Ухвала

від 11.10.2006 по справі 22-2544-2006р

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2344-2006р

Справа № 22-2344-2006р.     Головуючий у 1-й інстанції: Федорова Н.В.

Категорія:                                          Доповідач: Белінська І.М.       

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 року                   Судова

палата в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі

колегії суддів:

головуючого   - Полежая В.Д.,

членів колегії -

Палічука А.О., Белінської І.М.,

при секретарі - Напрюшкіній

О.І., розглянувши у відкритому судовому

засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення

виконавчої дирекції Фонду соці­ального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі

на рішення Маловисків-ського районного суду від 26 червня 2006

року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позо­вом до

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському

районі (далі - Фонд) про

стягнення заборгованості по виплаті грошових сум у відшкодування шкоди здоров"ю,

завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог

зазначав, що 16 липня 1997 року під час виконання трудових обов'язків помічника

комбайнера у колективно­му сільськогосподарському підприємстві „Світанок"

Маловисківського району з ним стався

нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травми, що призвело до

втрати 80% працездатності

та встановлення йому П-ї групи інвалідності. Після цього у 2000 році під час

чергового обстеження МСЕК було визначено втрату ним 70% працездатності,

а 2.11.2001 року - підтверд­жено попередній відсоток втрати працездатності та

друга група інвалідності безстроково.

Зазначав також, що після встановлення йому стійкої втрати

пра­цездатності у 1997 році КСП „Світанок" деякий час нараховувало йому

суми у відшкодування втраченого заробітку, проте через скрутний фінансовий стан

не виплачувало їх, а згодом КСП було ліквідоване без правонаступника. . У жовтні 2001 року він

звернувся до Фонду із заявою про призна­чення та виплату страхових виплат у відшкодування

шкоди, і з 12.10.2001 року він

отримує щомісячно компенсацію відповідної частини втраченого заробітку.

Проте,

посилаючись на те, що за період з 14.11.1997 року (часу, коли йому вперше МСЕК визначила стійку втрату працездатності від нещас­ного випадку на виробництві) по 1.10.2001 року шкода, завдана його здоров"ю йому не відшкодовувалась з вини КСП „Світанок", просив

стяг­нути з відповідача заборгованість по виплаті сум

втраченого заробітку, яка становить 28 344 грн. 17коп., та 11 280 гривень одноразової допомоги.

Рішенням

Маловисківського районного суду від 26 червня 2006 року

позов задоволено.

В апеляційній скарзі Фондом

ставиться питання про скасування цього рішення через порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального та матеріального права та про повернення справи на новий судовий розгляд. Вказується на те, що суд розглянув справу у відсутності

представника Фонду, належним чином не

повідомивши його про час та місце судового засідання, яке відбулося 26.06.2006 року, чим порушив його процесуальні права. Задовольняючи позов, суд всупереч положенням ч.2 п.З прикінцевих

положень ЗУ „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату

працездатності" (далі Закон) не встановив факту наявно­сті заборгованості КСП „Світанок" по виплаті

позивачу спірних виплат. Неправильним є і їх розмір, визначений у рішенні. Крім

того, позивачем пропущено 3-місячний строк для звернення до суду за захистом своїх

трудо­вих прав.

Заслухавши пояснення представника

Фонду Майстренка О.М., який просив задовольнити апеляційну

скаргу, заперечення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга

підлягає задоволенню з таких під­став.

Як видно з матеріалів справи

(а.с.27-29) та письмових матеріалів, доданих до

апеляційної скарги, 26.06.2006 року суд 1-ї інстанції розглядав цю справу у відсутності представника Фонду ( або належним чином не пере­віривши повноважень представника відповідача,

який брав участь у розгляді справи у попередньому судовому

засіданні, яке мало місце 5.06.2006 року), не повідомивши його про час та місце судового засідання, що відповідно до п.Зч.1 ст.ЗП ЦПК України є підставою для скасування

рішення і передачі справи на новий розгляд. Неявка сторони у судове засідання

та відсутність відомостей про вручення їй судової

повістки є, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, безумовною

підставою для відкладення розгляду спра­ви.

Крім того, суд 1-ї інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив рішення, зміст

мотивувальної частини якого не відповідає вимогам п.З ч.І ст.215 ЦПК України.

При новому розгляді суду слід

належним чином виконати вимоги ст.. ст..212- 215 ЦПК України

щодо встановлення та зазначення у рішенні обста­вин справи та визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких

суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунто­вувалися

вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені в

рішенні нормативно-правові акти; чи бути порушені, не визнані права позивача,

за захистом яких він звернувся до суду, і якщо були, то ким.

Враховуючи, що правовідносини, що

виникли між сторонами дійсно регулюються, зокрема, абз.2 п.З

розділу XI Закону, суду необхідно перш за все

встановити наявність або відсутність факту заборгованості КСП „Світа­нок" перед ОСОБА_1 по виплаті сум втраченого

заробітку відповідно до ступеня втрати ним працездатності

та одноразової допомоги і розміру цієї заборгованості,

факту припинення КСП, як юридичної особи, шляхом його ліквідації без

правонаступника.

При цьому слід взяти до уваги

роз"яснення, що містяться у п.1-2 по­станови Пленуму Верховного Суду

України № 6 від 27.03.1992р.(з наст, змінами та доповненнями) „Про практику розгляду судами цивільних справ за

позовами про відшкодування шкоди", про те, що особам, які потерпіли на

виробництві до 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства

передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих

працівників (членів їхніх сімей) на такі

виплати й послуги, або коли таке право встанов­лено в судовому

порядку.

Уся

заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної та моральної шкоди

виплачується потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей (утриманцям)

роботодавцями, а в разі їх ліквідації без створення пра­вонаступника - Фондом. Спори, що виникають із

приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі

законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на

відшкодування шкоди.

Встановлено, що з 1.10.2001 року позивачу постановою Фонду була призначена страхова виплата у вигляді відшкодування частини втраченого ним

заробітку в розмірі 124 грн.25 коп. Суду слід було б

оглянути матеріали особової справи ОСОБА_1 для

з"ясування обставин, що були враховані під час вирішення питання призначення даної страхової виплати, оскільки

позовні вимоги щодо виплати заборгованості стосуються як періоду з дня втрати

позивачем працездатності вперше від нещасного випадку до 1.04. 2001 року, так і періоду з 1.04.2001 року по 1.10.2001 року, коли питання відшкодування шкоди здоров"ю, завданої внаслідок

нещасного випадку на виробництві, зокрема, було вже врегульовано вищезазначеним

Законом. Необхідно також звернути увагу на

положення ст..40 Закону, якою врегульо­вано

строки проведення страхових виплат.

На підставі викладеного, керуючись

ст..ст.303, 304, 307, п.З ч.І ст. 311, ст..313-315 ЦПК

України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Рішення Маловисківського районного

суду від 26 червня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до

того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з

моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку

до Верховного Суду України на про­тязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.