Рішення

від 26.07.2012 по справі 5011-72/8406-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/8406-2012 26.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

про стягнення 46 222,63 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Вороненко Р.М.

від відповідача: Маньо В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (далі-відповідач) про стягнення 38 727,07 грн. пені, 7 495,56 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної оплати виконаних робіт згідно договору № AB09USE1115 від 01.01.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про витребування доказів у позивача, в якому просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп": - докази надсилання позивачем відповідачеві повідомлення про врегулювання спору; - витребувати оригінал та завірену копію ліцензії на здійснення будівельної діяльності; - докази надсилання позивачем відповідачеві рахунку-фактури; - докази, які підтверджують, що позивач виконував роботи в період дії договору; - здійснити і надати уточнений розрахунок пені.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак у поданому клопотанні відповідач не зазначив, обставини, що перешкоджають наданню витребуваних доказів, обставини, які може підтвердити цей доказ, а тому суд відмовляє відповідачеві у задоволенні подано клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 10.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 26.07.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав заперечення по суті, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та пояснив, що прострочення по оплаті робіт, прийнятих згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, не було, оскільки позивач надав відповідачу рахунки-фактури на відповідні суми після 31.05.2011 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" укладено договір № AB09USE1115, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за завданням відповідача виконувати у відповідності до замовлення, проектної документації, встановлених чинним законодавством України норм та правил будівельні роботи на об'єкті, визначеному у відповідному замовлені та здати їх відповідачу в установлені цим договором строки, а відповідач зобов'язується приймати належним чином виконані роботи та оплачувати їх.

Відповідно до п. 5.1.3. договору відповідач зобов'язаний приймати та оплачувати належним чином виконані роботи.

Згідно п. 10.2. договору передача закінчених робіт позивачем і приймання їх відповідачем оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт та, якщо таке передбачене відповідними нормативними актами для певного виду робіт, відповідними формами тощо.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що оплата 100% вартості робіт по відповідному замовленню здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт, отримання відповідачем відповідного рахунку-фактури та виконання позивачем інших обов'язків, передбачених договором, якщо інше не передбачене відповідним замовленням.

Згідно п. 13.7. договору у випадку прострочення оплати за цим договором позивач на вимогу відповідача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, але не більше ніж 10 % від вартості відповідного замовлення.

Відповідно до п.14.1. договору, договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі роботи передбачені договором, що підтверджується актами виконаних робіт №043/11 та №044/11 від 31.05.2011 р. на загальну суму 1 085 666,59 грн.

Однак відповідач за виконані роботи розрахувався лише 22.09.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо вчасної оплати виконаних робіт згідно договору № AB09USE1115 від 01.01.2010 р., у зв'язку з чим за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 38 727,07 грн. пені та 7 495,56 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №AB09USE1115 від 01.01.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач, на виконання умов договору фактично виконав всі передбачені роботи на загальну суму 1 085 666,59 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 043/11 та № 044/11 від 31.05.2011 р. (копії у матеріалах справи).

Однак відповідач за виконані роботи розрахувався лише 22.09.2011 р., чим порушив взяті на себе грошові зобов'язання.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що акти виконаних робіт були підписані 31.05.2011 р., а тому враховуючи п.11.1. договору, відповідач визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 01.07.2011 р. по 21.09.2011 р., так як, саме 22.09.2011 р. позивачем проведено повний розрахунок за виконані роботи з позивачем, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № AB09USE1115 від 01.01.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних та встановив, що позивач не вірно визначив період прострочення виконання грошового зобов'язання, помилково нарахувавши штрафні санкції на день проведення оплати відповідачем.

За розрахунком суду, сума пені становить 38 266,03 грн., а сума 3 % річних становить 7 406,33 грн., розрахованих з моменту виникнення прострочення оплати за період з 01.07.2011 р. по 21.09.2011 р.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 38 266,03 грн. пені та 7 406,33 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літ. А, код ЄДРПОУ - 22859846) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп" (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 18, код -33390279) 38 266 (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 03 коп. пені, 7 406 (сім тисяч чотириста шість) грн. 33 коп. 3 % річних та 1 590 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто) грн. 34 коп. судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.