Рішення

від 18.09.2012 по справі 0811/1018/2012

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0811/1018/2012

Номер провадження №2/0811/258/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р.

м. Кам'янка-Дніпровська

Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

У складі головуючого судді Яковлєвої М.С.

при секретарі Гайванюк М.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»№ 11 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором,

зустрічним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»про визнання договору кредиту безгрошовим, стягнення зайво сплаченої грошової суми, стягнення безпідставно набутої грошової суми,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії ЗОКС «Довіра»філії № 11, 26.03.2012 року звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказує, що 29.12.2006 року відповідач ОСОБА_1 вступила в члени Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра», при цьому отримала членську книжку з особовим рахунком, на яку сплатила вступний внесок 10 грн. та членський внесок 20 грн. 07.08.2009 року відповідач ОСОБА_1 звернулась в кредитний комітет кредитної спілки з проханням одержання кредиту, після чого особисто заповнила та подала заяву-анкету на отримання кредиту, та отримала кредит в розмірі 9400 грн. відповідно до кредитного договору № 749 від 07.08.2009 року, строком на 12 місяців, тобто до 07.08.2010 року. З метою забезпечення повернення кредиту, 07.08.2009 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра»був укладений договір поруки № 749. Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручителі поручаються перед спілкою за виконання умов кредитного договору № 749 від 07.08.2009 року по забезпеченню своєчасного і повного повернення кредиту і процентів позичальником. На даний час відповідач ОСОБА_1 отриману суму кредиту не сплатила а встановлені договором відсотки за користування кредитом сплатила частково у сумі 2350 грн, остання сплата відбулась 07.06.2010 року. Поручителі також не виконали зобов'язання належним чином, в установлені строки суму заборгованості не повернули. Станом на 20.03.2012 року основна заборгованість -неповернена сума кредиту склала 9400 грн., не сплачені проценти за користування кредитом згідно вищевказаного кредитного договору складають 6674 грн; проценти за користування кредитом згідно п. 5.2 кредитного договору складають 5517, 80 грн. загальна сума заборгованості складає 21591,80 грн. Просять розірвати кредитний договір № 749 від 07 серпня 2009 року, укладений між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра»та ОСОБА_1. Стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором № 749 від 07 серпня 2009 року з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в розмірі 21591,80 грн, а також судовий збір 215,92 грн.

В свою чергу 03.04.2012 року відповідач-позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»про визнання договору кредиту безгрошовим, стягнення зайво сплаченої грошової суми, стягнення безпідставно набутої грошової суми. В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог вказує, що 29.12.2006 року вона вступила у члени КС «Довіра». 01.10.2008 року вона звернулася до КС «Довіра»з проханням надати їй кредит у сумі 2 900 грн. Між нею та КС «Довіра»було укладено кредитний договір №570 від 10.01.2008року, строком на 12 місяців. 10.01.2008 року нею на виконання даного договору було внесено у якості пайового внеску до каси КС «Довіра»580 грн., також 11.01.2008 року з метою збільшення пайового внеску нею було внесено у якості пайового внеску до каси КС «Довіра»160 грн., таким чином, для отримання кредиту за даним договором вона внесла до КС «Довіра»у якості пайового внеску суму коштів у розмірі 928 грн. 94 коп. 10.01.2008 року вона внесла до каси спілки в рахунок погашення тіла кредиту суму грошей у розмірі 1 754 грн. та проценти за користування кредитом у розмірі 72,98 грн. У липні 2008 року вона вирішила достроково погасити кредит. На погашення суми кредиту нею було сплачено 740 грн. 06.06.2008 року між ОСОБА_1 та КС «Довіра»було укладено інший кредитний договір № 634. 07.08.2009 року вона підписала якийсь папір, як потім пізніше виявилось, що то був третій кредитний догові за яким вона взяла кредит на суму 9 400 грн. Однак ніякі гроші за даним договором вона не отримувала. У вересні 2010 року КС «Довіра»ініціювала судові процеси з приводу стягнення з неї сум боргу та розірвання кредитного договору. Зазначена цивільна справа була залишена без розгляду. Вважає даний договір безгрошовим. Просить визнати дії КС «Довіра», які мають прояв у введенні її в оману та безпідставному заволодінні її грошовими коштами -противоправними. Стягнути з КС «Довіра»на її користь суму грошей у розмірі 9 592 грн., як суму зайво сплаченої нею суми грошей. Визнати кредитний договір № 749 від 07.08.2009 року безгрошовим. Стягнути з КС «Довіра»на її користь 2050 грн. як суму, яка була стягнута з неї безпідставно на підставі договору № 749 від 07.08.2009року, який є безгрошовим. Стягнути з КС «Довіра»на її користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді.

