано нікчемність операцій по реалізації ТМЦ, а відтак Товариство не отримало жодних ТМЦ, і як наслідок операції були безтоварними. Податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Драмторг»сформований безпідставно у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «ЛКТ».

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні запереченням, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКТ»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.03.2010 року, та взяте на податковий облік в органах податкової служби 18.03.2010 року за № 1895, станом на 31.08.2011 року перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському районі Львівської області.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну виїзну перевірку Товариства з питань перевірки відомостей від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Драмторг», ПП «Ново-ком», ТОВ «Оріал», ПП «Промелектромонтаж»за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки №367/22-00/37030109 від 11.07.2012 (далі - акт перевірки), встановлено порушення позивачем:

- ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст.5, Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 № 283/97-ВР), занижено податок на прибуток по взаєморозрахунках з ТзОВ «Драмторг»(код за ЄДРПОУ 37398775), ПП «Ново-ком»(код за ЄДРПОУ 36917481), ТзОВ «Оріал»(код за ЄДРПОУ 36917523), ПП «Промелектромонтаж»(код за ЄДРПОУ 32703995) на суму 963 694,00грн, в т.ч. З кв. 2010 року на суму 30 147грн, за 1кв. 2011року на суму 933 547 грн.

- ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України, пп 7.4.1, пп.7.4.4 п.7. 4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.3п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97- ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 24 118,00грн. у тому числі за вересень 2010 року в сумі 24 118,00грн.; п.п. 198.1, п.п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-І, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 629 304грн. в тому числі за березень 2011 року в сумі 374 458,00грн., за квітень 2011 року в сумі 254 846,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року №0000822300 та №0000832300.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на обставини, що викладені в актах перевірки, а саме акті невиїзної документальної перевірки ПП «Промелектромонтаж», № 698/23-2/ 32703995 від 31.12.2010 року за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 року та № 187/23-2/32703995 від 22.03.2011 року за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року по прописаних нікчемних правочинах, акті від 10.02.12 №315/231- 36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ново-Ком" (код за ЄДРПОУ 36917481) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 по 30.09.2011»надісланий Алчевською ОДПІ по результатах відпрацювання нікчемного правочину.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з п.138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме : прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг : а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на склад готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на перепродажну підготовку товарів; г) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено поняття податкового кредиту. Так, податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі із придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «ЛКТ»та ПП «Промелектромонтаж»укладено договір № 1-01.10.09 від 01.09.2010 на постачання харчових складників. На виконання вказаного договору ПП «Промелектромонтаж»було виписано накладну на відвантаження товару від 01.09.2010 року № МЦВВ-00175 на суму 144 705,00грн. в тому числі ПДВ- 24 117,50грн, ароматизатори в асортименті, вагою 1 525кг.

Також був укладений договір між ТзОВ «ЛКТ»та ПП «Ново-Ком»№ 010211 від 01.02.2011 на постачання харчових складників. На виконання вказаного договору ПП «Ново-Ком»виписано податкові накладну на прихід товару від 01.02.2011 року № 751 на суму 203 779,74грн. в тому числі ПДВ- 33963,29грн, ароматизатори в асортименті, вагою 3260кг. (п"ять позицій), накладну на прихід товару № 769 від 07.02.2011 на суму 843 781,20грн. в тому числі ПДВ- 140 630,20грн., ароматизатори в асортименті, вагою 10 200кг (п"ять позицій), накладну на прихід товару від 14.02.2011 № 773 на суму 819 444,66грн. в тому числі ПДВ - 136 574,11грн., ароматизатори в асортименті, вагою 7 730кг (п'ятнадцять позицій), накладну на прихід товару від 21.02.2011 № 779 на суму 367 272,84грн. в тому числі ПДВ - 61 212,14грн., ароматизатори в асортименті, вагою 4 810кг (дванадцять позицій), накладну на прихід товару від 09.03.2011 року № 543 на суму 135 786,42грн. в тому числі ПДВ- 22 631,07грн, ароматизатори в асортименті, вагою 1430кг. (сім позицій), накладну на прихід товару від 14.03.2011 року № 548 на суму 1 137 803,44грн. в тому числі ПДВ- 189 633,91грн., ароматизатори в асортименті, вагою 6074кг. ( тридцять чотири позицій), накладну на прихід товару від 21.03.2011 року № 559 на суму 973 156,34грн. в тому числі ПДВ- 162 192,72грн., ароматизатори в асортименті, вагою 6703кг. (двадцять три позицій).

Між позивачем та ТзОВ «Драмторг»укладено договір №2040411 від 04.04.2011 року на постачання харчових складників відповідно до специфікацій. На підтвердження даної господарської операції позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, товаро-транспортні накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з долучених видаткових накладних, податкових накладних, специфікацій, платіжних доручень, ТзОВ «ЛКТ»придбало товар у ПП «Промелектромонтаж», ПП «Ново-ком», ТОВ «Драмторг»та в подальшому реалізувало покупцям ТОВ «ЛКТ»: ЗАТ «Оболонь», ЗАТ «АВК», ПАТ «Волиньхолдинг», ТзОВ «Фактор», ТзОВ «Снек Експорт», ТзОВ «Вітмарк»що підтверджується долученими документами про реалізацію (копіями договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей). Відтак, вказані документи підтверджують використання позивачем придбаних у контрагента ПП «Промелектромонтаж», ПП «Ново-ком», ТОВ «Драмторг»товарів у його господарській діяльності.

Представником позивача в судовому засіданні було подано постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі за №2а-11361/11/12/70 від 11 січня 2012 р., яка набрала законної сили і з якої випливає, що висновки викладенні Алчевською ОДПІ в Луганській області в акті від 14.11.2011р. №1811/321- 36917481 складеного ПП «Ново-Ком»є протиправними. Також було подано ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у цій справі, якою було залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі за №2а-11361/11/12/70 від 11 січня 2012 р.

Також було долучено постанову Львівського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, яким було визнано анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «ЛКТ»як незаконне, а також документи, які підтверджують відновлення дії свідоцтва.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся, були надані податкові накладні, які не мали недоліків та прядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Відтак, дані обставини спростовують заперечення органу державної податкової служби, оскільки норми ПК України не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, видаткових накладних) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з купівлі харчових складників (ароматизаторів), на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та включення валових витрат, відповідачем не спростована.

Окрім того, суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочину з тих підстав, що згідно ст.61 Конституції України, позивач не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагента, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання товару Товариством у вищезазначених контрагентів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 2204,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС від 31.07.2012 року №0000822300 та №0000832300.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »( ЄДРПОУ 37030109) 2204,00 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2012 р.

Суддя Кухар Н.А.