Рішення

від 23.10.2012 по справі 5009/3579/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 6/80/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.12 Справа № 5009/3579/12

м. Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Білоцерківмаз" (09107, м. Біла Церква Київської області, бульвар 1-го Травна, буд. 13)

До Приватного підприємства "Спецметал-Агро" (69000, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 77; адреса за договором : 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21-К)

про стягнення 71 513 грн. 36 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Заворотній А.А. -дов. № 05/1559 від 28.11.2011р.

Від відповідача : не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Білоцерківмаз" (м. Біла Церква Київської області) до Приватного підприємства "Спецметал-Агро" (м. Запоріжжя; м. Дніпропетровськ) про стягнення 71 513 грн. 36 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по договору поставки № 10/09/10-01 від 10.09.2010 року в сумі 50 607 грн. 98 коп., пеню в сумі 3 750 грн. 66 коп., штраф в сумі 12 652 грн., 3 % річних в сумі 1 871 грн. 80 коп., інфляційні витрати в сумі 759 грн. 12 коп. та проценти за користування чужими грошовими коштами у вигляді 3 % річних в сумі 1 871 грн. 80 коп.

В матеріалах справи знаходиться Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 14738513 від 24.09.2012 року, в якому вказано, що Приватне підприємство „Спецметал-Агро" знаходиться за адресою: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 77.

Позовна заява з додатками позивачем та ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.09.2012 року були надіслані відповідачу саме за цією адресою.

Також, ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.09.2012 року була надіслана відповідачу на адресу, що вказана у спірному договорі, а саме: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21-К.

Крім того, в Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 14738513 від 24.09.2012 року зазначено засновків підприємства, зокрема Куліш М.О., адресою якого зазначено: 49021, м. Дніпропетровськ, вул. Осетинська. буд. 7.

Супровідним листом від 12.10.2012 року за № 5009/3579/12 копія ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.09.2012 року була надсадна на адресу засновника.

Однак, ухвала суду про порушення провадження у справі, яка була надіслана відповідачу за адресою: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 77, була повернута суду поштовим відділенням з відміткою: "за зазначеною адресою не значиться".

Ухвала суду про порушення провадження у справі та поштове повідомлення, які були надіслані відповідачу на адресу: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21-К, не повертались до господарського суду станом на день розгляду справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.09.2012 року була отримана засновником Куліш М.О., про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 11085865 від 12.10.2012р.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою ( повідомленою суду позивачем в позові, та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п ., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання .

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали про порушення провадження у справі має місце відмітка про відправлення необхідної кількості примірників цієї ухвали сторонам по справі, що підтверджується вихідним реєстраційним номером № 09-11а/13071 від 24.09.2012 року на зворотній стороні останнього аркушу оригіналу ухвали.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані .

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав :

10.09.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 10/09/10-01 (надалі -договір).

За умовами п. 1.1 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання передати позивачу металопрокат (надалі - товар) в асортименті, кількості та за ціною, зазначених в специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору, а позивач зобов'язався оплатити товар та прийняти його на умовах даного договору та додатків до нього.

Пунктом 5.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати здійснення позивачем 100 % передоплати вартості кожної партії товару, що підлягає поставці.

В п. 5.3 договору вказано, що датою поставки є дата виписки видаткової накладної на товар, зазначений у накладній.

Сторони передбачили в п. 15.1 договору, що він вступає в силу з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

15.12.2010 року сторони уклали додаткову угоду до договору, якою внесли зміни до п. 15.1 договору, і виклали його в наступній редакції: „Договір діє з моменту підписання сторонами і до 31.12.2011 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами договірних зобов'язань".

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти 26.10.2010 року в сумі 50 446 грн. 52 коп., 11.11.2010 року в сумі 36 876 грн. 02 коп., 21.12.2010 року в сумі 38 456 грн. 42 коп., 08.04.2011 року в сумі 89 7423 грн. 55 коп., 29.04.2011 року в сумі 20 000 грн. та 12.05.2011 року в сумі 39 710 грн. 99 коп., на загальну суму 275 232 грн. 50 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (ар. с. 24-29).

Відповідач на виконання умов договорі здійснив поставку позивачу товару 25.10.2010 року на суму 50 446 грн. 52 коп., 29.04.2011 року на суму 140 686 грн. 50 коп. та 17.06.2011 року на суму 33 941 грн. 50 коп., всього на загальну суму 224 624 грн. 52 коп., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними РН-0000107 від 25.10.2010р., № РН-0000038 від 29.04.2011р. та № РН-0000080 від 17.06.2011р. (ар. с. 21-23).

Товар на суму 50 607 грн. 98 коп. не був поставлений відповідачем позивачу.

Суду не було надано доказів поставки відповідачем товару позивачу по спірному договору на суму передплати 50 607 грн. 98 коп.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, перерахував відповідачу грошові кошти за поставку товару.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, товар на суму 50 607 грн. 98 коп. позивачу не поставив.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/1073 від 17.08.2012р. та з претензією № 05/1087 від 27.08.2012 року щодо повернення суми сплаченої попередньої оплати.

Претензії та докази їх направлення відповідачу залучені до матеріалів справи (ар. с. 30-35).

Оскільки договором не передбачений строк повернення передплати, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму передплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто по 03.09.2012р. включно .