В судовому засіданні представники позивача-відповідача Кам'янсько-Дніпровської філії № 11 ЗОКС «Довіра»ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 позовні вимоги за первісним позовом підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, в обґрунтування яких зазначають, що 07.08.2009 року ОСОБА_1, як член кредитної спілки отримала кредит в розмірі 9400 грн на 12 місяців відповідно до укладеного кредитного договору № 749. Факт отримання грошей відповідачем підтверджують видатковим касовим ордером № 233. Також були укладені договори поруки з поручителями, яким неодноразово повідомлялося про невиконання зобов'язань відповідачкою ОСОБА_1 шляхом надіслання вимог про сплату заборгованості. Крім того в своїх запереченнях на зустрічний позов ОСОБА_1 наголошують на тому, що справа яка розглядалась Кам'янсько-Дніпровським судом та 14.09.2010 року була залишена без розгляду лише з підстав того, що позивачем тоді була Кам'янсько-Дніпровська філія КС «Довіри», яка не могла бути позивачем так як не є юридичною особою. Крім того розгляд вищевказаної справи вважають підтвердженням того, що відповідачі знали про існування кредитного договору, але все одно ігнорували виплати по ньому. Щодо нарахування процентів, нарахованих по п. 5.2 договору кредиту, які відповідач-позивач вважає неустойкою, зазначають що відсутні обставини для їх зменшення оскільки ОСОБА_1 не виплатила жодного разу тіло кредиту, на протязі всього часу з моменту отримання кредиту мала стабільну заробітну платню. Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову відповідача-позивача ОСОБА_1 просять відмовити.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та її представник за дорученням ОСОБА_8 вимоги КС Довіра за первісним позовом визнали в частково. Просять задовольнити позов КС Довіра лише в частині розірвання кредитного договору, в задоволенні інших позовних вимог просять відмовити. Свої зустрічні позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на адресу суду надішли заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги ЗОКС «Довіра» не визнають, просять відмовити в задоволенні позову.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, суду, що в минулому він займав посаду директора Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра». ОСОБА_1 неодноразово користувалась послугами КС «Довіра»з 2006 р. по 2009 рік. 07.08.2009 року між нею та КС «Довіра»було укладено кредитний договір № 749, який вона особисто підписала, та отримала кредит в сумі 9400 грн. При цьому їй було роз'яснено кредитні умови, умови розрахунку та спрямування пайових внесків. Крім того за останнім кредитним договором вона сплачувала частково сплачувала проценти за користування.

Дослідивши матеріали справи за первісним позовом, вислухавши пояснення сторін, свідка, суд приходить до наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під проценти.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 цього Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов'язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Згідно зі ст. 130 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що позивач по справі Запорізька обласна кредитна спілка „ДовіраВ» це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних внесків членів кредитної спілки. Майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки. Однією із обов'язкових умов набуття членства в кредитній спілці є сплата вступного та обов'язкового пайового внесків ( а.с.14-20: п. 2.1; 18.1; 14.2 Статуту).

Відповідно до Ліцензії АВ №319262 від 16.05.2007 року та Ліцензії АВ№ 534817 від 04.11.2010 року ЗОКС „ДовіраВ» займається наданням фінансових послуг, а саме: по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки; з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів)членів кредитної спілки на депозитні рахунки (а.с.83-84).

