Постанова

від 16.10.2012 по справі 6094/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2012 р. № 2-а- 6094/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Дочірнього підприємства "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Дочірнє підприємство "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 10.01.2012 року №0000012900.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 23.12.2011 року № 2407/23-304/34470942 про завищення податкового кредиту за січень 2011 року та лютий 2011 року по господарським операціям з ПП «Євробуд Грант», ПП «Сапсан», та вважає винесене на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення №0000012900 від 10.01.2012 року - незаконним.

Позивач вказує, що правовідносини між ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" та ПП «Євробуд Грант», ПП «Сапсан» цілком законні, підтверджується договорами, довідками про вартість виконаних робіт, розрахунком загально виробничих витрат, актами виконаних робіт, видатковими накладними, повідомленням про переуступку боргу, податковими накладними, ліцензією та іншими документами, що були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Всі здійснені платежі підтверджуються банківськими виписками. Доводи, викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" та його контрагентами: ПП «Євробуд Грант», ПП «Сапсан» є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, окрім того є неправомірними. На думку позивача, законодавством чітко визначено поняття нікчемності правочину та вказано ознаки, лише за повної наявності яких, правочин може бути визнаний нікчемним. Підтвердженням правомірності взаємовідносин між ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" та ПП «Сапсан» є також ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-12305/11/2070, якою залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду. За таких підстав, позивач просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення, стверджуючи, що воно винесене на підставі акту перевірки з хибними висновками податкового органу.

Представник позивача прибув у судове засідання по справі та склав на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 10.10.2012 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Харкова, на належного відповідача - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач - Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що на підставі направлення № 1057 від 12.12.2011 року та наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 09.12.2011 року №1330, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, була проведена документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ДП "Харківспецналадка Колективного підприємства "Харківспецсервіс" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках з відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ПП "Євробуд Грант", ПП "Сапсан" у періоді з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року. Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" мало взаємовідносини з ПП «Євробуд Грант» та ПП «Сапсан», а саме: на підставі укладених договорів отримувало будівельно-монтажні роботи, послуги зі збору даних для проектування та обмірочні роботи. Посилаючись на дані бази Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та акти перевірок ДПІ встановлено: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ПП "Євробуд Грант" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Євробуд Грант" з постачальниками та покупцями у січні 2011 року. Окрім того, підприємством позивача під час перевірки не надано доказів про використання отриманих послуг у господарській діяльності. За таких підстав, Західна МДПІ м. Харкова ХО ДПС вважає доводи позову необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Дочірнє підприємство "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 34470942, місцезнаходження: вул. Полтавский шлях, буд. 50, м. Харків, 61052.

З 26.09.2006 року за №253 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на 23.12.2011 року перебував на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення №1057 від 12.12.2011 року та наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 09.12.2011 року №1330, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби І рангу - Готвянським Олексієм Вікторовичем, згідно з пп.20.1.4, п.20.1, ст.20, пп.78.1.1, п.78.1, ст.78, м.82.2, ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) проведена документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства „ХАРКІВСПЕЦНАЛАДКА" Колективного підприємства ХАРКІВСПЕЦСЕРВІС" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням в податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ПП "Євробуд Грант" та ПП „Сапсан" у періоді з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

Результати вказаної позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства оформлені актом від 23.12.2011 року №2407/23-304/34470942 (т.1.а.с.10-32).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено ряд порушень, допущених позивачем - ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" при здійсненні господарської діяльності, а саме: п.44.1 ст.44, ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 96.322 грн., у т.ч. за січень 2011 року на суму 27.598 грн. та за лютий 2011 року на суму 68.724 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 10.01.2012 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0000012900, яким ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 96.323,00 грн., з яких 96.322 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1.а.с.9).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс", мав господарські взаємовідносини з підприємствами ПП "Євробуд Грант" та ПП „Сапсан".

Так, ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс"-(замовник) доручає, а ПП "Євробуд Грант" та ПП „Сапсан"-(підрядники), зобов'язуються виконати будівельно-монтажні роботи, про що укладені договори від 13.01.2011 року №22 (т.1.а.с.104), від 13.01.2011 року №23 (т.1.а.с.111), від 13.01.2011 року №24 (т.1.а.с.118), від 13.01.2011 року №25 (т.1.а.с.125), від 14.01.2011 №28 (т.1.а.с.144), від 14.01.2011 року №31 (т.1.а.с.151), від 18.01.2011 року №36 (т.1.а.с.158), від 18.01.2011 року №37 (т.1.а.с.165), від 18.01.2011 року 338 (т.1.а.с.172), від 19.01.2011 року №39 (т.1.а.с.179), 19.01.2011 року №40 (т.1.а.с.186), від 19.01.2011 року №41 (т.1.а.с.193), від 19.01.2011 року №43 (т.1.а.с.204), від 20.01.2011 року 346 (т.1.а.с.215), від 21.01.2011 року №48, від 21.01.2011 року №49 (т.1.а.с.235), від 21.01.2011 року №51 (т.2.а.с.1), від 21.01.2011 року №53 (т.2.а.с.8).

