Рішення

від 24.10.2012 по справі 5004/1269/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1269/12

за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства «Діва», м. Луцьк

про стягнення 2 223,32 грн. заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрук І.В., юрисконсульт, довіреність №5916/08 від 24.10.2012р.

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Діва»про стягнення 2 223,32 грн., в тому числі 1299,63 грн. основного боргу, який виник в результаті невиконання зобов'язань на підставі договору на надання послуг з централізованого постачання гарячої води та про розрахунки за тепловіддачу транзитних стояків централізованої системи опалення №2-35 від 22.12.2008 р., 849,21 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару (за період з 01.10.2011р. по 06.07.2012р.), 36,63 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2010р. по 29.02.2012р., 37,85 грн. трьох відсотків річних за період з 01.09.2010р. по 30.06.2012р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.10.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ПП «Діва»не направило, хоч вчасно та належним чином було повідомлене про час та місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (п.19 Листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Згідно п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника ПП «Діва»не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2008 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Приватним підприємством «Діва»було укладено договір на надання послуг з централізованого постачання гарячої води та про розрахунки за тепловіддачу транзитних стояків централізованої системи опалення №2-35 (а.с.8).

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного надання відповідачу послуг по теплопостачанню.

На виконання умов вказаного договору державним комунальним підприємством "Луцьктепло" у період з вересня місяця 2010 року по травень місяць 2012 року включно надавались ПП «Діва»послуги по теплопостачанню (приміщення по вул. Ш. Руставелі, 9 у м. Луцьку).

У зазначений період відповідачу надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 1399,63 грн.

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг з централізованого постачання гарячої води та про розрахунки за тепловіддачу транзитних стояків централізованої системи опалення №2-35 від 22.12.2008р., рахунками за надані послуги з теплопостачання у період з вересня місяця 2010 року по травень місяць 2012 року включно (а.с.8, 10-22).

Згідно п.п. 3.1-3.3 договору №2-35 від 22.12.2008р. оплата за надані послуги з теплопостачання повинна була здійснюватись споживачем (відповідачем) по діючих тарифах згідно з показами приладів обліку шляхом проведення передоплати в розмірі стовідсоткової передоплати за послуги по теплопостачанню на підставі розрахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди №2-35 від 22.12.2008р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих останнім послуг з теплопостачання (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг не оплатив в повному обсязі.

У зв'язку з викладеним у ПП «Діва»виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 1299,63 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений договір на надання послуг з централізованого постачання гарячої води та про розрахунки за тепловіддачу транзитних стояків централізованої системи опалення №2-35 від 22.12.2008р. державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Приватним підприємством «Діва»за своєю природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на надання послуг з централізованого постачання гарячої води та про розрахунки за тепловіддачу транзитних стояків централізованої системи опалення №2-35 від 22.12.2008р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг по теплопостачанню, отримання останніх Приватним підприємством «Діва»та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 1299,63 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 36,63 грн. суми інфляційних втрат за період з 01.09.2010р. по 29.02.2012р., а також 37,85 грн. трьох відсотків річних за період з 01.09.2010р. по 30.06.2012р. (а.с. 9).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В даному випадку пунктом 4.1 договору №2-35 від 22.12.2008р. сторонами визначено, що при порушенні строку оплати наданих та спожитих послуг по теплопостачанню споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Отже, сторони у п. 4.1 договору №2-35 від 22.12.2008р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.4 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати послуг по теплопостачанню, наданих в період з вересня місяця 2010 року по травень місяць 2012 року включно не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи наведене, з відповідача за порушення строку оплати, встановленого п. 3.3. договору №2-35 від 22.12.2008р., відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" підлягає до стягнення пеня в розмірі 849,21 грн. за період з 01.10.2011р. по 06.07.2012р.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Приватного підприємства «Діва».

Керуючись ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст.ст. 144, 173, 174, 193, 230, 231, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Діва»(м. Луцьк, вул. Шота Руставелі, 9, код ЄДРПОУ 13365128) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 1299,63 грн. основної заборгованості, 849,21 грн. пені, 37,85 грн. 3 % річних, 36,63 грн. інфляційних втрат, всього 2223,32 грн., а також 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 24.10.2012р.