29.12.2006 року відповідачем-позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про вступ до ОСОБА_10 спілки та ознайомлено з основними положеннями Статуту кредитної спілки, керівними і робочими документами спілки вона ознайомлена і зобов'язалася їх виконувати, що підтверджується її підписом на заяві про вступ до КС «Довіра» (а.с.85)

Судом встановлено, що між сторонами Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та відповідачем ОСОБА_1 згідно заяви-анкети на отримання кредиту було укладено кредитний договір № 749, від 07.08.2009 року, згідно якого спілка надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит у розмірі 9400 грн. строком на 12 місяців, а позичальник повертає кредит протягом зазначеного в договорі строку і сплачує 3% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту. Повернення основної суми кредиту здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами у відповідності з графіком погашення. До надання кредиту Позичальник зобов'язаний накопичити на своєму рахунку у Спілці у вигляді пайового внеску суму в розмірі 25% від суми потрібного йому кредиту, яка знаходиться на його рахунку до повного повернення кредиту і сплати належних процентів (п.2.1 Договору). Спілка самостійно визначає порядок погашення заборгованості (кредиту, процентів за користування, підвищених процентів (п2.4 Договору). При запізненні строків обов'язкової щомісячної сплати процентів за кредит Позичальник сплачує подвійні проценти за кожен місяць запізнення по сплаті. При запізненні повернення основної суми кредиту в строк, передбачений договором, Позичальник сплачує підвищену процентну ставку в розмірі 0,1% від залишку неповерненого кредиту за кожен день запізнення (п.5.1; 5.2 Договору). (а.с. 9, 9 зворот).

На виконання умов кредитного договору 07.08.2009 року відповідачу-позивачу ОСОБА_1 було видано 9400 грн., що підтверджується її підписом на видатковому касовому ордері (а.с.6). Крім того даний факт підтверджено нею у судовому засіданні.

В цей же день відповідачем-позивачем ОСОБА_1, як членом кредитної спілки відповідно до вимог Статуту, та п. 2.1 ОСОБА_10 договору внесено 2350 грн. обов'язкового пайового внеску. (а.с.57)

На погашення заборгованості за кредитним договором позичальником сплачено 2350 грн, а саме 07.08.2009 року - 18 грн, 07.08.2009 року - 282 грн, 26.10.2009 року - 800 грн., 15.03.2010 року - 850 грн, 07.06.2010 року - 400 грн (а.с.7)

Інших платежів боржником здійснено не було.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 749 від 07.08.2009 року, заборгованість за кредитом ОСОБА_1 складає 9400 грн. яка на думку суду підлягає стягнення з боржника в повному обсязі.

В зв'язку з невиконанням свої зобов'язань за кредитним договором на адресу відповідача-позивача ОСОБА_1, КС «Довіра»20.05.2011 року було направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, отже стосовно нарахованих процентів згідно вищевказаного кредитного договору вбачається наступне:

Згідно розрахунку заборгованості крім основної заборгованості у сумі 9400 грн, нараховані також і проценти у розмірі 12191 грн., з урахуванням виплачених боржником ОСОБА_1 сум, які на думку суду правомірно віднесені кредитною спілкою в рахунок погашення процентів за користування кредитом у відповідності до вимог п.1.1, 2.4, 5.3 кредитного договору та ст. 534 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, боржник ОСОБА_1 повинна сплатити кредитній спілці з урахуванням раніше сплачених відсотків 3% щомісяця на суму залишку кредиту за весь час користування кредитними коштами 38 місяців, тобто за період з 07.08.2009 року по 16.03.2012 року (час звернення до суду), що складає 9024 грн. ОСОБА_1 сплачено 2350 грн., а отже загальна сума нарахованих відсотків складає 6674 грн. За неповернення основної суми боргу 07.08.2009 року по 16.03.2012 року позичальнику нараховані додатково по 0,1% на всю суму залишку кредиту, що складає 5517,80 грн.

Але на думку суду, такий порядок нарахування відсотків за користування кредитом суперечить засадам цивільного законодавства, зокрема приписам ст. 627 ЦК України щодо дотримання вимог розумності та справедливості при укладенні договору, а тому з ним не можна погодитись.