Доказів повернення грошових коштів в сумі 50 607 грн. 98 коп., на час розгляду справи в суді, відповідач суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу (передплати) в сумі 50 607 грн. 98 коп. є обґрунтованими.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Згідно з п. 12.2 договору, у випадку порушення відповідачем строків поставки товару , відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленої в строк партії товару, за кожен день прострочення.

В ст. 627 ЦК України зазначено, що, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення поставки товару в сумі 3 750 грн. 66 коп. за період з 26.02.2012р. по 23.08.2012р ., від суми 50 607 грн. 98 коп.

Але, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, фактично від суми 10 896 грн. 99 коп. (різниця між 50 607 грн. 98коп. -39 740 грн. 95 коп.) пеня підлягає стягненню за період з 07.05.2011р . (оскільки товар повинен бути поставлений по 06.05.2011р. включно) по 16.06.2011р . ( оскільки 17.06.2011р. товар вже був поставлений) ; від суми 39 710 грн. 99 коп. пеня підлягає стягненню за період з 18.05.2011р. (оскільки товар повинен бути поставлений по 17.05.2011р. включно) по 16.06.2011р . ( оскільки 17.06.2011р. товар вже був поставлений).

З вищевикладеного вбачається, що позивач нарахував відповідачу пеню після закінчення шести місяців, тобто с порушенням частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України.

За таких підстав, позивачу слід відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені сумі 3 750 грн. 66 коп. за період з 26.02.2012р. по 23.08.2012р .

За умовами п. 12.4 договору, у випадку порушення відповідачем строків поставки товару згідно з п. 5.2 договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25 % від вартості партії товару, що підлягає поставці.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 25 % від суми непоставленого товару - 50 607 грн. 98 коп., який становить 12 652 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вищевикладеного вбачається, що інфляція та 3% річних підлягають оплаті за прострочення виконання лише грошового зобов'язання .

Позивач просить стягнути з відповідача інфляцію за період з червня 2011 року по серпень 2012р. року в сумі 759 грн. 12 коп.

Як вже вказувалось вище, оскільки договором не передбачений строк повернення передплати, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму передплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто по 03.09.2012р. включно .

За таких підстав, інфляція та 3% річних можуть бути нараховані лише з 04.09.2012р.

Але, відповідно до Листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, в а в середньому за місяць.

Враховуючи все вищевикладене, інфляційні витрати підлягають нарахуванню лише з вересня 2012р.

За таких підстав, позивач безпідставно нарахував інфляційні витрати за період з червня 2011р. по серпень 2012р ., а тому позивачу слід відмовити в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 759 грн. 12 коп. за період з червня 2011р. по серпень 2012р. сумі 759 грн. 12 коп.

В частині стягнення з відповідача 3 % річних за 450 днів в сумі 1 871 грн. 80 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами у вигляді 3% річних за 450 днів в сумі 1 871 грн. 80 коп. позов слід залишити без розгляду в зв'язку з наступним:

Ухвалою від 24.09.2012р. суд зобов'язав позивача письмово зазначити точний період (дні, місяці, роки), за який нараховані суми 3 % річних, та відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Позивач ухвалу від 24.09.2012р. не виконав, письмово не зазначив точний період (дні, місяці, роки), за який нараховані суми 3 % річних, та відсотки за користування чужими грошовими коштами, поважні причини не виконання ухвали суду не вказав , доказів поважності причин не надав.

В судовому засіданні представник позивача також не вказав точний період (дні, місяці, роки), за який нараховані суми 3 % річних, та відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Як вже зазначалось вище, 3% річних можуть бути нараховані лише з 04.09.2012р., відповідно до ст. 590 ЦК України.

Суд не може з розрахунку суми позову встановити правильно або ні нарахував позивач відповідачу 3 % річних та проценті за користування чужими грошовими коштами у вигляді 3% річних , оскільки позивач в розрахунку зазначає лише за яку кількість днів він їх нарахував, а саме : за 450 днів . З 04.09.2012р. не може бути 450 днів.

Не зазначення точного періоду (дні, місяці, роки), за який нараховані суми 3 % річних, та відсотки за користування чужими грошовими коштами, не дозволяє суду розглянути зазначені вимоги позивача.

Відповідно до пункту 5 статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору .

Не надання витребуваних судом документів не дозволяє розглянути спір по суті.

По наявним в матеріалах справи документам розглянути спір не можна.

За таких обставин , позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1 871 грн. 80 коп. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 871 грн. 80 коп., слід залишити без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку .

Судовий збір в сумі 1 423 грн. 60 коп. покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, п. 5 ст. 81, ст. ст.75, 82 -85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково Стягнути з Приватного підприємства „Спецметал-Агро" (69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 77; код ЄДРПОУ 36906841; р/р № 26009010073687 в ПАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства „Білоцерківмаз" (09107, м. Біла Церква Київської області, бульвар 1-го Травня, буд. 13; код ЄДРПОУ 31907458; р/р № 26000020022393 в ПАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) основний борг в сумі 50 607 грн. 98 коп., штраф в сумі 12 652 грн., судовий збір в сумі 1 423 грн. 60 коп. Надати наказ.

Позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1 871 грн. 80 коп. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 871 грн. 80 коп. залишити без розгляду.

В іншої частині позову відмовити.

Повне рішення складено: 23.10.2012р.

Суддя Л.С. Місюра