Укладення та виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, виписаними підрядниками - ПП "Євробуд Грант" та ПП „Сапсан" на адресу замовника- ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" від 31.01.2011 року №310125 на суму з ПДВ 32.593,00 грн., від 31.01.2011 року №310126 на суму з ПДВ 32.796,00 грн., від 31.01.2011 року №310127 на суму з ПДВ 33.408,00 грн., від 31.01.2011 року №310128 на суму з ПДВ 34.925,00 грн., від 31.01.2011 №310129 на суму з ПДВ 31.864,80 (т.1.а.с.133-137), від 02.02.2011 року №13 на суму з ПДВ 29.729,00 грн., від 03.02.2011 року №19 на суму з ПДВ 31.062,00 грн., від 10.02.2011 року №54 на суму з ПДВ 33.432,00 грн., від 10.02.2011 року №55 на суму з ПДВ 31.169,00 грн., від 11.02.2011 року №62 на суму з ПДВ 25.214,00 грн., від 14.02.2011 року №74 на суму 24.558,00 грн., від 14.02.2011 року №75 на суму з ПДВ 27.178,00 грн., від 15.02.2011 року №83 на суму з ПДВ 29.118,00 грн., від 17.02.2011 року №88 на суму з ПДВ 30.024,00 грн., від 21.02.2011 року №97 на суму з ПДВ 33.312,00 грн., від 23.03.2011 року №112 на суму з ПДВ 29.808,00 грн., від 23.02.2011 року №113 на суму з ПДВ 30.102,00 грн., від 24.02.2011 року №139 на суму з ПДВ 27.077,00 грн., від 25.02.2011 року №149 на суму з ПДВ 30.558,00 грн. (т.2.а.с.51).

