Рішення

від 23.10.2012 по справі 5011-5/12599-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12599-2012 23.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила світла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерготрейд»

про стягнення 42 617,23 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Краснов І.В. за довіреністю № 30/08 від 30.08.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сила світла»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерготрейд»(далі -відповідач) про стягнення 42 617,23 грн., в тому числі 41 325,17 грн. основного боргу, 1 076,72 грн. пені, 215,34 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору поставки № 14 від 04.01.2012 р., позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/12599-2012, розгляд справи призначено на 02.10.2012 р.

В судовому засіданні 02.10.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі, на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/12599-2012 від 17.09.2012 р. подано додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/12599-2012 від 17.09.2012 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.10 2012 р.

Представником позивача в судовому засіданні 23.10.2012 р. позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 23.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 р. між відповідачем (покупцем) та позивачем (постачальником) було укладено Договір поставки № 14, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.01.2012 р.) оплата товару здійснюється покупцем з відстроченням платежу терміном до 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 11.1. Договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012 р. включно. У випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань, обумовлених Договором, він діє до повного виконання сторонами таких зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 43 103,06 грн., на підставі наступних накладних: № 00000001648 від 10.05.2012 р., № 0000001700 від 15.05.2012 р., № 0000001701 від 15.05.2012 р., № 0000001774 від 18.05.2012 р., № 0000001865 від 25.05.2012 р., № 0000001973 від 30.05.2012 р., № 0000001974 від 30.05.2012 р., № 0000002120 від 07.06.2012 р., № 0000002183 від 12.06.2012 р., № 0000002184 від 12.06.2012 р., № 0000002281 від 15.06.2012 р., № 0000002481 від 02.07.2012 р.

Сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків з 01.12.2011 р. по 27.07.2012 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 41 325,17 грн., з урахуванням часткової оплати відповідачем товару на суму 1 777,89 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до останнього з Претензією № 121 від 27.07.2012 р.

Листом № 95-120806 від 06.08.2012 р. відповідач повідомив позивача, що сплатить заборгованість у розмірі 41 325,17 грн. після погашення позивачем заборгованості у розмірі 8 630,53 грн.

Оскільки відповідачем не було здійснено розрахунку з позивачем, він вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, п. 3.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.01.2012 р.) сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем з відстроченням платежу терміном до 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 6.2.4. Договору сторони визначили, що у випадку прострочення покупцем оплати переданого (поставленого Товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 076,72 грн., розрахунок якої є невірним, з огляду на те, що позивач використовував наступну формулу для її розрахунку: сума боргу*кількість днів прострочення*2*7,50 %/365 днів, проте, ним не враховано, що в 2012 році 366 днів.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно перерахував пеню та встановив, що її розмір має становити 1 056,84 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 215,34 грн. 3 % річних, розрахунок яких також є невірним, оскільки в силу вірного розрахунку їх розмір становить 211,37 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерготрейд»(03168, м. Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19, код ЄДРПОУ 34964314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила світла»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 11, код ЄДРПОУ 36755979) 41 325 (сорок одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 17 коп. основного боргу, 1 056 (одну тисячу п'ятдесят шість) грн. 84 коп. пені, 211 (двісті одинадцять) грн. 37 коп. 3 % річних та 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2012 р.

Суддя В.С. Ломака