Відповідно до ст.ст.536, 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Способи забезпечення виконання грошового зобов'язання і відповідальність сторін за порушення виконання грошового зобов'язання передбачені ст.ст. 546-625 ЦК України. Вказані норми права не містять такого виду відповідальності боржника як сплата подвійних відсотків і додаткових відсотків за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що умовами договору сторони узгодили за кожен місяць користування кредитом позичальник має сплатити 3% від суми не повернутого кредиту, з позичальника на користь кредитної спілки за 21 місяць користування кредитними коштами з урахуванням раніше сплачених коштів підлягає стягненню 6674 грн.

Нараховані кредитною спілкою 5517 грн. у відповідності з п.5.1; 5.2 Договору підвищена процентна ставка за запізнення повернення основної суми кредиту в строк передбачений кредитним договором, а саме по 0,1% від залишку суми неповерненого кредиту за кожен день запізнення виконання грошового зобов'язання за своєю правовою природою є неустойкою, розмір якої, на думку суду, з урахуванням матеріального стану ОСОБА_1, відповідно до ст. 551 ч.3 ЦК України може бути зменшений до 1132 грн.

Дана обставина про те, що сторони у договорі даний вид неустойки назвали «сплатою підвищеної процентної ставки від залишку суми неповернутого кредиту»на правових наслідках позначитися не може.

Таким чином, з позичальника на користь кредитної спілки підлягає стягненню 9400 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6674 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом і 1132 грн. неустойки за порушення умов кредитного договору, а всього 17206 грн.

Також в забезпечення вищевказаного кредитного договору між ОСОБА_10 спілкою «Довіра»та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 749 від 07.08.2009 року, згідно якого у разі невиконання позичальником умов кредитного договору поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитною спілкою що і позичальник. Пунктом 3 даного договору сторони передбачили, що він діє до повного повернення суми по кредиту і сплати належних процентів (а.с.10).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Із зазначеного договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, внаслідок чого суд вважає, що умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Спілкою або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (п. 3) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Відповідно до даної норми права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не зазначено.

Строк виконання основного зобов'язання у кредитному договорі чітко визначений строк повернення кредиту встановлено до 07 серпня 2010 року (п. 1 Договору).

КС «Довіра»20.05.2011 року були направлені вимоги також і поручителям ОСОБА_3 та ОСОБА_4Ф.(а.с. 12,13). Дані вимоги були направлені відповідачам поштою, також позивачем надані квитанції про оплату поштової кореспонденції, але підтверджень щодо отримання даних вимог поручителями ОСОБА_10 спілкою не надано

В даному випадку КС «Довіра»звернулася до суду у березні 2012 року, після закінчення передбаченого ч. 4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, а тому дія договору поруки на момент пред'явлення позову вважається припиненою, і підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вбачається.

У своєму зустрічному позові відповідач - позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 стверджують, що кредитний договір № 749 від 07.08.2009 року є безгрошовим, однак як вбачається з матеріалів справи, відповідачу-позивачу ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 9400 грн. та підписано нею особисто видатковий касовий ордер про отримання вищезазначеної суми (а.с. 6) та кредитний договір № 749 від 07.08.2009 року на якому також знаходиться її підпис (а.с. 9, 10 зворот). При цьому на протязі всього часу з 2009 року відповідачем-позивачем цей договір оскаржено не було, питання про визнання недійсності її підпису нею також не ставилось. Крім того у судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_1 підтвердила, що підпис на кредитному договорі № 749 та на видатковому касовому ордері від 07.08.2009 р. належить їй.

До того ж в матеріалах справи мається копія заяви-анкети на отримання кредиту на якій відповідач-позивач ОСОБА_1 в день підписання договору 07.08.2009 р. поставила свій підпис (а.с. 8).

