Рішення

від 24.07.2012 по справі 5011-72/8298-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/8298-2012 24.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства" Київенерго"

до Комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури " Київська мала опера"

про стягнення 143 204,22 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Цурко Н.О.

від відповідача: Чупира-Сергієнко О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури "Київська мала опера" (далі- відповідач) про стягнення 131 595,97 грн. - боргу, пені - 6 639,16 грн., 2 863,64 грн. - інфляційної складової боргу, 2 105,45 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110626 від 28.10.2005 р. (далі-договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав позов та надав гарантій лист про зобов'язання сплатити борг у 4 кварталі 2012 р.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним закладом Театрально-видовищний заклад культури "Київська мала опера" було укладено договір № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачеві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012 р.

У п. 2.2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно п.п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 р.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення по справі.

Згідно п. 2 додатку №4 до договору № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р. відповідач до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна.

Відповідно до п. 5 додатку №4 до договору № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р. відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ.

Пунктом 7 додатку №4 до договору № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р. встановлено, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.12.2010 р. по 01.04.2012 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 226 874,04 грн., у свою чергу, відповідач за спожиту енергію розрахувався частково у сумі 95 278,07 грн., у зв'язку з чим у Комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури "Київська мала опера" станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 131 595,97 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.12.2010 р. по 01.04.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 226 874,04 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 95 278,07 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 131 595,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р. встановлено обов'язок відповідача до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту за період з 01.12.2010 р. по 01.04.2012 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.12.2010 р. по 01.04.2012 р. у розмірі 131 595,97 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню сумою 6 639,16 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.06.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з урахуванням облікової ставки Національного банку України, а тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 6 639,16 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.06.2012 р. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 863,64 грн. інфляційних за період з 01.12.2010 р. по 01.07.2011 р. та з 01.09.2011 р. по 01.05.2012 р., 3 % річних сумою 2 105,45 грн. за період з 01.12.2010 р. до 01.06.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1110626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.2005 р. за період з 01.12.2010 р. по 01.06.2012 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні в сумі 2 863,64 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 105,45 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури "Київська мала опера" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 33643801), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основний борг у розмірі 131 595 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 97 коп., пеню сумою 6 639 (шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 16 коп., інфляційні нарахування у розмірі 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 64 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 105 (дві тисячі сто п'ять) грн. 45 коп., та 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 08 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 26.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.