Виконання сторонами укладених договорів також підтверджується локальним кошторисом на суму 24.324 грн. (т.1.а.с.105), на суму 24.519 грн. (т.1.а.с.112), на суму 24.548 грн. (т.1.а.с.119), на суму 25.923 грн. (т.1.а.с.126-127), на суму 22.232 грн. (т.1.а.с.145), на суму 23.191 грн. (т.1.а.с.152), на суму 24.527 грн. (т.1.а.с.159), на суму 22.104 грн. (т.1.а.с.166), на суму 18.283 грн. (т.1.а.с.173), на суму 20.091 грн. (т.1.а.с.180), на суму 17.882 грн. (т.1.а.с.187), на суму 18.830 грн. (т.2.а.с.2), на суму 22.157 грн. (т.2.а.с.9-10), договірною ціною на суму 32.953 грн. (т.1.а.с.106), на суму 32.796 грн. (т.1.а.с.113), на суму 33.408 грн. (т.1.а.с.120), на суму 34.925 грн. (т.1.а.с.128), на суму 29.729 грн. (т.1.а.с.146), на суму 31.062 грн. (т.1.а.с.153), на суму 33.432 грн. (т.1.а.с.160), на суму 31.169 (т.1.а.с.167), на суму 25.214 грн. (т.1.а.с.174), на суму 27.178 грн. (т.1.а.с.181), на суму 24.558 грн. (т.1.а.с.188), на суму з ПДВ 29.118,00 грн. (т.1.а.с.194-195), на суму з ПДВ 30.024,00 грн. (т.1.а.с.205-206), на суму з ПДВ 33.312,00 грн. (т.1.а.с.216-217), на суму з ПДВ 29.808,00 грн. (т.1.а.с.226-227), на суму з ПДВ 30.102,00 грн. (т.1.а.с.246-247), на суму 27.077 грн. (т.2.а.с.3), на суму 30.558 грн. (т.2.а.с.11), протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт на суму з ПДВ 32.593 грн. (т.1.а.с.107), на суму з ПДВ 32.796 грн. (т.1.а.с.114), на суму з ПДВ 33.408 грн. (т.1.а.с.121), на суму з ПДВ 34.925 грн. (т.1.а.с.129), на суму з ПДВ 29.729 грн. (т.1.а.с.147), на суму з ПДВ 31.062 грн. (т.1.а.с.154), на суму з ПДВ 33.432 грн. (т.1.а.с.161), на суму з ПДВ 31.169 грн., на суму з ПДВ 25.214 грн. (т.1.а.с.175), на суму з ПДВ 27.178 грн. (т.1.а.с.182), на суму з ПДВ 24.558 грн. (т.1.а.с.189), на суму з ПДВ 27.077 грн. (т.2.а.с.4), на суму з ПДВ 30.558 грн. (т.2.а.с.12), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року від 31.01.2011 року на суму з ПДВ 32.593,00 грн. (т.1.а.с.108), на суму з ПДВ 32796,00 грн. (т.1.а.с.115), на суму з ПДВ 33.408,00 грн. (т.1.а.с.122), на суму з ПДВ 34.925,00 грн. (т.1.а.с.130), за лютий 2011 року від 02.02.2011 року на суму з ПДВ 29.729 грн. (т.1.а.с.148), від 03.02.2011 року на суму з ПДВ 31.062 грн. (т.1.а.с.155), від 10.02.2011 року на суму з ПДВ 33.432 грн. (т.1.а.с.162), на суму з ПДВ 31.169,00 грн. (т.1.а.с.169), від 11.02.2011 року на суму з ПДВ 25.214,00 грн. (т.1.а.с.176), від 14.02.2011 року на суму з ПДВ 27.178,00 грн. (т.1.а.с.183), на суму з ПДВ 24.558,00 грн. (т.1.а.с.190), від 15.02.2011 року на суму з ПДВ 29.118,00 грн. (т.1.а.с.198), від 17.02.2011 року на суму з ПДВ 30.024,00 грн. (т.1.а.с.209), від 21.02.2011 року на суму з ПДВ 33.312,00 грн. (т.1.а.с.220), від 23.02.2011 року на суму з ПДВ 29.808,00 грн. (т.1.а.с.230), на суму з ПДВ 30.102,00 грн. (т.1.а.с.249а), від 24.02.2011 року на суму з ПДВ 27077,00 грн. (т.1.а.с.5), від 25.02.2011 року на суму з ПДВ 30558,00 грн. (т.2.а.с.13), актами сдачі-приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року на суму 32.593,00 грн. (т.1.а.с.109-110), на суму 32.796 грн. (т.1.а.с.116-117), на суму 33.408 грн. (т.1.а.с.123-124), на суму 34.925 грн. (т.1.а.с.131-132), за лютий на суму 29.729 грн. (т.1.а.с.149-150), на суму 31.062 грн. (т.1.а.с.156-157), на суму 33.432 грн. (т.1.а.с.163-164), від 10.02.2011 року на суму 31.169 грн. (т.1.а.с.170-171), на суму 25.214 грн. (т.1.а.с.177-178), від 14.02.2011 року на суму 27.178,00 грн. (т.1.а.с.184-185), на суму 24.558 грн. (т.1.а.с.191-192), від 15.02.2011 року на суму 29.118,00 грн. (т.1.а.с.199-201), від 17.02.2011 року на суму 30.024,00 грн. (т.1.а.с.210-212), від 21.02.2011 року на суму 33.312,00 грн. (т.1.а.с.221-222), від 23.02.2011 року на суму з ПДВ 29.808,00 грн. (т.1.а.с.231-232), на суму з ПДВ 30.102,00 грн. (т.1.а.с.249б-249г), від 24.02.2011 року на суму 27.077 грн. (т.2.а.с.6-7), від 25.02.2011 року на суму 30558 грн. (т.2.а.с.14-15), відомістю ресурсів за лютий 2011 року (т.1.а.с.196, 202, 207, 213, 218, 223, 233, 248, 249д), розрахунками за лютий 2011 року (т.1.а.с.197, 203, 208, 214, 219, 224, 234, 249, 250).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать виписки по рахунку (т.2.а.с.16-27).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан" були зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

За таких підстав суд вважає, що висновок Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо нікчемності правочинів, укладених між ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" та його контрагентами: ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан", відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними правочинами, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, та перевіривши викладені в цьому акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій, неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку є акти податкових інспекцій, а саме:

- акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.04.2011 року №1243/23-3/14070180 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Євробуд Грант», з питань правильності визначення податку на додану вартість за період 01.01.2011 року - 31.01.2011 року (т.1.а.с.65-67);

- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19.08.2011 року №3762/2305/31092608 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сапсан», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року (т.1.а.с.69-88).

Разом з тим, відповідно до ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару, робіт, послуг, підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" та п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, податкових накладних, а також інших документів) вбачається, що господарські операції між ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" та його контрагентами ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан", а також правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 96.322 грн., у т.ч. за січень 2011 року на суму 27.598 грн., за лютий 2011 року на суму 68.724 грн. не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 10.01.2012 року №0000012900.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.