Рішення

від 19.06.2012 по справі 5011-72/6274-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6274-2012 19.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " РАБЕН Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТО ЕЛІТ ПРОЕКТСЕРВІС"

про стягнення 16 119,25 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Тринєєв Д.Д.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТО ЕЛІТ ПРОЕКТСЕРВІС" про стягнення 16 119,25 грн., з яких: 9 700,00 грн. вартість основного боргу, 1 940,00 грн. штрафу у розмірі 20% від суми основного боргу та 4 479,25 грн. штрафу за наднормовий простій автомобіля. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору №К446/2011-110 від 17.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Проте, суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, однак відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 11.04.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю " РАБЕН Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТО ЕЛІТ ПРОЕКТСЕРВІС" укладено договір № К446/2011-110, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги пов'язані з перевезенням, а відповідач зобов'язується оплачувати надані позивачем послуги.

Згідно п. 1.2. договору відповідач оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці-договорі, в суму доручення включено витрати позивача на виконання доручення відповідача і винагорода позивача.

Відповідно до п. 2.6. договору рахунок-фактура на оплату, який виписується позивачем і надається відповідачеві після надання послуг. Підтвердження факту надання послуг є відмітка вантажоодержувача на СМR в отриманні вантажу. По факту надання транспортно-експедиційних послуг сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору.

У п. 3.1.5 договору зазначено, що відповідач зобов'язується оплачувати послуги позивача в обсязі та на умовах відповідно до договору та заявки.

Згідно п. 3.1.7. договору відповідач зобов'язується організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш ніж за: 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України чи країн СНД та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території європейських держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано пізніше ніж за 36 годин по початку таких на території України або країн СНД або 12 годин до початку таких на території європейських держав). Вище наведені строки вважаються нормативним простоєм і є складовою транспортного процесу.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником по безготівковому рахунку на розрахунковий рахунок позивача, який вказано в рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.4. договору акт виконаних послуг повинен бути підписаний відповідачем та повернутий позивачеві протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень відповідача, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у відповідача немає зауважень.

Згідно п. 5.3.2. договору у разі перевищення строку вказаного у пункті 3.1.7. Договору, відповідач сплачує штраф за понаднормовий простій автомобіля на завантаження/розвантаженні/прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів (у тому числі несвоєчасного або неправильного оформлення відповідачем попереднього повідомлення/декларації) у розмірі еквівалентному 100 євро за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано раніше ніж за 36 годин до початку таких на території України чи країн СНД, або у випадку, якщо автомобіль було подано раніше, ніж за 12 годин до початку вихідних або святкових днів на території європейських держав.

Пунктом 5.3.7. договору встановлено, що за порушення відповідачем термінів оплати послуг, він сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 30 календарних днів позивач додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за користування цими коштами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем була укладена заявка №135-110-0979, згідно якої позивач надав транспортно-експедиційні послуги у міжнародному сполученні, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною (CMR) № 001 з відтиском печатки Голд Дьюти та підписом працівника вантажовідправника, а також відтиск ом печатки вантажоодержувача та підписом його працівника (копії - в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором № К446/2011-110 від 17.10.2011 р. та виставленого рахунку-фактури №КІ-0007992 від 28.10.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 9 700,00 грн. грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 940,00 грн. штрафу у розмірі 20% від суми основного боргу та 4 479, 25 грн. штрафу за наднормовий простій автомобіля.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору К446/2011-110 від 17.10.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання п. 2.6. договору виставив та направив відповідачеві рахунок-фактуру №КІ-0007992 від 28.10.2011 р. на суму 9 700,00 грн., акт надання послуг № КІ-0007992 від 28.10.2011 р., податкову накладну №8539 від 28.10.2011 р., однак, акт надання послуг № КІ-0007992 від 28.10.2011 р. відповідач не підписав та станом день прийняття рішення по справі позивачеві не повернув.

Крім того, жодних зауважень від відповідача не надходило, тому враховуючи п. 4.4. договору, вказані вище акти вважаються затвердженими та такими, відносно яких у відповідача немає зауважень.

Однак станом на час вирішення спору відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 9 700,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.01.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1201-049 від 23.01.2012 р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком №8479 від 24.01.2012 р. з проханням сплатити борг у сумі 15 773,79 грн. протягом семи днів.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів місцевої кореспонденції, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»відповідач вважається таким, що отримав претензію 26.01.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання на 02.02.2012 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором № К446/2011-110 від 17.10.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № К446/2011-110 від 17.10.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 9 700,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1 940,00 грн. штрафу у розмірі 20% від суми основного боргу та 4 479, 25 грн. штрафу за наднормовий простій автомобіля, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивач просить стягнути штраф за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, однак фактично заявлена сума є пенею, враховуючи, що штраф та пеня є різновидами неустойки, то суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення 400,19 грн. штрафу, розрахованого за відповідний період прострочення з 02.02.2012 р. по 10.05.2012 р., у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та за період не більше 6 місяців.

Щодо стягнення 4 479, 25 грн. штрафу за наднормовий простій автомобіля, то суд задовольняє зазначену вимогу, оскільки сторони у договорі № К446/2011-110 від 17.10.2011 р. погодили штрафні санкції за наднормовий простій, останній продовжувався 4 дні з 25.10.2011 р. по 28.10.2011 р., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " РАБЕН Україна" підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " РАБЕН Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТО ЕЛІТ ПРОЕКТСЕРВІС" (04080, м. Київ, вул. Фрундзе, буд. 20-22, код 35781002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " РАБЕН Україна" (02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 9, код 32306522) 9 700 (дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 400 (чотириста) грн. 19 коп. штрафу, 4 479,25 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 25 коп. -штрафу за простій та 1 455,75 грн. судового збору

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяБондарчук В.В.

Дата підписання рішення: 21.06.2012р.