Також 07.08.2009 року в забезпечення кредитного договору № 749 укладеного КС «Довіра»з ОСОБА_1 були укладені договори поруки з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які ними не оскаржувались у встановленому порядку (а.с. 10);

В підтвердження своїх заперечень на первісний позов та свого зустрічного позову, відповідач-позивач ОСОБА_1 вказує, що цивільна справа № 2-195/10 за 2010 рік за позовом КС «Довіра»про стягнення заборгованості була залишена за заявою представника, який на той час представляв інтереси позивача, з підстав того, що нібито договір є безгрошовий. Цей факт спростовується поясненнями допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9, який зазначив, що позов поданий у 2010 році був залишений лише з підстав того, що на момент подачі позову 16.08.2010 року Кам'янсько-Дніпровська філія Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»не мала статусу юридичної особи, а також аналогічними поясненнями представників позивача-відповідача КС «Довіра»наданими ними у судовому засіданні, та видатковим касовим ордером згідно якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 9400 грн. Невизнання кредитного договору відповідачем-позивачем ОСОБА_1 також спростовується матеріалами цивільної справи 2-1295/10 за 2010 рік за позовом Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, оглянутої та дослідженої під час судового засідання.

Крім того відповідач-позивач ОСОБА_1 зазначає, що 07.08.2009 року в КС «Довіра»їй підсунули на підпис кредитний договір на суму 9400 грн., внаслідок чого, обманним шляхом її змусили підписати даний договір. Підписуючи даний договір вона не розуміла, що це новий договір, і тому не виплачувала за ним заборгованість, також зазначає що два роки після цього її ніхто не турбував з приводу цього договору. Однак як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-позивачем ОСОБА_1 сплачувались проценти за кредитним договором № 749, що підтверджується відповідними квитанціями, а саме: від 07.06.2010 року у сумі 400 грн., від 15.03.2010 року у сумі 850 грн., від 26.10.2009 року на суму 800 грн. (а.с. 43)

Наданий позивачем-відповідачем КС «Довіра» витяг з журналу касових операцій за 07.08.2009 року теж підтверджує, видаток на користь ОСОБА_1 у сумі 9400 грн. та 2250 грн., та надходження від ОСОБА_1 на користь КС «Довіра»коштів на загальну суму 11650 грн. що підтверджує той факт, що нею були отримані кошти за кредитним договором № 749 від 07.08.2009 року та сплачено кошти на погашення заборгованості за раніше укладеними договорами кредиту (а.с. 67).

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України. Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Відповідно до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК України, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України). Надані ж відповідачем-позивачем ОСОБА_1 та її представником докази на думку суду не є належними та допустимими.

Вимоги ст. 525 ЦК України передбачають, що одностороння відмова відповідача від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 233 ЦК України та роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги відповідача-позивача ОСОБА_1 про визнання договору кредиту безгрошовим, стягнення зайво сплаченої грошової суми, стягнення безпідставно набутої грошової суми, задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до ст. ст. 57-60 ЦПК України нею не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що кредитний договір № 749 від 07.08.2009 року є безгрошовим та укладений під впливом обману.

Оскільки підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним не встановлено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування їй завданої шкоди та безпідставно набутих сум, а також витрат понесених нею у зв'язку з розглядом справи.

Протягом розгляду справи позивачами-відповідачами було надано суду заяви про стягнення судових витрат з відповідачів, що підтверджується відповідними заявами КС «Довіра»на загальну суму 4769,02 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи доручення виданого ОСОБА_11, яка проживає та зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 с. В Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, на представництво інтересів ОСОБА_10 спілки «Довіра», їй було надано повноваження на представництво законних прав та інтересів кредитної спілки в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції з усіма правами, наданими сторонами відповідними процесуальними законами, в т.ч. підписувати та подавати позовні заяви, апеляційні скарги, касаційні скарги, уточнені позовні заяви та інші заяви в судові органи. При цьому в даних заявах зазначено, що явка представників пов'язана з витратами, оскільки вони проживають та працюють в головному офісі кредитної спілки в м. Запоріжжя, і тому кредитна спілка вимушена була направляти їх у відрядження.

З огляду на це, суд вважає, що ОСОБА_11 є повноважним представником позивача-відповідача, обмежень повноважень на здійснення певних процесуальних дій відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України не має, а залучення інших осіб-представників є правом позивача-відповідача, а не обов'язком.

