Рішення

від 17.10.2012 по справі 5011-51/12030-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/12030-2012 17.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНХ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнер"

про стягнення 3879428,77 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Яцюта Т.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення основної суми боргу у розмірі 3 850 000 грн., 3% річних в сумі 29 428,77 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №260312/1 від 26.03.12р., укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

01.10.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 17.10.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

У судовому засіданні 17.10.12 р. позивач подав суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 3 947 225,77 грн. Подану заяву позивач обґрунтовує значною сумою боргу, а також вірогідністю того, що відповідач не сплатить зазначену суму боргу у разі задоволення позову.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БНХ Україна»про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 сформульована позиція Вищого господарського суду України та зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (втому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "БНХ Україна»не надано жодного доказу, який би свідчив про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Тож, враховуючи вищевикладені обставини суд не вбачає необхідності застосування заходу до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог, не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 49-А, офіс 91, та, крім того, ухвала суду від 31.08.212р. отримана представником відповідача, що підтверджується його підписом на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнер»укладено договір поставки № 26031/1, за умовами якого відповідач зобов'язався на умовах даного договору у встановлені строки поставити, а позивач -оплатити товар, найменування, ціна та кількість якого визначаються в додатках до договору.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язаний передати (поставити) у власність позивача у встановлений вищевказаним договором строк товар, найменування (асортимент), ціна та кількість якого визначаються в додатках до договору , а позивач зобов'язується прийняти товар у свою власність і сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна на кожну партію товару є договірною і узгоджується сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору загальна вартість товару договору складає суму вартості усіх партій товару, що поставляється за цим договором на підставі відповідних додатків.

Договір, відповідно до п. 3.1. набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що дострокове розірвання цього договору можливе лише за погодженням обох сторін.

Відповідно до п.4.1. договору поставка кожної партії товару здійснюється у відповідності із Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, редакція 2010 р.: на умовах FCA -склад, який зазначається у відповідному додатку на поставку партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до договору.

Згідно з п.4.2. поставка кожної партії товару здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання сторонами додатку на поставку відповідної партії товару.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання додатку на поставку відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, якщо інше не передбачено в додатках до договору.

За змістом п. 7.2. договору в разі порушення постачальником строків передачі (поставки) товару, останній повертає покупцю отримані кошти в повному обсязі протягом 3 (трьох ) банківських днів з дати закінчення строку на поставку.

Додатком №1 до договору поставки №260312/1 від 26.03.2012 р. сторони затвердили кількість, асортимент та ціну товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату за товар на рахунок відповідача на суму 3 850 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками №170 від 29.03.2012 р. та №171 від 30.03.2012 р.

Однак всупереч зобов'язань по поставці товару, взятих на себе відповідачем відповідно до договору останній не здійснив поставку товару позивачу в обумовлені договором строки (п. 4.2 договору).

14.06.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»направило на адресу відповідача претензією вих. №864 від 12.06.2012 р. про повернення грошових коштів, сплачених позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнер».

Однак, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, вказана претензія не була задоволена відповідачем та була повернута позивачу через закінчення терміну зберігання поштовою установою.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»направило на адресу відповідача претензію вих. №1230 від 10.08.2012 р. про повернення грошових коштів сплачених позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнер»у строк до 20.08.2012р.

17.08.2012 р. на адресу позивача надійшла відповідь на претензію, в якій зазначається, що відповідач не отримував від позивача інформації про направлення транспорту для отримання товару відповідно до додатку №1 від 26.03.2012 р. до договору та на умовах FCA-склад продавця, а тому з причин того,що товар мав обмежений термін реалізації, а його зберігання вимагало додаткових витрат -товар було реалізовано іншим покупцям.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару в обумовлені строки та повернення грошових коштів, передбачене п. 7.2 договору, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнер» виникла заборгованість у розмірі 3 850 000, 00 грн. перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо поставки товару в обумовлені договором строки або повернення грошових коштів в порядку п. 7.2 договору не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 3 850 000,00 грн., а відповідач наведені позивачем обставин не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 3 850 000,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 29 428 77, грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % річних.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що останнім допущено помилку у методиці розрахунку 3 % річних.

Згідно з розрахунку суду розмір 3% річних за період з 31.05.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 28.08.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 28 479,45 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 3 850 000, 00 грн. -основного боргу та 28 479,45 грн. -3% річних.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тягне за собою повернення надмірно сплачених сум судового збору.

Тож, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 1740,000 судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнер" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 49-А, офіс 91 код ЄДРПОУ 37079453), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 35 код ЄДРПОУ 32305906) заборгованість у розмірі 3 850 000,00 (три мільйони вісімсот п'ятдесят тисяч грн. 00 коп. ) грн., 3 % річних у розмірі 28 479,45 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. сорок п'ять коп. ) грн., та 64 364,00 (шістдесят чотири тисячі триста шістдесят чотири грн. 00 коп.) грн. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 35 код ЄДРПОУ 32305906) з Державного бюджету України 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 00 коп. судового збору,

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.