Рішення

від 21.08.2012 по справі 5011-72/7385-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/7385-2012 21.08.12

За позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Солідарність"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Київська гуманітарна академія»

про відшкодування шкоди 11 075,48 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Солідарність" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(далі-відповідач) про стягнення 11 075,48 грн., з яких: 10 986,53 грн. витрат страхового відшкодування, пов'язаних з відновлювальним ремонтом, 32,96 грн. інфляційних збитків, 55,99 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1387-6-р від 13.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.06.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому визнає позов на суму 10 586,53 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 р. залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Київська гуманітарна академія».

У дане судове засідання учасники судового процесу не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Проте, суд відзначає, що сторони були повідомлені про час та місце розгляду даної судової справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та заявою відповідача про приєднання документів, в якій останній зазначив фактичну дату засідання.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання учасників судового процесу не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2010 р. між Приватним акціонерним товариством страхова компанія "Солідарність" та Нестеренко Тетяною Петрівною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1387-6-Р, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -«Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 10.09.2011 р. на з'їзді з мосту Патона на Набережне шосе, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО, під керуванням Сідун Марини Михайлівни та автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА 9596 ЕС, що належить Приватному акціонерному товариству «Київська гуманітарна академія»під керуванням Омельченка Михайла Олександровича.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Солідарність" автомобіль «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО.

У відповідності до постанови Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2011 р. Омельченка Михайла Олександровича визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 10.09.2011 р. на з'їзді з мосту Патона на Набережне шосе, в м. Києві за участю автомобілів «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО та автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА 9596 ЕС.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №17/10 від 12.10.2011 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО склала 10 586,53 грн.

13.10.2011 р. позивачем було складено страховий акт № 1172/1387-6-Р, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 13 509,52 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 509,52 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 283 від 13.10.2011 р. (копія -у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Солідарність" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний номер АА 9596 ЕС застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" за полісом № АА/2151481, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА 9596 ЕС визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу у розмірі 10 986,53 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 32,96 грн. інфляційних та 55,99 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент створення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Приватного акціонерного товариства «Київська гуманітарна академія», за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА 9596 ЕС була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" за полісом № АА/2151481.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку -пошкодженням Омельченком М.О. автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО, що належить Нестеренко Т.П. у відповідача виник обов?язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО у розмірі 13 509,52 грн., було сплачено позивачем на підставі договору страхування.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО, у позивача виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду у розмірі її вини, тобто, у даному випадку -до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

02.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 13/03-12ю від 29.02.2012 р. про виплату 10 986,53 грн., яка отримана ним 06.03.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою зворотної вимоги до відповідача.

Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах від 06.12.2011 р. у справі № 23/279, від 06.12.2011 р. у справі № 16/335, від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11.

За таких умов, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу виник саме з 06.03.2012 р. та починаючи з 12.03.2012 р. відбулось порушення відповідачем свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування , під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що розмір матеріального збитку, завданого автомобілю «Daewoo Matiz», державний номер АІ 7015 АО, становить 10 586,53 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди № 17/10 від 12.10.2011 р., складеним СПД Вілько О.Г. (свідоцтво № 3633 від 11.06.2005 р.), а тому вимога позивача про стягнення 10 986,53 грн. страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню та обмежується сумою, встановленою звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги позивача та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 10 586,53 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 32,96 грн. інфляційних та 55,99 грн. 3 % річних суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних та встановив, що останній проведений невірно, оскільки позивач неправильно визначив суму простроченого грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, розмір інфляційних становить 31,76 грн., а 3 % річних становить 53,99 грн., які розраховано за період з 14.03.2012 р. по 14.05.2012 р., та підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Солідарність" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Солідарність" (04655, м. Київ, вул. Вербова, 24, код - 31521281) 10 586 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 53 коп. страхового відшкодування, 31 (тридцять одна) грн. 76 коп. інфляційних, 53 (п'ятдесят три) грн. 99 коп. 3 % річних та 1550 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн. 91 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.08.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.