Постанова

від 07.10.2008 по справі 40/121-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.10.2008р.

м.Київ

№

40/121-А

10:15

Суддя Мудрий С.М.

розглянувши справу

за

позовом     товариства з обмеженою

відповідальністю «Прімат»

до                    Державного казначейства

України

                       Міністерства фінансів

України

                       Служби Безпеки України

про                 стягнення 8 774 304,00 грн.

                                                        При секретарі судового

засідання: Керницькому А.З.

Представники

сторін:

від

позивача:        не з'явився;

від

відповідача:   не з'явився;

                             не з'явився;

                             Свояк Д.В. -

представник за довіреністю № 22/329-Д від 07.04.05.

Розгляд

справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України

відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство

з обмеженою відповідальністю «Прімат»звернулося до Господарського суду м. Києва

з позовом до Державного казначейства України, Міністерства фінансів України та

Служби безпеки України про стягнення 8 774 304,00 грн. в якості відшкодування

спричинених збитків та моральної шкоди завданих внаслідок незаконних дій

Слідчого управління Служби безпеки України.

Свої

позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.03.2004 року заступником

начальника 4 відділу Слідчого управління Служби безпеки України Вергелесом В.А.

за ч.1 статті 201 КК України було порушено кримінальну справу № 188 за фактом

контрабанди.

Приводом

для порушення вищезазначеної справи стало затримання 21.03.2004 року

працівниками СБУ у м. Кривий Ріг належних клієнтам туристичної компанії

товариства з обмеженою відповідальністю «Прімат»271 картонних коробок з

предметами взуття та одягу, серед яких були 119 коробок - переміщені авіарейсом

з Італії до України, а решта 152 коробки - були раніше помилково поставлені на

адресу позивача та передані клієнтами для повернення їх до Італії.

Органами

слідства затримані товари з м. Кривий Ріг було доставлено до м. Київ і

5.04.2004 року оглянуто, про що було складено акт огляду. При цьому, ні

власники даних товарів, ні представники товариства з обмеженою відповідальністю

«Прімат»участі в цьому не приймали та не були повідомлені про це належним

чином.

Постановою

заступника начальника 4 відділу Слідчого управління Служби безпеки України

Вергелеса В. А. від 16.04.2004 року вилучені товари було визнано речовими

доказами у справі № 188.

19.07.2004

року Постановою начальника 4 відділу Слідчого управління Служби безпеки України

Вергелеса В.А. речові докази у справі № 188 було передано товариству з

обмеженою відповідальністю «Свитязь і К»для реалізації.

Незаконність

вищезазначених дій було встановлено колегією суддів судової палати по

кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області, про що було

винесено окрему ухвалу від 15.03.2006 року.

Постановою

старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби

безпеки України старшого радника юстиції Парового В.І. від 04.08.2006 року

закрито кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за недоведеністю його участі у

вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.201, ч.1 ст.212, ч.2, 3 ст.358 КК

України.

23.10.2006

року старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби

безпеки України старшим радником юстиції Паровим В.І. було винесено постанову

про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Прімат» коштів в сумі

421 788,00 грн., виручених від реалізації речових доказів у справі № 188 в

зв'язку із її закриттям.

Тому,

позивач не може погодитись із таким способом вирішенням цього питання і вважає

його незаконним. Та зазначає, що внаслідок незаконних дій Слідчого управління

СБУ йому було завдано матеріальної та моральної шкоди в дуже значних розмірах.

Відповідно

до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України  Господарським судом м. Києва 05.03.2007 року

було винесено ухвалу, якою відкрито провадження в адміністративній справі №

40/121-А.

Розпорядженням

Заступника голови Господарського суду м. Києва № 8 від 28.03.2007 року справу №

40/121-а передано до провадження судді Мудрому С.М.

Ухвалою

Господарського суду м. Києва від 30.03.2007 року справу № 40/121-А прийнято

суддею Мудрим С.М. до свого провадження, призначено попереднє судове засідання

на 17.04.2007 року.

У

судове засідання 17.04.2007 року представник позивача не з'явився, але направив

телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням його

представника у щорічній відпустці.