Згідно заяви представника відповідача-позивача ОСОБА_8 від 12.06.2012 року розгляд справи було відкладено, причини неявки були визнані судом поважними, тому на думку суду заява КС «Довіра»про стягнення витрат пов'язаних з явкою до суду від 13.06.2012 року на суму 355,32 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до заяви представника відповідача-позивача ОСОБА_8 від 22.06.2012 року розгляд справи було відкладено, причини неявки були визнані судом поважними оскільки вона з 13.06.2012 року знаходилась на лікарняному (а.с. 156), тому заява КС «Довіра»про стягнення витрат пов'язаних з явкою до суду від 22.06.2012 року на суму 363,24 грн. також задоволенню не підлягає.

Згідно заяви представника відповідача-позивача ОСОБА_8 від 27.06.2012 року розгляд справи було відкладено, причини неявки були визнані судом поважними оскільки вона з 13.06.2012 року знаходилась на лікарняному (а.с. 164,165), тому заява КС «Довіра»про стягнення витрат пов'язаних з явкою до суду від 27.06.2012 року на суму 366,18 грн. також задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові, а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичних занять.

Таким чином суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву КС «Довіра»про стягнення витрат, пов'язаних з явкою представників у судове засідання, від 09.04.2012 року на суму 374,56 грн., від 10.05.2012 року на суму 361,31 грн, від 22.05.2012 року на суму 369,96 грн, від 01.06.2012 року на суму 361,31 грн, від 13.06.2012 року на суму 355,32 грн., від 12.07.2012 року на суму 372 грн., від 19.07.2012 року на суму 364,31 грн., від 06.09.2012 року на суму 359,92 грн.; заява від 18.09.2012 року на суму 383,72 грн.

Внаслідок чого суд приходить до висновку, що на користь позивача-відповідача КС «Довіра»підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 витрати, пов'язані з явкою до суду на загальну суму 3303,25 грн

Отже за таких обставин суд вважає, що позовні вимоги КС Довіра підлягають частковому задоволенню, а саме на користь позивача слід стягнути загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 17206 грн., витрати пов'язані з явкою до суду представників КС «Довіра», у сумі 3303,25 грн. та судовий збір на підставі ст. 88 ЦПК України у розмірі 172,06 грн., а всього 20681,31 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»про визнання договору кредиту безгрошовим, стягнення зайво сплаченої грошової суми, стягнення безпідставно набутої грошової суми відмовлено, тому суд вважає за необхідне судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 214,60 грн. покласти на відповідача-позивача ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 30, 57-60, 61-65, 88, 213-216 ЦПК України та статтями 3,11,15,16, 22, 204, 218, 233, 525, 526, 534, 536, 546-625, 627, 530,1046, 1048, 1051 ЦК України, ст. 130 ГПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 1,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 8, 21 Закону України «Про кредитні спілки», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»№ 11 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № 749 від 07 серпня 2009 року, укладений між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра»та ОСОБА_1.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає АДРЕСА_1, на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»№ 11 , що розташована за адресою: пр-т 9 Травня, 17, м. Кам'янка-Дніпровська, код ЄДРПОУ 33986279, р/р 265011076 АТ «ОСОБА_12 Аваль»м. Київ, код банку 380805, заборгованість за кредитним договором № 749 від 07 серпня 2009 року в розмірі 17206 грн. (сімнадцять тисяч двісті шість грн. 00 коп.), витрати пов'язані з явкою представників до суду у розмірі 3303,25 грн. (три тисячі триста три грн. 25 коп.), а також судовий збір у розмірі 172,06 грн. (сто сімдесят дві грн. 06 коп.), а всього на загальну суму 20681,31 грн. (двадцять тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 31 коп.)

В іншій частині вимог Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»№ 11 за первісним позовом відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»в особі Кам'янсько-Дніпровської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»про визнання договору кредиту безгрошовим, стягнення зайво сплаченої грошової суми, стягнення безпідставно набутої грошової суми -залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.С. Яковлєва