Представник

відповідача 1 подав заперечення на позовну заяву вих. № 4.3-04-4/1567 від

17.04.2007 року в якому зазначив, що Державне казначейство є неналежним

відповідачем по справі та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних

вимог до Державного казначейства, звільнити Державне казначейство від

відповідальності, як неналежного відповідача.

Представник

відповідача 2 подав заперечення по справі вих. № 31-28000-11-26/5322 від

19.03.20007 року в якому зазначив, що відшкодування шкоди, завданої

громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,

прокуратури, а також судів у 2007 році за вимогою органів державної виконавчої

служби України здійснюється органами Державного казначейства  України в межах бюджетних призначень,

затверджених у Державному бюджеті України на цю мету. Просив в позові до

Міністерства фінансів України відмовити.

Представник

відповідача 3 заявив клопотання про витребування від позивача додатків до

позовної заяви.

Судом

відкладено розгляд справи до 10.05.2007 року у зв'язку з клопотанням позивача.

В

судовому засіданні 10.05.2007 року представник позивача зазначив, що примирення

сторін не можливе. Просив позов задовольнити, стягнути з Служби безпеки України

4 387 152,00 грн. в якості відшкодування спричинених збитків та 4 387 152,00

грн. моральної шкоди. Зобов'язати Державне казначейство України та Міністерство

фінансів України перерахувати 8 774 304,00 грн. на розрахунковий рахунок

позивача. Стягнути з належного відповідача витрати по сплаті державного мита в

розмірі 25 000,00 грн., витрати за технічно-інформаційне забезпечення  судового процесу в сумі 118,00 грн. та за

послуги адвоката в розмірі 25 500,00 грн.

Представники

відповідачів 1,2,3 позов не визнали.

Судом

відкладено судове засідання до 17.05.2007 року.

В

судовому засіданні 17.05.2007 року представник позивача заявив клопотання про

призначення судово - бухгалтерської експертизи. Проти заявленого клопотання

представники  відповідачів не

заперечували.         

Ухвалою

Господарського суду м. Києва 17.05.2007 року задоволено клопотання представника

позивача та призначено товарознавчу експертизу по справі. Проведення

товарознавчої експертизи доручено здійснити Київському науково - дослідному

інституту судових експертиз.

26.07.2007

року на адресу Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Київського

науково-дослідного інституту судових експертиз (зав. лабораторією судових

товарознавчих досліджень С.О. Шимановського) від 23.07.2007 року за №6745 про

надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку судово - товарознавчої

експертизи. Також, в зазначеному клопотанні вказано, що стороною не здійснено

попередню оплату проведення експертизи. До того ж, КНДІСЕ зазначило, що в разі

не вчинення вказаних дій в місячний термін, матеріали справи будуть повернуті

без проведення судово-товарознавчої експертизи.

Враховуючи

викладене, в листі від 29.07.2007 року вих. №06-37.1/1496 суд зобов'язав

позивача виконати зазначені дії та провести попередню оплату експертизи з

зазначенням способу виконання. 

24.09.2007

року до Господарського суду м. Києва Київський НДІ Судових експертиз МЮ України

направив повідомлення про неможливість дачі висновку № 6745 від 12.09.2007 року

разом з матеріалами справи № 40/121-А.

Ухвалою

Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 року провадження у справі №

40/121-А поновлено, а розгляд справи призначено на 11.10.2007 року.

11.10.2007

року в судове засідання представник Державного казначейства України та

представник Міністерства фінансів України не з'явились, клопотань про

відкладення розгляду справи не направляли, хоча про час та місце судового

розгляду були повідомлені належним чином.

Представник

позивача заявив клопотання про повторне призначення судової товарознавчої

експертизи, та просив суд доручити та направити матеріали справи до Сумського відділення

Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого

професора Бокаріуса М.С. Також, подав питання, які просить поставити на

вирішення експерту. Представник Служби безпеки України не заперечував проти

задоволення заявленого клопотання та просив його вирішити на розсуд суду.

Ухвалою

Господарського суду м. Києва від 17.05.2007 року провадження у справі зупинено

та призначено товарознавчу експертизу, яку доручено провести Сумському

відділенню Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені

заслуженого професора Бокаріуса М.С.

10.06.2008

року до загального відділу канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла

справа № 40/121-А разом з висновком судової комісійної товарознавчої експертизи

№ 1830 від 30.05.2008 року.

Ухвалою

№ 40/121-А від 12.06.2008 року Господарським судом міста Києва поновлено

провадження у справі № 40/121-А, судове засідання призначено на 24.06.2008

року.

24.06.2008

року представник позивача в судове зсідання не з'явився, але подав клопотання

відкладення розгляду справи по суті до отримання позивачем від незалежних

спеціалістів уточненого розрахунку позову.

Представники

відповідачів 1, 3 не з'явилися, представник Служби безпеки України через

загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про

відкладення розгляду справи, у зв'язку з щорічною відпусткою представника.

Представник

відповідача 2 подав заперечення на позов, проти відкладення справи не

заперечував.

Розгляд

справи відкладено на 14.07.2008 року.

У судовому

засіданні 14.07.2008 року представник позивача подав клопотання про збільшення

суми позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідача 3

матеріальної шкоди в розмірі 5 871 180,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 6

292 968,00 грн.

Судом

оголошено перерву до 22.07.2008 року.

У

судовому засіданні 22.07.2008 року представник відповідача 3 надав додаткові

докази по справі, а саме постанову про закриття кримінальної справи від

25.12.2007 року, щодо обвинувачення в службових злочинах.

Представник

позивача надав пояснення щодо розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди,

підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному

обсязі.

Представник

відповідача 3 надав пояснення по суті спору та заявив усне клопотання про

подання запиту до Генеральної прокуратури України про стан кримінальної справи.

Суд

відхилив клопотання представника відповідача 3.

Судом

оголошено перерву до 08.09.2008 року.

У

судовому засіданні 08.09.2008 року представника відповідача 3 подав клопотання

про закриття провадження у справі № 40/121-А.

Представник

позивача заперечував проти заяви про закриття провадження у справи.

Представник

відповідача 2 підтримав клопотання представника відповідача 3 та просив суд

закрити провадження у справі.

Суд

відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 40/121-А.

Також,

представник позивача подав баланси товариства з обмеженою відповідальністю

«Прімат»та просив суд долучити їх до матеріалів справи.

Судом

оголошено перерву до 23.09.2008 року.

В

судове засідання 23.09.2008 року представники відповідачів 1 та 2 не з'явилися,

про причини неявки суд не повідомили.

Представник

відповідача 3 подав клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд

відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача 3 про зупинення

провадження у справі.

Судом

оголошено перерву до 07.10.2008 року.

У

судовому засіданні 07.10.2008 року у відповідності до ч.3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України суддею проголошено та підписана вступна

та резолютивна частини постанови. 

Враховуючи

викладені обставини, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають

частковому задоволенню.

29.03.2004

року заступником начальника 4 відділу Слідчого управління Служби безпеки

України Вергелесом В.А. відповідно до ч.1 статті 201 КК України порушено кримінальну

справу № 188. Приводами та підставами для порушення справи стало затримання

20.03.2004 року працівниками Служби безпеки України у м. Кривий Ріг вантажу -

товарів народного споживання у кількості 271 картонних короби, які були

переміщені літаком, авіарейсом з м. Анкона (Італія) до України в аеропорт м.

Кривий Ріг.

Затримані

товари з м. Кривий Ріг були доставлені до м. Києва 05.04.2004 року.

Постановою

заступника начальника 4 відділу слідчого управління СБ України підполковника

юстиції Вергелеса В.А. від 05.04.2004 року передано 271 коробки з товарами на

відповідальне зберігання приватному підприємству «Свитязь».

Постановою

заступника начальника 4 відділу Слідчого управління Служби безпеки України

Вергелеса В.А. про приєднання до справи речових доказів від 16.04.2004 року

приєднані товари, перелічені в протоколі огляду від 16.04.2004 року до

кримінальної справи № 188 у якості речових доказів.

Відповідно

до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2113

судово-товарознавчої експертизи по кримінальній справі № 188 від 19.05.2004

року, загальна ринкова вартість представлених для дослідження експертизи

товарів станом на 20-21 березня 2004 року та на термін складання висновку

складає 421 788,00 грн.

17.09.2004

року порушено відповідно до ч.1 ст.201 КК України кримінальну справу відносно

ОСОБА_1 (один із засновників і фактичний керівник товариства з обмеженою

відповідальністю «Прімат»), яку об'єднано в одне провадження з справою № 188.

Постановою

заступника начальника 4 відділу Слідчого управління Служби безпеки України

Вергелеса В.А. про передачу речових доказів для реалізації від 19.07.2004 року

передано речові докази у кримінальній справі № 188 (предмет одягу, взуття і

аксесуари) для реалізації товариству з обмеженою відповідальністю «Свитязь і

К»з направленням отриманих від реалізації коштів в сумі 421 788,00 грн. на

депозитний рахунок СБ України.

Відповідно

до ч.1 статті 80 КПК України речові докази зберігаються до набрання вироком

законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про

закриття справи.

Згідно

ч.4 статті 80 КПК України речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не

можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або

кооперативним організаціям для реалізації.

Також,

окремою ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.03.2006 року

звернуто увагу Генерального прокурора України на порушення вимог статті 80 КПК

України при реалізації речових доказів у кримінальній справі до набрання

вироком законної сили.

Постановою

старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби

безпеки України старшого радника юстиції Парового В.І. від 04.08.2006 року

закрито кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за недоведеністю його участі у

вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.201, ч.1 ст.212, ч.2, 3 ст.358 КК

України.

23.10.2006

року старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби

безпеки України старшим радником юстиції Паровим В.І. було винесено постанову

про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Прімат» коштів в сумі

421 788,00 грн., виручених від реалізації речових доказів у справі № 188 в

зв'язку із її закриттям.

Згідно

ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно

до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок

держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,

завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні

ними своїх повноважень.

Частина

1 статті 1166 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,

встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно

статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого

може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі

(передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або

відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір

збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до

реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання

робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто,

вищезазначеною статтею встановлено два можливих способи відшкодування майнової

шкоди: надання речі в натурі, а у випадку неможливості повне відшкодування

збитків. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому

відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час

розгляду справи втраченого майна.

Відповідно

до ч.1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення

її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно

ч.2 статті 22 ЦК України  збитками є:

1)

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а

також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого

порушеного права (реальні збитки);

2)

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право

не було порушене (упущена вигода). 

Як

зазначає позивач, ним своїм клієнтам -власникам втрачених речей було

відшкодовано їх вартість на загальну суму 3 127 285,00 грн.

В

матеріалах справи наявні претензії та розписки суб'єктів підприємницької

діяльності-фізичних осіб про відшкодування їх в повному обсязі на загальну суму

3 127 285,00 грн., а саме:

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 від

11.05.2004 року на суму 316 157,00 грн., яка була задоволена 21.05.2004 року;

-  претензія від суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 від 17.06.2004 року на суму 248 172,00 грн.,

яка була задоволена 05.01.2005 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4від

03.06.2004 року на суму 635 557,00 грн., яка була задоволена 09.11.2004 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 від

14.05.2004 року на суму 390 934,00 грн., яка була задоволена 08.01.2005 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6 від

23.05.2004 року на суму 353 941,00 грн., яка була задоволена 15.12.2004 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 від

24.05.2004 року  на суму 352 155,00 грн.,

яка була задоволена 14.10.2004 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_8 від

11.06.2004 року на суму 75 023,00 грн., яка була задоволена 12.09.2004 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_9 від

20.05.2004 року  на суму 481 388,00 грн.,

яка була задоволена 10.01.2005 року;

-

претензія від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10від

20.05.2004 року на суму 234 967,00 грн., яка була задоволена 21.12.2004 року;

-

претензія від компанії Moda S.r.l.»від 15.06.2004 року на суму 6 610 євро, яка

була задоволена 29.12.2004 року в розмірі 38 991,00 грн.

Призначена

судом товарознавча експертиза проведена частково.

Так,

відповідно до висновку судової комісійної товарознавчої експертизи № 1830 від

30.05.2008 року не встановлено загальну вартість аналогічного товару (майна)

станом на день проведення експертизи, а наведена ціна на кожний товар окремо в

дослідницькій частині.

Також,

позивач зазначає, що втрати товариства з обмеженою відповідальністю «Прімат»включають

невідшкодовані довірителями витрати, пов'язані з перевезенням та розмитненням

товару.

В

матеріалах справи наявний договір чартеру № 26 від 17.03.2004 року, укладений

між відкритим акціонерним товариством «Мотор Січ»та товариством з обмеженою

відповідальністю «Прімат»відповідно до умов якого перевізник здійснює

перевезення пасажирів з багажем, в інтересах замовника, літаком АН-74 б/н

UR-74026 із аеропорту Запоріжжя (Україна) в аеропорт Анкона (Італія) та з а/п

Анкона в аеропорт Кривий Ріг, при виконанні рейсу по маршруту Запоріжжя -Анкона

(Італія) -Кривий Ріг -Запоріжжя.

Відповідно

до акту виконаних робіт від 20.03.2004 року, підписаного відкритим акціонерним

товариством «Мотор Січ»та товариством з обмеженою відповідальністю

«Прімат»узгоджена вартість перевезення становить 61 655,83 грн.

19.03.2004

року товариством з обмеженою відповідальністю «Прімат»було оплачено

авіатранспортні послуги в розмірі 61 655,83 грн., що підтверджується платіжним

дорученням № 83 від 19.03.2004 року.

Як

вбачається з наданих позивачем рахунків № 8002 та № 8003 від 20.03.2004 року

товариством з обмеженою відповідальністю «Прімат»сплачено Міжнародному  аеропортові Кривий Ріг за аеропортові та

авіанавігаційні збори та обслуговування готівкою 1 483,37 грн. та 778,39 грн.

 Також, відповідно до доручення позивача

Криворізьким представництвом Дніпропетровської торгово-промислової палати

сплачені митні збори та мито для розмитнення вищезазначеного товару в розмірі

50 000,00 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявний

лист Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати

вих. № 57/023-003 від 14.02.2007 року в якому зазначено, що воно 10.03.2004

року отримало кошти від ОСОБА_1 в розмірі 35 549,37 грн. та від ОСОБА_11 в

розмірі 14 450,63 грн. та перерахувало їх Криворізькій митниці для здійснення

митного оформлення та оподаткування товару.

Позивач

зазначає, що не отримав доходи (упущена вигода) за перевезення та збереження

товару у розмірі 53 000,00 грн., що з урахування індексу інфляції становить 96

566,00 грн. При цьому, жодних доказів в обґрунтування зазначеного розміру суду

не надав.

Також,

однією з вимог позивача є розмір упущеної вимоги в розмірі 736 341,00 грн. В

обґрунтування позивач зазначив, що незаконні дії по вилученню у товариства

товарів, подальші дії і у зв'язку з відкриттям кримінальної справи, проведення

експертиз та інше відволікало товариство від здійснення господарської

діяльності в основному своєму виді -туризм. Внаслідок вимушеного скорочення

бізнесу товариство зазнало значних втрат, які полягають в неотриманні прибутку

та на підтвердження зазначеного факту надав баланси товариства з обмеженою

відповідальністю «Прімат»станом на 31.03.2005 року, 31.12.2005 року, 31.12.2006

року, 30.06.2007 року та на 31.12.2007 року.

Оскільки

баланс -це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату

його активи, зобов'язання і власний капітал, а не доходи, які особа могла б

реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, тому

вимоги позивача щодо стягнення упущеної вигоди в розмірі 736 341,00 грн.

визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким

чином, враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення матеріальної

шкоди підлягає частковому задоволенні в розмірі 2 819 414,59 грн. (3 241 202,59

грн. -421 788,00 грн. (компенсація вартості товару).

Відповідно

до ч.1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона  повинна довести ті обставини, на

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно

ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних

справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних

повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи

бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти

адміністративного позову.

Оскільки,

відповідно до статей 1166 та 1192 ЦК України передбачено повне відшкодування

збитків відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого

майна, тому вимога позивача щодо відшкодування індексу інфляції в розмірі 5 460

061,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно

до ч.1 статті 35 Закону України «Про Службу безпеки України»співробітники

Служби безпеки України, які виконують свої обов'язки відповідно до наданих

законодавством повноважень і в рамках Закону, не несуть відповідальності за

завдані майнові збитки.

Згідно

ч.2 статті 35 Закону України «Про Службу безпеки України»такі збитки відповідно

до законодавства компенсуються за рахунок державного бюджету Службою безпеки

України.

Щодо

вимоги позивача про відшкодування відповідачем немайнової шкоди в розмірі 6 292

968,00 грн., суд зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати

немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших

негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або

бездіяльністю інших осіб.

Відповідно

до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:

- у

фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом

або іншим ушкодженням здоров'я;

- у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи

пошкодженням її майна;

- у

приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної

особи.

Під

немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового

характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням

на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням

комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу

чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно

до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому

з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди

підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,

наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та

вини останнього в її заподіянні.

Зокрема,

з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи

фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими

діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій

матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому

виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір

відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру

та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,

характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого,

тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь

зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення

попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням

потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Враховуючи

викладене позивачем не подано жодних доказів в підтвердження умов, що

підлягають обов'язковому з'ясуванню при вирішенні питання про відшкодування

моральної шкоди підприємству, тому, суд вважає вимогу не обґрунтованою та

такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач

просить стягнути за послуги адвоката по веденню даної справи в розмірі 25

500,00 грн. та на підтвердження зазначеного факту надав договір про надання

адвокатських послуг від 28.11.2006 року та платіжне доручення № 145 від

01.12.2006 року на суму 25 500,00 грн. з призначенням платежу: «за надання

адвокатської допомоги згідно договору б/н від 28.11.1006 року».

Відповідно

до ч.1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати

складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно

п.1 ч.3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат,

пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу.

Частина

1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з

оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають

правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання

безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно

до ч.3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір

компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частина

2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства

України передбачає, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати

правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина

третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності

відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на

правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно

до п.2 ч.1 додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні

розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та

адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»№ 590 від

27.04.2006 року витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь

якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень: якщо

компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави -не перевищує

суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу,

виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий

день.

Згідно

статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено з 1 жовтня 2008

року розмір мінімальної заробітної плати 

545,00 грн. на місяць.

Таким

чином, розмір адвокатських послуг підлягає частковому задоволенню та становить

1,30 грн. (545,00 грн./ 21 робочий день * 5%).

Відповідно

до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо

судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові

витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо

іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова

особа).

Згідно

п.б ч.1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України ставки державного мита

встановлюються із скарг, що подаються до суду: із скарг за неправомірні дії

органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян в

розмірі 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Частина

3 статті 94  Кодексу адміністративного

судочинства України передбачає, що якщо адміністративний позов задоволено

частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до

задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у

задоволенні яких позивачеві відмовлено. 

 На підставі викладеного та керуючись ч.1,2

ст.71, ч.1, п.1 ч.3 ст.87, ч.1,2 ст.90, ч.1, 3 ст. 94, ст.ст.160-163, 167, 254

Кодексу адміністративного судочинства України, 

суд  -

ПОСТАНОВИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з Служби Безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 34, код

ЄДРПОУ 28000400) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час

виконання постанови суду на користь товариства з обмеженою відповідальністю

«Прімат»(49037, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 13; р/р 26008139016001 в КБ

«Приват Банк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 20198272) збитки в розмірі 2 819 414 (два

мільйони вісімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 59 коп.,

індекс інфляції в розмірі 5 460 061 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят тисяч шістдесят

одна) грн. 00 коп.

3.

Стягнути з Державного бюджету України (за балансовим рахунком 3111 «Надходження

до загального фонду державного бюджету». Код бюджетної класифікації 21081100

«Адміністративні штрафи та інші санкції», символ банку 101) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю «Прімат»(49037, м. Дніпропетровськ,

вул. Батумська, 13; р/р 26008139016001 в КБ «Приват Банк», МФО 305299, код

ЄДРПОУ 20198272) в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита у

сумі 1 (одна) грн. 70 коп. та 1 (одна) грн. 30 коп. витрат, пов'язаних з

оплатою допомоги адвоката.

4. В

частині стягнення упущеної вимоги (неотриманий прибуток) в розмірі 832 907,00

грн. відмовити.

5. В

частині стягнення моральної шкоди в розмірі 6 292 968,00 грн. відмовити.

6. В

частині стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 25

498,70 грн. відмовити.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст. 

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                   

         С.М. Мудрий

Постанову підписано

17.10.2008 року.